Зловмисниця, що викрала понад півмільйона гривень з рахунків померлих клієнтів банку

Ключові елементи військового обліку:

“Цей спротив не лише затримав ворога, але й унеможливив масштабний наступ на Покровськ, адже противник не зміг швидко перегрупуватися і зосередити сили для такої операції”, – сказав Мусієнко в ефірі телемарафону.

Українські військові, утримуючи оборону Селидового, фактично провели стримувальну операцію, виснажуючи сили ворога. Завдяки цьому Покровськ отримав додатковий час для підготовки до можливого наступу.

Проте Мусієнко попереджає, що якщо Селидове буде втрачено, це відкриє перед окупантами нові можливості для наступу на Покровськ із південного флангу та покращить їхні позиції для обстрілів на цьому напрямку. У такому разі наступний удар може загрожувати й місту Курахове, що стане новою ціллю для російських сил.

На Курахівському напрямку ворог уже активізувався: “Російські підрозділи тиснуть з північно-східного напрямку, намагаючись вирівняти лінію фронту для подальшого просування”, – зазначив Мусієнко. На його думку, у найближчі тижні можна очікувати на битву за Курахове, яка може стати черговим важким випробуванням для українських сил. Російська армія вже зосереджує там свої ресурси, маючи намір завдати значного удару.

Таким чином, оборона Селидового є вирішальним етапом у загальній оборонній стратегії України на сході. Вона не лише стримує агресора на Покровському напрямку, але й дозволяє підготувати нові оборонні рубежі, що посилить українські позиції перед наступними викликами.

Експерти з міжнародних відносин підкреслюють, що така підтримка є результатом тривалого стратегічного партнерства між двома країнами. Вони зазначають, що ця співпраця базується не лише на спільних інтересах у сфері безпеки, але й на спільних демократичних цінностях.

Останні звіти показують, що Вашингтон активно направляє до української армії обладнання, яке має великий вплив на фронтові операції. Наприклад, швейцарські ЗМІ повідомляють, що американська компанія, яка виготовляє ракети для зенітно-ракетних комплексів PATRIOT, віддала перевагу поставкам для України, що призвело до затримки укладення контракту з Швейцарією.

Швейцарія має намір розгорнути новітні винищувачі F-35 і закупити 75 ракет MSE для своїх систем “Петріот”, проте вони стикаються з труднощами через американські пріоритети в Україні. За інформацією, у контракті між Швейцарією та США передбачено можливість перенесення строків виконання без штрафів у випадку надзвичайних обставин або національних безпекових викликів, що стосуються інтересів США.

Це рішення свідчить про пріоритетність Вашингтона в забезпеченні протиракетної оборони для України перед надходженням зими. Також американські інвестиції в український військово-промисловий комплекс зросли, включаючи значні контракти з компаніями, такими як ВАЕ, Northrop Grumman і Rheinmetall.

Рішення США перенаправити ракети та пускові установки з радіолокаційними станціями до України може вплинути на контракти із іншими країнами, такими як Марокко, Польща, Румунія, Швейцарія та Швеція. Наприклад, Румунія планує передати Україні одну зі своїх боєготових батарей PATRIOT, а Нідерланди розглядають можливість поставки ще однієї батареї у співпраці з іншою країною.

Звіти також свідчать про координацію дій між країнами, орієнтованими на підтримку України в умовах зростаючої геополітичної напруги.

Співпраця зі Сполученими Штатами є логічною, оскільки лише американська компанія Lockheed Martin виробляє ракети MSE на своїх заводах, з потужністю від 500 до 650 ракет-перехоплювачів на рік. Це дозволяє їм забезпечувати достатні поставки систем, здатних ліквідовувати загрози від “Кинджалів” та “Іскандерів”.

Також ні один з союзників не може передавати пускові установки без попередньої згоди Держдепартаменту США, оскільки ці установки не зможуть функціонувати без необхідних комплектуючих. Плани Швейцарії на отримання 75 ракет MSE до 2030 року та 208 до 2026 року для Польщі вказують на наявність сьогоднішніх запасів ракет PATRIOT у Європі.

Навіть за незважаючи на витрати (наприклад, контракт на ракети для поляків оцінюється у кілька мільярдів доларів), озброєння батарей “Петріотів”, які вже передані чи плануються до передачі Україні, буде складним завданням.

У загальному мова йде про восьмі батареї – три з Німеччини, дві з Нідерландів, дві зі Сполучених Штатів та одна з Румунії. Компанія COMLOG, спільне підприємство з Raytheon та європейською MBDA, забезпечує обслуговування ракет-перехоплювачів MSE та випускає ракети GEM-T, спрямовані на знищення малої балістики, але спрямовані, зокрема, на літаки.

Швидкість виробництва на обох континентах становить приблизно 240 ракет GEM-T на рік з планом збільшення до 410 одиниць до 2027 року. Це обсяги вистачають для набуття практично лише півтора десятків батарей PATRIOT з вісьмома пусковими установками.

