Звіт адвоката Роберта Амстердама: факти нападів на Українську Православну Церкву та її духовенство

Україна звертає увагу на питання мобілізації жінок у найближчі роки, стверджуючи, що підготовка жінок до військової служби має починатися з дитинства. Згідно зі словами Оксани Григор'євої, радниці з гендерних питань командувача Сухопутних військ, необхідно припинити застарілий менталітет і впровадити політику призову жінок на військову службу на зразок ізраїльського досвіду. Вона наголосила, що обов'язок захищати Батьківщину має бути рівним для кожного українця, включаючи жінок. Проте, Центр протидії дезінформації при РНБО зробив зауваження до цих заяв, стверджуючи, що наразі питання мобілізації жінок не є актуальним і не розглядається органами влади. Вони підкреслили, що жінки можуть вступати до Збройних Сил України лише добровільно, інші сценарії не плануються з боку влади. Таким чином, питання мобілізації жінок залишається предметом дискусії, важливість якого варто ретельно обговорити для прийняття рішення, спрямованого на забезпечення безпеки та захисту країни.

У вищезгаданій статті порушено важливе питання щодо мобілізації жінок для військової служби в Україні. Хоча радниця з гендерних питань командувача Сухопутних військ висловила необхідність підготовки жінок до армійської служби вже з дитинства, Центр протидії дезінформації при РНБО спростував ці заяви, стверджуючи, що мобілізація жінок наразі не розглядається органами влади і вступ до військових сил залишається добровільним. Це свідчить про розбіжності в поглядах щодо цього питання. Наразі важливо провести докладні дискусії та аналіз, щоб з'ясувати, чи відповідає мобілізація жінок стратегічним цілям безпеки країни і чи забезпечить це рівність участі у захисті Батьківщини.

Україна звернулась із вимогою про скликання надзвичайного засідання Ради Безпеки ООН. Причиною стала нещодавня ракетна атака, яка зачепила, зокрема, дитячу лікарню "Охматдит" у Києві.

Сьогодні, 8 липня, після ракетного удару російських сил по дитячій лікарні “Охматдит” у Києві, де за даними президента України Володимира Зеленського загинули люди, Україна ініціює скликання надзвичайного засідання Ради Безпеки ООН. Зеленський заявив, що є докази прямого влучання ворожої ракети, відкидаючи інформацію Росії про українську ППО як причину удару.

Сьогодні, 8 липня, близько о 09:40, російські сили здійснили ракетні удари по різних регіонах України. Наразі відомо про 28 загиблих та 112 постраждалих.

Під час масованого ракетного обстрілу Російська Федерація випустила 38 ракет різних типів, із яких українська ППО знищила 30.

Серед інших об’єктів, росіяни атакували дитячу лікарню “Охматдит” у Києві, де загинули двоє людей, а можливі і ще загиблі під завалами.

Фурса у своїй статті намагається розглянути проблему з різних аспектів, не уникаючи при цьому непопулярних, але важливих істин про роль оподаткування в економіці країни, що перебуває у стані війни.

На це є лише одна неприємна відповідь. Ні. Не можна.

Неприємна бо ніхто не любить платити податки. Це взагалі не природньо любити платити податки. А особливо ніхто не любить, коли податки зростають. Принаймні серед тих, хто їх дійсно платить. І це дійсно погано впливає на економіку. Підвищення податків шкодить економіці. Тому як не дивись, а підвищення податків – то річ неприємна і непопулярна.

В Україні з початку війни склалося унікальна ситуація. Досі не було підвищено податків. На початку війни навіть робилися податкові пільги. І це вперше трапилось у історії людства. Коли країна перебуває у війні, причому такий масштабній війні, яка зачіпає всю твою територію і потребує мобілізації, а в країні не підвищуються податки. Так не буває. Бо війна це дорого. Дуже дорого. І завжди супроводжується підвищенням податків. Навіть в Росії зараз спостерігається найбільше в історії зростання податків. Хоча ми всі звикли вірити, що у Росії є якись нескінчені ресурси.

