10 січня: день пам’яті, цінностей і відповідального погляду в майбутнє

Програма "Захист України" розроблена для учнів 10-11 класів і має на меті формування у підлітків комплексного розуміння питань національної безпеки, громадянської відповідальності та особистої готовності до дій у надзвичайних ситуаціях. Вона включає теоретичні та практичні компоненти, які охоплюють широкий спектр тем.

Про новий перенесення розробники повідомили через іронічний трейлер з назвою “Що, знов?”, в якому визнали, що гравці можуть бути розчаровані черговим затриманням. Причиною перенесення є потреба в додатковому часі для виправлення помилок і удосконалення ігрового процесу.

Щоб компенсувати затримку, GSC Game World анонсувала захід S.T.A.L.K.E.R. 2 Developer Deep Dive, що відбудеться 12 серпня. На цьому заході розробники планують поділитися новою інформацією про гру та показати значну частину геймплея.

Це вже п’ятий раз, коли реліз S.T.A.L.K.E.R. 2 переноситься. Спочатку гра мала вийти ще в 2022 році, але була відкладена через ряд факторів, включаючи переміщення студії GSC Game World у Прагу через війну.

У червні журналісти отримали доступ до прев’ю-версії гри і відзначили, що S.T.A.L.K.E.R. 2 зберігає дух оригінальної трилогії. Фанати «Сталкера» зможуть відчути ностальгію та навіть порівняли гру з Red Dead Redemption 2 за її глибиною та деталізацією.

Події гри розгорнуться в зоні відчуження Чорнобильської АЕС. S.T.A.L.K.E.R. 2 обіцяє поєднання елементів шутера від першої особи, хоррора та імерсивного симулятора. Основний сюжет триватиме близько 40 годин, а також будуть варіативність у проходженні та чотири кінцівки.

Однією з ключових особливостей гри стане просунутий штучний інтелект і вдосконалена система симуляції життя. Персонажі, мутанти і тварини взаємодіятимуть між собою і з оточенням без участі гравця, що зробить ігровий процес ще більш захоплюючим і реалістичним.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Україна вже давно веде боротьбу з РФ на власній території, але удари по об’єктах у Росії можуть значно розширити спектр її військових дій. Банкова вбачає в цьому стратегічний шанс для створення нових умов на полі бою, а також для сигналізації Кремлю, що війна може набути значно більш масштабного характеру. За словами джерела, в Адміністрації Джо Байдена поки що обговорюють цей варіант, проте остаточне рішення, ймовірно, ухвалять тільки після президентських виборів у США.

За інформацією джерела, під час попередніх розмов із президентом Володимиром Зеленським Байден висловив готовність розглянути можливість надання такого дозволу, однак заявив, що остаточне рішення потребує ретельного аналізу та буде прийняте після виборів. З одного боку, у Вашингтоні розуміють необхідність посилення тиску на Кремль. З іншого боку, атаки на території Росії можуть спричинити ескалацію конфлікту з ризиками для стабільності регіону та вплинути на американські внутрішньополітичні позиції.

На думку українського керівництва, отримання дозволу на такі атаки могло б стати переломним моментом у війні. Окрім психологічного ефекту на російське населення, це може вплинути на військове командування РФ і створити нові виклики для захисту власних стратегічних об’єктів. На Банковій переконані, що саме така загроза здатна змусити Москву серйозніше сприймати переговорні ініціативи України та сприяти збільшенню підтримки України на міжнародній арені.

Російські війська вирішили створити буферну зону з метою зупинити наступ українських військ на Бєлгородщині. Це рішення викликало серйозні обурення серед місцевого населення і призвело до загострення напруженості в регіоні. З появою буферної зони існує серйозна загроза подальшого наступу російських військ, що може вплинути на безпеку і стабільність Харківщини.

Про це заявив командир Другого батальйону Третьої штурмової бригади, Дмитро Кухарчук. За його словами, росіяни мають намір створити 20-кілометрову зону, щоб перешкодити наступу українських військових на Білгородщину та сусідні області. Він підкреслив, що це не означає, що вони не продовжать свій наступ далі.

Додатково, Кухарчук зауважив, що якщо російські сили не зіткнуться з опорою, вони можуть досягти Дніпра та навіть продовжити далі.

Щодо Харкова, він відзначив, що загроза існує, але не найближчим часом.

“Найближчі місяці — це той період, коли я не бачу загрози для Харкова, але у наступні півроку така можливість існує”, — підсумував Кухарчук.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

У 2021 році підозрюваний депутат вирішив долучитися до діяльності підприємця з Дніпра, який займався будівництвом сонячних електростанцій. Він закупив обладнання, але не оформив його належним чином і, ймовірно, не отримав очікуваного прибутку. Це призвело до звинувачень на адресу підприємця, який пізніше був мобілізований до лав ЗСУ.

