Звіт Роберта Амстердама: Докази нападів на Українську Православну Церкву та її представників

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

За інформацією Генштабу ЗСУ, було здійснено вогневе ураження по складу 1060 центру матеріально-технічного забезпечення Міністерства оборони РФ. На місці було зафіксовано щонайменше вісім вибухів і кілька точок загоряння на території військової частини, що свідчить про вторинну детонацію боєприпасів.

«На шосту ранку на об’єкті в Брянській області тривала сильна пожежа. Результати ураження уточнюються», – додали в ГШУ.

Станом на ранок 10 листопада на об’єкті тривала сильна пожежа. Відомості про масштаби руйнувань та можливі втрати у результаті цього удару ще уточнюються. Російська сторона наразі не підтвердила факт удару по своїх складах.

Десятого березня цього року виповнюється рік з дня винесення вироку українському правозахиснику Максиму Буткевичу. Після присудження йому 13 років позбавлення волі, протягом останніх 20 місяців колишній журналіст ВВС перебуває у полоні в Росії. Останній візит адвоката та отримана інформація від батьків Буткевича до колонії суворого режиму №2 в окупованій Луганщині надихнули трохи оптимізму. Йому нарешті дозволили листування, але лише в межах Росії. Листи від друзів вже відправлені, але їх доставка може зайняти деякий час. Максим повідомив, що не отримав передачі від української сторони, яку планувалося передати військовополоненим напередодні новорічних свят. На жаль, разом з цією передачею Буткевич не отримав також листа від своїх батьків. Навіть після надходження посилки, російська сторона не підтвердила її вручення полоненим. Щодо умов у колонії, Буткевичу дозволили користуватися бібліотекою, що раніше було заборонено. Його зовнішній вигляд покращився, а харчування, за словами матері, теж мало б стати кращим. Наступного місяця, 13 березня, у Верховному суді Москви розглядатимуть касаційну скаргу на справу Буткевича. Батьки знову підтримують надію на зустріч з сином і надіються на його обмін. “Наша головна мета – дочекатися звільнення Максима. Ми не втрачаємо надію на його повернення”, – підкреслює Євгенія Буткевич.

Максим Буткевич вирішив долучитися до фронту на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, незважаючи на відсутність військового досвіду, крім навчання на військовій кафедрі, де отримав філософську освіту. У червні 2022 року він потрапив у полон разом із своїм підрозділом у районі захоплених росіянами пунктів Золоте і Гірське Луганської області. Після цього російські ЗМІ розпочали масштабну кампанію дезінформації, називаючи його “переконаним фашистом” та “головним підривником режимів” у Казахстані та Білорусі. Десятки російських сайтів поширювали фейкові новини, де його класифікували як “бойовика”, “нациста”, “пропагандиста” і “русофоба”, приписуючи йому навіть розпалювання громадянської війни. Також його називали “британським шпигуном” через його минулу роботу на BBC.

Максим Буткевич є відомим правозахисником в Україні, який протягом десятиліть адвокатував права людей та допомагав сотням мігрантів. У його біографії значиться робота в українській службі ВВС у Лондоні, викладання у Києво-Могилянській академії та робота в ООН.

Колеги та друзі описують Максима Буткевича як пацифіста та захисника мігрантів, який публічно засуджував різноманітні форми нетерпимості та фашизму. Майже 15 років свого життя він присвятив боротьбі за права людини. Максим був членом правління українського відділення Amnesty International та співзасновником організації “Без кордонів”, яка активно виступає проти ксенофобії та расизму в Україні, а також надає допомогу переселенцям. Він відзначився в боротьбі за визволення в’язнів Кремля, зокрема режисера Олега Сенцова.

“Максим боровся проти дискримінації, ворожніх висловлювань та виступав за те, щоб Україна не виганяла людей до країн, де їм загрожувала небезпека. Він допомагав їм знайти притулок тут”, – розповідає Володимир Яворський, юрист з Центру громадянських свобод, друг Максима.