Але в Україні сталося диво. Завдяки грошам наших західних партнерів. І удар по економіці був набагато менший. Він був амортизований. Була збережена макроекономічна стабільність. І люди стали сприймати це як даність. Що можна мати війну і низьку інфляцію. Що можна мати війну і економіку в тилу, яка майже не відрізняється від того, що було до війни. Що можна мати війну і не мати підвищення податків.

Аномалія стала сприйматися як норма. І тому коли настав час підвищувати податки, то суспільство виявилось до цього не готовим. Хоча, наприклад, якби такі кроки були зроблені в перші тижні війни, вони були б сприйняті з розумінням.

Чому цей час настав? Бо війна це дорого. І грошей для фінансування армії не вистачає. А наші західні партнери у своїй фінансовій підтримці мають одне просте правило. Їх гроші йдуть на все, окрім фінансування оборони. Вся соціалка, всі зарплати чиновникам – це все гроші наших партнерів. Тому, до речі, не можна забрати гроші у чиновника із зарплати і передати військовому. Не можна, навіть якби це мало сенс. Але не можна. На початку року, відчуваючи дефіцит боєприпасів, уряд витратив на імпорт озброєнь більше грошей, ніж закладав у бюджет. І тепер стикнувся з проблемою, що грошей може не вистачити навіть на зарплати військовим. Напряд чи країна, яка перебуває у стані війни, може собі це дозволити, аргументуючи це тим, що це зашкодить бізнесу в тилу. Кожного разу в такі моменти треба питати себе, а який там бізнес клімат у Маріуполі чи Бахмуті.

Чи можна уникнути підняття податків? Часто можна почути, що є ж тіньова економіка, є митниця, є багато зловживань при витратах державних грошей. І це правда. Це все є. А от чого немає, так це чарівної кнопки, натиснувши яку, можна з 1-го вересня зупинити корупцію чи отримати реформовану митницю. Будь-які зміни, які можуть привезти до збільшення доходів бюджету за рахунок зменшення корупції мають бути системними, а результат від них буде за 2-3 роки. Так це працює. Нажаль. Хоча дуже б хотілося.

Чи означає це, що не треба реформувати податкову чи митницю? Ні. Треба. Причому, для збільшення довіри між суспільством і владою, між бізнесом і чиновниками, неминуче підняття податків має супроводжуватись системними кроками по реформуванню податкової і митниці, по зменшенню тиску на бізнес. Проте треба розуміти, що ці кроки ніяк не відмінять необхідність знаходження коштів для фінансування армії тут і зараз. Просто треба демонструвати політичну волю для змін, треба демонструвати, що удар іде не тільки по бізнесу. І треба зробити вже зараз ті кроки, які зменшать потреби у додатковому підняттю податків за 2-3 роки. Причому нічого вигадувати не треба. Всі кроки вже давно прописані в програмі МВФ.

Але саме підняття податків є невідворотнім. І питання тут лише в тому, які саме податки мають бути підвищенні. Бізнес дуже здивувався, коли податковий тиск на нього був обраний як база для надходжень бюджету, коли побачили значне зростання військового збору і, фактично, податок на оборот, замість простого збільшення ПДВ. Що зачепило би всіх, але рівномірно. І не було б виключно тиском на світлий бізнес. Бо що сірі ділки, що люди зі світлої прозорої частини економіки, всі витрачають кошти. Всі споживають. І витрачаючи їх сплачують ПДВ. Пропорційно до власного споживання. І в результаті, чим більше ви витрачаєте, тим більше ви платите. Що є справедливим. А от військовий збір будуть платити більше ті, хто і так вже є чесним платником податків. Що є не дуже справедливим.

Коли держава просить затягнути пояси, то люди мають особливо звертати увагу на питання справедливості. І так, під час війни не можна уникнути затягування поясів. Але можна уникнути відвертої несправедливості. І синхронізація давно назрілих реформ, які потрібно було робити 2, 5 , 7, 15 років тому, і підняття податків може стати демонстрацією того, що влада розуміє важливість справедливості.