Починаючи з 2022 року, підозрюваний неодноразово телефонував мобілізованому підприємцю з вимогою повернути гроші. За цей час сума “боргу” постійно змінювалася, аж поки в кінці жовтня 2024 року вимагання досягли критичної точки.

В останні дні жовтня 2024 року на трасі поблизу села Спаське, депутат разом зі своїми спільниками заблокував автомобіль військовослужбовця. Погрожуючи фізичною розправою, вони вимагали $2,5 млн та переоформлення фірми на їх користь. Після того, як потерпілий відмовився, його били протягом 40 хвилин, а згодом силоміць вивезли до будівлі, де утримували майже добу, погрожуючи катуванням та вбивством.

Після чергової погрози вбивством під час особистої зустрічі, депутат був затриманий правоохоронцями. Наразі йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 1,2 млн гривень. Прокурор, не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляцію, вимагаючи жорсткішого покарання.

Правоохоронці продовжують слідство та встановлюють інших осіб, які могли бути причетними до цього злочину. Прокуратура АР Крим та м. Севастополя координує процесуальні дії для доведення справи до суду.

Підозрюваному загрожує серйозне покарання за частиною 2 статті 146 та частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу України — незаконне позбавлення волі та вимагання, що супроводжувалось насильством та катуванням. Максимальне покарання за такі злочини передбачає до 15 років ув’язнення.

Корупція в українській судовій системі залишається однією з найбільших загроз для національної безпеки та стабільності. Ця проблема не тільки підриває основи правової держави, а й значно уповільнює рух країни на шляху до європейських стандартів. Замість того щоб бути гарантом справедливості, суди часто виконують роль інструмента, що забезпечує інтереси політичних і бізнесових еліт, посилюючи недовіру до правосуддя серед громадян. Під прикриттям реформ, які втілювались протягом останніх років, судова система залишилася закритою для громадськості, де рішення приймаються не на основі законів, а відповідно до неофіційних домовленостей і корупційних практик.

Особливо глибоко проблема корупції проявляється в роботі Вищої ради правосуддя, де неформальні клани мають можливість контролювати процеси призначення суддів та інших важливих посад. Така система формує закриту касту суддів, які фактично позбавлені відповідальності перед законом. На жаль, навіть найгучніші та найвідоміші справи, зокрема проти високопосадовців, часто розвалюються або затягуються на роки, що ще більше посилює відчуття безкарності серед тих, хто порушує закон.

Наше розслідування торкається конкретного прикладу — судді Миколаївського апеляційного суду Наталії Тищук. Якщо вірити її офіційній декларації, вона — людина з мінімальними доходами, без нерухомості, автомобілів та заощаджень. Її річна зарплата складає 471 526 грн, що навряд чи дозволяє вести розкішне життя. Та за фасадом декларативної бідності ховається зовсім інша реальність.

У декларації за 2024 рік суддя вказала лише дві земельні ділянки в Миколаївській області, два будинки та дві квартири у Кропивницькому. Жодного слова про розкішні авто. Проте, за нашими даними, суддя щоденно користується Porsche Cayenne вартістю близько 80 000 євро, зареєстрованим на родича. Це — типова схема приховування майна серед українських суддів.

Та головні скарби заховані не на її ім’я, а на чоловіка — Тищука В’ячеслава, підприємця з багатомільйонними активами. Серед його власності — щонайменше чотири офісні приміщення, п’ять земельних ділянок, автомобіль AUDI Q7 за понад 100 000 євро, корпоративні права та значні банківські рахунки. Однак виявилося, що й це лише вершина айсберга.

Наше джерело повідомляє, що сім’я володіє нерухомістю за кордоном — зокрема, будинком у Греції, який суддя не внесла до декларації. Але ситуація набуває скандального масштабу, коли ми з’ясовуємо, що її чоловік перебуває у міжнародному розшуку Республікою Казахстан. Його підозрюють у легалізації злочинних доходів, створенні транснаціональної злочинної групи та участі у наркоторгівлі.

У липні 2025 року його затримали у Молдові, однак українська сторона, як і раніше, зробила вигляд, що нічого не сталося. У 2021 році СБУ вже проводила обшуки родини Тищуків через підозру у відмиванні коштів на запит ФБР — але справа, як завжди, зникла у судових кабінетах.

Ця історія — не лише про одну суддю. Це про весь механізм, у якому судді, прикриваючись мантією, перетворюються на гарантів безкарності. Поки система тримається на таких “служителях Феміди”, справедливість в Україні залишатиметься лише словом. Наше розслідування буде передано НАЗК та правоохоронним органам, аби хоча б цього разу відповідальності не уникнули ті, хто ховається за законом.