Таким чином, запаси США та інших країн щодо “Петріотів”, “паліативних” ракет (включаючи західні ракети, спеціально призначені для радянських пускових, які використовує Збройні Сили України, ракети класу “повітря-повітря” або корабельні ракети, такі як RIM-7 Sea Sparrow, пострадянські ракети для “Буків” та С-300, ракети для ЗРК HAWK, які ефективно використовуються проти російських дронів та крилатих ракет, а також установки “Гепард” з Йорданії) оплачуються за рахунок американських платників податків.

Це необхідно для забезпечення ППО України, як вже згадувалося, є пріоритетом для Вашингтона, оскільки це допоможе знищувати розвідувальні та ударні дрони, а також тримати віддаленіше літаки РФ від тилу Збройних Сил України та унеможливлювати їм використання “чавунного” снаряду ФАБів та КАБів.

Після операції Dragonfly у жовтні 2023 року, яка охопила луганський та бердянський аеродроми, рівень американських поставок боєприпасів в Україну зросли від десятків до сотень ракет. Це свідчить про значний обсяг застосування цих систем українськими військами.

Головні цілі атак включають російські комплекси С-300/400, штаби та командні пункти, склади, радіолокаційні станції, аеродроми і інфраструктуру Чорноморського флоту РФ. Застосування такого масштабу ракет в Україні необхідне, оскільки Росія не є Іраком, де для придушення оборони досить було 55 тисяч снарядів і 407 ракет ATACMS.

Наразі виробництво модернізованих ракет ATACMS TACMS 2000 з дальністю до 300 км у цехах Lockheed Martin відновлене, що забезпечує промисловості США десятилітню впередгарантію на виробництво. Це дає ЗСУ можливість атакувати російські батареї з великої відстані, вибивати далекобійні комплекси, а також знищувати поромні переправи і топити кораблі, що є ефективною “довгою рукою” не лише проти росіян.

Українські сили отримують інші типи боєприпасів, включаючи 155-мм і 105-мм снаряди, спеціальні мінні, бронебійні касетні снаряди, а також реактивні снаряди для систем HIMARS, включаючи нові GMLRS M30A1 з повітряним підривом. Також поставляються протитанкові міни, ракетні комплекси TOW-2 та Javelin, а також важке піхотне озброєння.

Ці поставки допомагають українській армії в стримуванні російського наступу в різних частинах фронту, зокрема в Серебрянському лісництві, Терніву на Донеччині, Вовчанську на Харківщині, Красногорівці та під час відходу до лінії Карлівка-Новоселівка.

Завдяки цим поставкам із Північної Кореї, російська армія не може відновити масштаби перших днів вторгнення, коли вони випускали по 40 тисяч снарядів на день. Зараз максимально можливі обсяги російської артилерії обмежені до 15 тисяч снарядів на день, що значно менше.

Українська армія продовжує підсилювати свої оборонні здібності, і ці мільярди доларів, інвестовані в її ВПК та поставки озброєнь, спрямовані на підготовку до довгострокових викликів.

2023 рік став знаковим для української переробної промисловості, продемонструвавши її стійкість та потенціал до зростання навіть у складних економічних умовах. Згідно з даними Індексу Опендатабота, десять провідних компаній галузі досягли вражаючих фінансових результатів, що стало позитивним сигналом для всієї економіки країни.

Основну частину доходів серед лідерів переробної промисловості забезпечили компанії групи СКМ Ріната Ахметова. Незважаючи на значні суми доходів, чотири з цих компаній за підсумками року відзначились збитками. Найбільший чистий прибуток серед топ-компаній отримала «Рошен».

Топ-10 лідерів переробної промисловості очолює «Запоріжсталь», яка наростила дохід на 20%, досягши 56,4 млрд грн. Проте компанія вже другий рік поспіль зазнає значних збитків, які склали 4 млрд грн.

Друге місце в рейтингу посідає ще одна компанія з групи СКМ – «Камет сталь», з доходом 43,07 млрд грн, що на 14% більше ніж попереднього року. Незважаючи на це, «Камет сталь» зазнала збитків у 1,4 раза більше, досягши 950 млн грн.

Третє місце у рейтингу зайняло «Арселорміттал», відомий колишній «Криворіжсталь», з доходом 41,84 млрд грн, що на 5% менше ніж у попередньому році. Однак компанії вдалося суттєво зменшити свої збитки, які тепер складають 12 млрд грн.

Найбільший приріст чистого прибутку продемонструвала «Кока-Кола», яка збільшила свій прибуток в 37 разів, досягнувши 1,64 млрд грн.

Компанія «Рошен» Олексія Порошенка також відзначилась позитивними результатами, збільшивши прибуток до 5,64 млрд грн, що є найбільшим прибутком серед топ-10.

До десятки кращих компаній потрапили і два підприємства з групи МХП Юрія Косюка, з загальним доходом 61,57 млрд грн, що складає 19% від доходу всього рейтингу. Серед них:

«Українська бронетехніка» показала найбільший приріст доходу, який зріс у 2,5 раза до 32,42 млрд грн, а чистий прибуток виріс в 4 рази до 708 млн грн.

Компанія «Інтерпайп Ніко Тьюб» з групи EastOne Віктора Пінчука також досягла значного зростання доходу на 25%, до 20,5 млрд грн, з подвоєнням чистого прибутку до 4,95 млрд грн.

З рейтингу випали такі компанії як: