15 січня в Україні: церковні свята, пам’ятні дати та народні традиції дня

Командні зміни в київських комунальних підприємствах, зокрема в стратегічно важливому «Київпастрансі», продовжують викликати широкий резонанс. Після відставки колишнього керівника Дмитра Левченка, який був замішаний у низці корупційних скандалів, нові призначення знову стали об'єктом пильної уваги. Одним з найбільш загадкових, але водночас і важливих фігур у цих процесах є Сергій Білий — новопризначений заступник генерального директора підприємства та керівник автостанції «Видубичі».

Журналісти проєкту «В тіні каштана» вирішили детально розібратися в особистості Білого, його кар’єрі та зв'язках, що неминуче призвело до відкриття нових аспектів його біографії. Хоча Білий не є публічною особою в традиційному сенсі, його роль у системі комунального транспорту Києва далеко не обмежується суто технічними або адміністративними функціями.

Дружина – Олена – проживає в Україні, активна в Instagram, де публікує фото з Одеси, Києва та європейських подорожей родини. За останні два роки сім’я відвідала Швейцарію, Італію, Швецію, Польщу та Лондон.

Попри посаду у комунальному секторі, Сергій Білий не декларує дорогого майна. Натомість усе оформлено на його дружину:

квартира у Дніпрі (70 м²)

квартира у Києві (85 м²), придбана у 2013 році за понад 500 тис. грн, що тоді дорівнювало лише 75 тис. доларів

три автомобілі: Hyundai Sonata (2015), Toyota Avensis (2012) та Infiniti Q50 (2018)

За декларацією, дружина за рік заробила лише 77 тис. грн (приблизно 6,5 тис. грн на місяць), але саме вона придбала авто на суму понад мільйон гривень під час повномасштабної війни.

Олена Біла офіційно працює в ТОВ «Рєалтрейд», що входить до корпорації S.Group колишнього народного депутата Сергія Рибалки. Ця група фігурує у справі про ухилення від сплати податків на 145 млн грн та спроби заволодіння коштами АТБ-Маркет. Сам Білий і Рибалка — земляки та колишні політичні соратники з Радикальної партії Олега Ляшка.

Після призначення в «Київпастранс» Білий подав дві декларації з різницею у 8 днів — і саме ці документи привернули увагу НАЗК.

У першій було вказано 140 тис. доларів готівки у дружини і 200 тис. грн позики третій особі — Олександру Лук’яненку.

У другій — уже 145 тис. доларів позики від імені самого Сергія, без згадки про дружину.

Лук’яненко, як виявилось, теж працює у «Київпастрансі» — начальником служби утримання рухомого складу. Ця фінансова міні-драма з позиками і кешем залишає запитання про реальне походження коштів.

Сергій Білий — людина, яка керує одним із ключових транспортних вузлів столиці та має вплив на грошові потоки підприємства. Та замість гучних реформ — тиша, замість прозорості — заплутані декларації. Чи стане він символом оновлення «Київпастрансу», чи новим героєм корупційного скандалу — питання часу.

Під час повномасштабної війни в Україні на Миколаївщині виникла ситуація, коли група підрядних компаній, здобувши державні контракти на будівництво укриттів і ремонт соціальних об’єктів, почала займати домінуючі позиції в тендерах. Ці компанії здобували підряди без серйозної конкуренції, що викликає великі питання про прозорість процесу. Спільною рисою всіх цих підрядників є їхні зв'язки з Олександром Кукурузою — депутатом обласної ради та головою Вознесенської районної адміністрації. Зокрема, виявилось, що саме компанії, пов’язані з його оточенням, отримували найбільші замовлення на будівельні роботи.

Однією з таких компаній є ТОВ «Перша українська будівельна», яку очолює родич Кукурузи. Це підприємство стало основним бенефіціаром численних тендерів, загальна сума яких перевищує 230 мільйонів гривень. Проте ці підряди не обходяться без запитань. Журналістське розслідування виявило суттєві проблеми з цінами на матеріали, зокрема на арматуру, які виглядають значно завищеними в порівнянні з ринковими. Крім того, багато підрядників, які можуть пропонувати конкурентні ціни або кращі умови, фактично не отримують шансів на участь у тендерах.

Ще один соратник посадовця, депутат та однопартієць Володимир Подолян, створив одразу кілька компаній, які отримали державні контракти на суму понад 124 мільйони гривень. А фірми «Господар-2» та інші підприємства, пов’язані з бізнес-оточенням Кукурузи, “освоїли” сотні мільйонів, займаючись будівництвом укриттів та ремонтами лікарень.

Антимонопольний комітет уже зафіксував змови між цими структурами, наклавши штрафи за антиконкурентні дії. Але попри це, компанії продовжують вигравати тендери — завдяки формальним довідкам про “досвід робіт” та блискавичній участі у процедурах, де фактична конкуренція відсутня.

Журналісти також з’ясували, що частину техніки, якою користуються підрядники, вони орендують у підприємства, контрольний пакет якого належить самому Кукурузі. Крім того, серед партнерів цих компаній є бізнесмен із російським паспортом.

У коментарі медіа Олександр Кукуруза визнав, що власники компаній — його родичі та друзі, але конфлікту інтересів у цьому не бачить. За його словами, він лише “давав поради” бізнесменам і не має формального стосунку до управління жодною з фірм.

Таким чином, “відновлення” Миколаївщини за участі близьких до Кукурузи компаній перетворюється на схему системного освоєння бюджетних коштів — через завищені кошториси, змови на тендерах та імітацію конкуренції.