Згідно з версією російських слідчих, у червні 2022 року Максим вистрілив із протитанкового гранатомета по під’їзду житлового будинку у Сєвєродонецьку, де, за їх словами, були двоє людей. Проте, за словами його матері, його підрозділ ніколи не перебував у Сєвєродонецьку, а воював біля Золотого й Гірського. У серпні 2023 року суд у Москві підтвердив вирок правозахиснику. Після цього Максим на три місяці зник у російській каральній системі, і ні рідні, ні адвокати не знали його місцезнаходження. Виявилося, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині у місті Боково-Хрустальне (Вахрушеве). Amnesty International називає вирок Максиму Буткевичу “помстою російської влади за його правозахисну діяльність”, а зізнання, яке він, за їхніми словами, зробив, – вимушеним.

У результаті дослідження статті про Максима Буткевича виявлено, що він є видатним правозахисником та активістом, який протягом багатьох років боровся за права людини та публічно виступав проти нетерпимості та фашизму. Його діяльність включала участь у роботі Amnesty International та співзаснування організації "Без кордонів", яка надавала допомогу переселенцям та боролася з ксенофобією та расизмом.

Проте, за версією російських слідчих, йому було пред'явлено обвинувачення у вистрілі з протитанкового гранатомета по житловому будинку у Сєвєродонецьку, що викликало смерть двох осіб. Однак згідно з відомостями його матері та інших джерел, його підрозділ не перебував у зазначеному місті.

Після вироку у Москві Максима Буткевича зник на три місяці, а потім виявилось, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині. Amnesty International та інші правозахисні організації вважають вирок Максиму неправомірним і спрямованим на помсту за його правозахисну діяльність.

Отже, справа Максима Буткевича є ще одним прикладом порушення прав людини та правозахисної діяльності у Росії, і необхідно продовжувати міжнародний тиск на владу цієї країни для його звільнення та захисту прав і свобод усіх громадян.

За наявною інформацією, жінка, яка працювала нянею, звинувачується у неприпустимих діях щодо 4-річної дівчинки, яка перебувала під її наглядом. Ситуація набула широкого розголосу після того, як відеозапис події з'явився в мережі інтернет, викликавши хвилю обурення серед користувачів соціальних мереж та громадськості в цілому.

Тоді, нагадаємо, загинуло троє людей, серед яких 9-річна дівчинка.

Чоловіка визнали винним у «завідомому залишенні без допомоги осіб, які перебували в небезпечному для життя стані та позбавленні можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, за наявності можливості надати їм допомогу».

«Обвинувачений своєї вини не визнав, у вчиненому кримінальному правопорушенні не розкаявся», – повідомила міська прокуратура.

Нагадаємо, під час того обстрілу притулок лікарні в Дарницькому районі було закрито під час обстрілу. На думку очевидців, його просто «не відкрили і все».

Генеральний глава Збройних Сил України, Олександр Сирський, висловив серйозну турботу щодо складної воєнної обстановки, що склалася в районі Куп'янська. За останніми даними, російські війська проводять активні дії з метою прориву українських оборонних ліній. Офіційний представник військового відомства повідомив, що противник веде наступ з двох напрямків, що призводить до загострення бойових дій та зростання напруги в районі. Незважаючи на це, українські військові продовжують активно відстоювати свої позиції, демонструючи високий рівень бойової готовності та відданості обороні своєї країни.

«Противник намагається прорвати оборону наших військ із двох напрямків. Тривають запеклі бої. Незважаючи на всю складність ситуації, у нас є шанси змінити обстановку на нашу користь. І сили оборони роблять для цього все можливе”, – пише головком.

Тим часом російські військові пабліки повідомляють, що РФ атакує на схід від села Синьківка і просувається на південь від Вільшани. Українські джерела цього не підтверджували.

Напередодні український військовий під Куп’янськом заявив , що їх відправили в непродуманий штурм, який закінчився великими втратами, а поранених довго не евакуювали.