Зміни в оплаті для піхоти: Президент України Володимир Зеленський анонсував реформацію армії

Правоохоронні органи зіштовхнулися з одним із наймасштабніших корупційних механізмів у системі охорони здоров’я столиці за останні роки. Слідство встановило, що у департаменті охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації діяла розгалужена схема, яка дозволяла окремим посадовцям систематично виводити з міського бюджету величезні суми через фіктивні тендери та закупівлі медичних товарів за штучно завищеними цінами.

За інформацією слідчих, ключовою ланкою оборудок були закупівлі у компаній, пов’язаних із відомими київськими бізнес-групами та впливовими персонами медичного ринку, серед яких фігурують імена Кузьми, Фісталів та Бахтєєвої. Співпраця чиновників з цими структурами, за версією правоохоронців, дозволяла оформлювати угоди, у яких вартість товарів та обладнання перевищувала реальну іноді в кілька разів.

У жовтні очільниця ДОЗ Валентина Гінзбург несподівано подала у відставку після восьми років роботи. Невдовзі Віталій Кличко звільнив і першого заступника Миколу Поворозника. Слідство вважає, що тіньовим організатором схем був радник Поворозника Олександр Добровський, який уже залишив Україну.

За даними правоохоронців, один із ключових координаторів схем — заступник директора департаменту Олег Якубівський. Саме він отримував від радника Поворозника файли з «правильно» підготовленими технічними вимогами до тендерів і забезпечував ухвалення умов, які дозволяли обраним компаніям гарантовано перемагати. Конкуренти ж відсікалися на ранньому етапі.

Схема була налагоджена таким чином, що медичні вироби та обладнання закуповувалися із націнкою у 300–500%. Щорічний обсяг закупівель лише по Києву перевищував 2 млрд грн.

За версією слідчих, посадовці лобіювали інтереси компаній «Медгарант», «Протек солюшнз», «Артек медікал груп» та «НВФ КАТО». Їхня фактична вартість товарів збільшувалась у кілька разів, а різниця ставала джерелом надприбутків.

Ключові фігуранти схеми вже давно відомі в медичному бізнесі. «НВФ Като» та «Медгарант» пов’язані з оточенням колишньої депутатки Тетяни Бахтєєвої, яку вважають «тендерною королевою» епохи Януковича. Компанія «Артек медікал груп» належить братам Фісталям — родині відомого хірурга Еміля Фісталя, який підтримував бойовиків «ДНР».

Ці бізнес-структури пов’язує не лише спільна історія, а й політичні зв’язки. Колишня очільниця столичного ДОЗ Валентина Гінзбург у 2014 році навіть потрапляла під арешт через залучення лікарень до агітаційних схем Партії регіонів. Згодом її переведення до Києва забезпечили саме Бахтєєва та її коло.

Окремим напрямом діяла компанія «Протек Солюшнз», формальними власниками якої є Наталія Тугай і Федір Кірпенко, а реальним — Микола Кузьма. У минулому він був помічником Раїси Богатирьової та активно конкурував із групою Бахтєєвої, але згодом вони поділили між собою ринок державних закупівель.

У 2024 році масштаби цих закупівель вражали:«Протек Солюшнз» — 3,2 млрд грн,«Артек медікал груп» — 3 млрд грн,«Медгарант» — 1 млрд грн,«НВФ Като» — 107 млн грн.

Значна частина цих тендерів припадала саме на Київ.

Розслідування триває. Правоохоронці не виключають оголошення підозр новим фігурантам, а також можливого розширення справи на інші міста, де працюють пов’язані компанії.

У час стрімких змін, глобальних викликів і щоденних випробувань саме єдність стає тією невидимою опорою, яка допомагає суспільству вистояти й рухатися вперед. Вона проявляється не лише у масштабних подіях чи спільних рішеннях, а й у дрібних щоденних вчинках — підтримці, взаєморозумінні, готовності почути та допомогти. Єдність починається з особистої відповідальності кожного та поступово перетворюється на потужну силу, здатну змінювати реальність.

