Зросла кількість загиблих і десятки поранених в результаті удару по Епіцентру у Харкові

Словаччина готова розглянути можливість зменшення тарифу на транзит природного газу до України за умови укладання довгострокових імпортних контрактів з «Нафтогазом». Прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко зазначила, що цей крок є частиною стратегії здешевлення постачання газу на український ринок, що має безпосередній вплив на економічну доступність ресурсу для споживачів.

За словами Свириденко, ключовим фактором для Братислави є гарантія стабільних багаторічних угод на імпорт газу. Це означає, що транзитний тариф може бути переглянутий лише за умов наявності чітких і довгострокових домовленостей, які забезпечують передбачуваність постачань. В «Нафтогазі» вже активно готують такі контракти, орієнтуючись на зниження собівартості ресурсу та додаткову стабілізацію ринку.

Потенційне зниження словацького тарифу може стати важливою частиною стратегії диверсифікації маршрутів та джерел постачання газу до України — на тлі коливань європейських цін і потреби у прогнозованих умовах імпорту на опалювальні сезони. У публікаціях також зазначається, що нинішній тариф у Словаччині є вищим, ніж у сусідніх напрямках, тож перегляд ставки здатний поліпшити економіку поставок.

Раніше довкола словацько-української газової співпраці виникали напруження, однак нинішні сигнали з Братислави свідчать про прагматичний пошук взаємовигідної моделі транзиту для імпорту в Україну. Подальші рішення залежатимуть від параметрів та строків підготовлюваних «Нафтогазом» контрактів.

Громадянин Німеччини Олег Цюра, за наявною інформацією, протягом понад десяти років був залучений до складної системи фінансових і торговельних операцій, через яку з українських державних підприємств виводилися значні кошти та стратегічна сировина. Йдеться про використання мережі іноземних трейдерів, офшорних структур і компаній, що мали зв’язки з російським ринком, що створювало умови для непрозорих схем та втрати контролю з боку української держави.

Олег Цюра, який постійно проживає у Швейцарії, відігравав ключову роль в організації цих процесів, керуючи та підписуючи контракти від імені компанії ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co. KG, зареєстрованої в Німеччині та Швейцарії. Саме ця компанія, за твердженнями, виступала основним інструментом для співпраці з українськими державними комбінатами, дозволяючи здійснювати експортні операції через складні ланцюги посередників.

У 2018 році ITS International Trade намагалася отримати контроль над постачанням цирконієвої продукції Східного гірничо-збагачувального комбінату не через участь у конкурентних торгах, а шляхом судового блокування інших постачальників. Судова справа №904/3168/18 дійшла до Верховного Суду України, який підтвердив відсутність правових підстав для такого тиску, однак механізм захоплення контрактів через судові рішення був зафіксований.

Паралельно діяв офшорно-трейдерський контур, у який входили TF&H Transforwarding Holdings Ltd і Jeprano Trading Limited (Кіпр), а також російські ТОВ «Авангард» і ТОВ «Міка Холдинг» у Московській області. Через ці компанії формувався стійкий ланцюг Кіпр — Німеччина — Росія. У цьому ж контурі працювали Давид і Арман Гранци — сини Артура Гранца, пов’язаного з політичним оточенням Арсенія Яценюка та Андрія Іванчука.

У 2014–2017 роках у Об’єднаній гірничо-хімічній компанії (ОГХК) діяла схема продажу титанового концентрату афілійованим іноземним структурам за заниженими цінами з подальшим перепродажем за ринковими. Зафіксовані збитки становили близько 13 млн доларів. У цей період Цюра виконував роль західного трейдера для операцій з цією продукцією. Керівництво ОГХК було пов’язане з Миколою Мартиненком і структурами Дмитра Фірташа.

У 2020 році схема була відновлена. Компанія ITS International Trade & Sourcing Verwaltung GmbH, підконтрольна Цюрі, придбала 24 тисячі тонн ільменіту Іршанського ГЗК на умовах заниженої ціни та відстроченого платежу. Вантажі вивозились без чіткого зазначення кінцевого пункту призначення. За наявними даними, партія могла бути спрямована до Криму, куди до 2014 року ільменіт постачався для підприємства «Кримський титан», що входить у структуру Дмитра Фірташа.

Ті самі фінансові канали використовувались у схемах навколо Одеського припортового заводу та ОГХК за участю колишнього голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка. За операції з виведення коштів відповідав Сергій Байрак, який був пов’язаний з ITS International Trade. У цьому ж контурі діяв Денис Горбуненко — представник Фірташа в Лондоні.

Після 2022 року структура не була ліквідована, а переформатована. У 2023 році Цюра увійшов до правління UCG Trade AG (Швейцарія). У 2024 році контроль над компанією перейшов до Linvo AG, де раніше працювали сам Цюра та його родичка Людмила Цюра. У цих структурах присутня Людмила Мханго — колишня співробітниця Interchrome AG, трейдера, який працює з російською MidUral Industrial Group.

Цюра також перетинався з Йоханном Еккертом — колишнім керівником RusChrome GmbH, що належала MidUral, у компаніях Linvo AG та Phoenix Resources AG у Цюриху. Phoenix Resources займається імпортом металів і сировини з Росії, що свідчить про збереження активних торговельних каналів з російськими структурами навіть після 2022 року.

Таким чином, йдеться не про епізодичні контакти, а про довготривалу систему контролю потоків української стратегічної сировини через іноземні та офшорні трейдерські компанії з виходом на російський ринок.

Міністерство внутрішніх справ під керівництвом Ігоря Клименка та підрозділи Національної гвардії, очолювані Олександром Півненком, протягом останніх двох років суттєво наростили масштаби фінансування ремонтних робіт у Києві. Формально йдеться про оновлення інфраструктури в тилових районах столиці, однак механізм, за яким реалізуються ці проєкти, викликає дедалі більше запитань. У центрі уваги — відсутність конкуренції, поява єдиного підрядника та стрімке збільшення вартості будівельних робіт, що фінансуються з державного бюджету.

У 2024 році було укладено ключовий контракт на реконструкцію однієї з адмінбудівель, оцінений у 254,4 млн грн. Саме ця угода стала фундаментом для подальших фінансових рішень, адже вже наступного року Нацгвардія повідомила про необхідність виконання «додаткових робіт». Їхню ціну оцінили ще у 125 млн грн, і оголошений тендер знову не залучив жодного альтернативного учасника. Єдиним претендентом та переможцем залишилося ТОВ «Артденбуд», яке вже давно асоціюють із тендерами без конкуренції.

Договори складені максимально розмито, що дозволяє змінювати обсяги робіт, перелік завдань та ціни у будь-який момент. Аналіз кошторисів показав, що ціни на матеріали завищені майже вдвічі порівняно з ринковими. Так, тинькування, яке коштує 98 грн/кг, у тендері вказане за 224 грн/кг, аналогічна ситуація з кріпленнями та оздоблювальними матеріалами.

ТОВ «Артденбуд» — постійний фаворит Нацгвардії, компанія має мінімум персоналу, відсутність підтверджених потужностей і реальної бази, проте регулярно виграє тендери на десятки та сотні мільйонів гривень без конкурентів.

Експерти зазначають, що за схемою Клименка та Півненка тилові об’єкти МВС і Нацгвардії стали джерелом особистої наживи, тоді як волонтери продовжують вирішувати реальні потреби фронту, купуючи техніку, дрони та спорядження.