Сучасний світ часто провокує роз’єднання: інформаційний шум, різні погляди, конкуренція та швидкий темп життя створюють бар’єри між людьми. Проте саме в такі моменти особливо важливо пам’ятати, що спільні цінності значно сильніші за суперечності. Коли люди об’єднуються навколо спільної мети — розвитку громади, підтримки близьких або збереження культурних традицій — вони формують середовище довіри та стабільності.

За його словами, підприємці часто дивуються, чому після подання декларації до податкової служби банк знову просить ті самі документи. Однак податкова і банк виконують різні функції. ДПС перевіряє правильність нарахування податків та відповідність форми декларації, тоді як банк оцінює ризики походження коштів і можливу підозрілість операцій.

Прийняття декларації податковою не означає підтвердження достовірності всіх даних. Камеральна перевірка стосується переважно формальних аспектів, тоді як банк має самостійно переконатися, що кошти клієнта мають законне походження.

Останніми роками банки стали значно обережнішими. Причина — регулярні штрафи з боку Національного банку за порушення правил фінмоніторингу. Деякі фінансові установи вже сплатили десятки мільйонів гривень санкцій. У таких умовах банки схильні діяти максимально обережно, навіть якщо це створює додаткове навантаження на клієнтів.

Водночас повноваження банків не є безмежними. За словами адвоката, фінансові установи можуть вимагати лише ті документи, які необхідні для виконання вимог фінмоніторингу. Наприклад, фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування не зобов’язана вести класичний бухгалтерський облік, тому вимога надати баланс або фінансову звітність може виходити за межі закону.

Також заходи перевірки мають бути пропорційними. Якщо підприємець із невеликим оборотом отримує вимоги, аналогічні великій компанії з мільйонними транзакціями, це може порушувати принцип пропорційності.

Ще одне важливе питання — строки блокування операцій. Банк має право зупинити операцію максимум на два робочі дні. Далі ініціативу може перехопити Держфінмоніторинг — спочатку на сім, а потім на тридцять днів. Подальше блокування можливе лише за рішенням суду. Верховний Суд неодноразово підтверджував, що ці строки є остаточними.

Якщо банк перевищує строки без судового рішення, клієнт має право оскаржити такі дії. Судова практика свідчить, що за процедурних порушень суди дедалі частіше стають на бік підприємців.

Експерт радить не ігнорувати запити банку. Відсутність відповіді майже гарантовано призводить до блокування рахунку. Надавати слід лише ті документи, які запитуються, і в разі неможливості подання певного документа — письмово пояснювати причину з посиланням на норму закону.

У разі блокування рахунку алгоритм дій такий: спочатку письмова претензія до банку, потім скарга до НБУ, і лише після цього — суд. Порушення цієї послідовності може призвести до відмови в розгляді звернення регулятором.

Крім того, інформація про клієнтів, яким відмовлено в обслуговуванні, може передаватися іншим банкам. Це суттєво ускладнює відкриття рахунків у майбутньому.

Національний банк тим часом рекомендує фінансовим установам посилити виявлення компаній-оболонок та операцій із підвищеним ризиком. Регулятор наголошує на необхідності комплексного аналізу діяльності клієнтів, перевірки реальності господарської діяльності та відповідності обсягів операцій задекларованим показникам.

Особливу увагу банки мають приділяти новоствореним ФОП, у яких обсяги операцій за короткий час значно перевищують задекларовані плани або встановлені податковим законодавством ліміти.

Фахівці зазначають: система фінмоніторингу залишається складною і часто незручною для бізнесу. Проте в умовах посиленого регуляторного контролю підприємцям важливо знати свої права й обов’язки та діяти в межах закону, щоб уникнути блокування рахунків і тривалих судових спорів.

Український громадський діяч і військовий Олег Симороз, ретельно проаналізувавши законопроєкт про мобілізацію, прийнятий Радою на першому читанні, приходить до висновку, що більшість положень у цьому документі — це лише марні слова. За інформацією УНІАН, він зазначив: "Я сподівався побачити у законопроєкті новаторські рішення, що могли б відновити довіру до системи. Але я побачив лише маніпуляції та обман. Наприклад, стосовно фінансового забезпечення військовослужбовців — Міноборони обіцяли додаткову винагороду у розмірі 30 тисяч гривень. Але у тексті законопроєкту я не знайшов жодної згадки про цю винагороду. Крім того, фінансове забезпечення у розмірі 20 тисяч гривень повинно супроводжуватися додатковою відзнакою за участь у бойових діях, це слід чітко врегулювати".

Симороз також висловив свої зауваження щодо процедури демобілізації українських військовослужбовців: "Ви подаєте рапорт, але поки ставка не приймає рішення стосовно конкретної категорії військовослужбовців, демобілізація не відбудеться. Фактично, це може зайняти більше, ніж 36 місяців. Крім того, процес повинен бути справедливим. Є різниця між начальником групи логістики в тилу і військовим, який знаходиться в окопі. Я пропонував, щоб безпосередня участь у бойових діях рахувалася як два дні".

Симороз також висловив свої сумніви стосовно "рівного військового обліку для всіх". У законопроєкті запропоновано позбавити держслужбовців і силовиків гарантованої відстрочки від служби в Збройних Силах. "У цьому документі все написано дуже хитро. Здається, що правоохоронців позбавлять права на відстрочку. Проте, аналізуючи, хто насправді є держслужбовцями, я зрозумів, що з 140 тисяч працівників Національної поліції лише 4 тисячі належать до категорії держслужбовців. Більшість з них — це жінки-діловоди. Слідчі, оперуповноважені, патрульні — всі вони не є держслужбовцями і зберігають право на відстрочку", — продовжує Симороз.

Правозахисник висловив і свої сумніви щодо "електронного кабінету призовника", куди згідно з документом, територіальні центри кваліфікації та військові комісаріати надсилатимуть електронні повістки: "Я радий, що уряд на 100% впевнений, що всі в нашій країні мають смартфони. Я б порадив їм зняти рожеві окуляри і подивитися навколо. Адже історії про витік інформації з 'Дія', а також проблеми з електронним голосуванням під час 'Євробачення' показали, що цифровізація не завжди працює на сто відсотків. Я не впевнений, що хочу довіряти свої дані такій системі". Правозахисник додає, що цифровізація не вирішить проблем корупції у системі, оскільки для цього потрібна реформа військкоматів.

Персональні дані обробляють інші установи, а не лише територіальні центри кваліфікації та військові комісаріати. Проте, те, що відбувається за зачиненими дверима військкоматів, це просто жахливо. Вас забирають телефони при вході, ви не можете вийти з приміщення без підпису уповноваженого працівника військкомату, у системі панує тотальна корупція, а співробітники не вміють адекватно спілкуватися з людьми. Замість воєнкомів давно пора було встановити цивільних менеджерів, фахівців з управління, психологів. І зробити весь процес абсолютно прозорим, а не приховувати за вухом державної таємниці. У нас є центри адміністративних послуг, і вони мають перетворитися на центри надання військових послуг. Громадяни повинні мати повну довіру до системи. Вони повинні бачити, що всі процеси відкриті і прозорі. Але, замість цього, коли ви заходите в військкомат, ваш телефон майже буквально вибивають із ваших рук", — додає він.

Зі свого боку, ми зауважимо, що терор територіальних центрів кваліфікації на вулицях країни вже повністю дискредитував ідею мобілізації та спричинив глибокий розкол і неприйняття дій військкоматів населенням. А в разі ухвалення законопроєкту про мобілізацію, Україну справді чекає тотальний контроль над чоловічим населенням. По суті, країна вводить нове кріпосне право, де у громадян будуть лише обов'язки і жодних прав.

У вищезгаданій статті відображено критичний погляд українського громадського діяча і військового Олега Симороза на законопроєкт про мобілізацію, який був ухвалений Радою в першому читанні. Він вказує на численні проблеми та недоліки у системі військового обліку, недостатню прозорість процесу мобілізації, та загрозу тотального контролю над чоловічим населенням в разі ухвалення даного закону. Зокрема, він висловлює обурення щодо тотальної корупції, яка панує у військкоматах, та вимагає переорганізації системи управління та забезпечення військових послуг шляхом впровадження цивільних менеджерів та збільшення прозорості та відкритості процесу. Висновки цієї статті вказують на необхідність ретельного перегляду та доопрацювання законопроєкту про мобілізацію з метою забезпечення захисту прав громадян та підвищення довіри до системи.