Україна в готовності: Закон про мобілізацію розпочинає свою дію

Наприкінці 2023 року багаторічний очільник Київміськбуд Ігор Кушнір залишив свою посаду, однак резонанс навколо діяльності найбільшого комунального забудовника столиці лише посилився. Після кадрових змін з’ясувалося, що паралельно з публічними суперечками щодо підрядників, земельних ділянок і корпоративних активів існувала ще одна, менш помітна для широкого загалу лінія розслідувань. Вона стосувалася механізмів придбання житла для потреб громади — механізмів, які, за версією правоохоронців, могли бути значно складнішими, ніж це декларувалося офіційно.

Слідство, яке здійснювали детективи Бюро економічної безпеки України, зосередилося на схемі купівлі квартир у комунального забудовника не безпосередньо, а через посередницькі структури. За попередніми даними, йшлося про багаторівневі угоди, у межах яких вартість житла могла зростати через додаткові договори, комісії та супровідні послуги. У підсумку столичний бюджет нібито оплачував квадратні метри за ціною, що перевищувала первинну пропозицію забудовника.

Ключова деталь, яка робить цю історію токсичною, — часовий збіг. За версією слідства, частина «посередників» викупила у «Київміськбуду» майнові права/квартири незадовго до того, як Київрада дала зелене світло на масштабне бюджетне фінансування закупівель, а вже потім ті самі квадратні метри перепродали комунальному підприємству значно дорожче. У такій конструкції місто фактично опиняється в ролі покупця «останньої інстанції», який платить максимальну ціну, тоді як маржа осідає у ланцюгу компаній, що стоять між громадою і забудовником.

У судових документах у межах цього провадження описується схема, де «Київміськбуд» у 2022 році укладав договори купівлі-продажу майнових прав на квартири на користь підконтрольних керівництву суб’єктів. Середня ціна таких прав у матеріалах фігурує на рівні близько 2,5 млн грн за квартиру. Далі — наступний крок: у березні 2023 року ці ж активи продаються КП «ФК “Житло-Інвест”», але вже за середньою ціною близько 4 млн грн. У провадженні фігурують статті про можливе заволодіння майном, легалізацію коштів, шахрайство з фінансовими ресурсами та службові підроблення — тобто слідство одразу «прошиває» історію як потенційно системну, а не як одиничну переплату.

На цьому етапі важливо зафіксувати: сам факт наявності провадження і його «логіка» не є доведенням вини конкретних осіб. Але саме те, як виписаний механізм, створює для міста два ризики одразу. Перший — прямий бюджетний: переплата при закупівлі соціального житла. Другий — управлінський: якщо «Київміськбуд» не отримував повного розрахунку від посередників або працював з відстрочками так, що гроші зависали у повітрі, то це могло поглиблювати фінансову яму компанії і паралізувати будмайданчики, які мали би добудовуватись навіть під час війни.

Формально все виглядало соціально виправдано. У 2022 році Київ затвердив програму забезпечення житлом різних категорій громадян, а комунальне підприємство «ФК “Житло-Інвест”» отримало суттєве поповнення статутного капіталу для закупівель. У публічному полі це продавали як інструмент для житла дітям-сиротам, ВПО, ветеранам та іншим чергам, які роками не рухались.

Але в реальності саме спосіб реалізації — «купуємо готове/майже готове житло за бюджетні кошти» — створює поле для маневру: можна збільшувати ціну через «ремонти», «підвищення ринку», «індивідуальні умови», «комплектацію», а ще простіше — вставити посередника між містом і первинним продавцем.

У фокусі цієї історії — не один «прокладочний» суб’єкт, а ціла палітра структур, значна частина яких оформлена як венчурні корпоративні інвестфонди. Це зручна форма для операцій із майновими правами та інвестиційними активами, а також для маскування бенефіціарів у багаторівневих конструкціях власності.

За даними з публічних реєстрових профілів компаній, які згадуються у розслідувальних матеріалах у публічному полі, частина фондів пов’язується з родиною Ігоря Кушніра. Окремі інші контрагенти — з орбітою будівельного бізнесу Олександра Глімбовського та з нардепом Дмитром Ісаєнком, якого медіа неодноразово пов’язували з девелоперським середовищем. Усі ці зв’язки самі по собі не є криміналом. Але у випадку бюджетної закупівлі вони стають маркерами можливого конфлікту інтересів і сигналом для антикорупційної перевірки: чи не перетворюється соціальна програма на механізм «перекачки» грошей до наближених структур.

Ключове питання, яке зависло у повітрі: чи були реальні гроші у первинного продавця?

У публічному обговоренні цієї історії найнебезпечніша версія звучить так: посередники могли купувати у «Київміськбуду» квартири з відстрочкою, а далі — перепродавати місту, отримуючи бюджетні кошти, при цьому розрахунок із «Київміськбудом» міг бути неповним або відкладеним. Якщо така конструкція дійсно працювала, тоді для холдингу це виглядало б як відтік активів (квартир) без пропорційного притоку грошей у критичний для компанії період.

З іншого боку, у публічних коментарях, які давали учасники ланцюга, звучали заперечення: окремі компанії заявляли про повний і швидкий розрахунок, а «Київміськбуд» підтверджував оплату, але посилався на комерційну таємницю щодо деталей руху коштів і умов угод. Саме тут і виникає потреба не в політичних оцінках, а в документальній картині: графіки оплат, акти приймання-передачі, прив’язка платежів до конкретних квартир, наявність/відсутність ремонтів, експертна оцінка «ринку» на дату закупівлі.

Коли перепродаж відбувається з націнкою у десятки відсотків за короткий проміжок часу, зазвичай у публічній комунікації з’являються два універсальні пояснення. Перше — «ринок зріс». Друге — «зробили ремонти». На папері це може бути правдою. Але в умовах, коли йдеться про закупівлю соціального житла за бюджетні гроші під час війни, будь-яка «ремонтна» історія має бути прозорою: що саме зроблено, хто підрядник, яка калькуляція, чи підтверджено це технаглядом і документами. Інакше це перетворюється на універсальний спосіб «намалювати» додаткові мільйони.

По-перше, «Київміськбуд» так і не вийшов з кризи. Компанія пережила кілька хвиль кадрових ротацій, запити на докапіталізацію і постійні обіцянки відновити будівництво. Будь-які дані про минулі операції, де активи могли виходити з компанії «в мінус», автоматично стають частиною пояснення: чому об’єкти стоять, а грошей не вистачає.

По-друге, політичний контекст не зник. Раніше журналісти вже публікували розслідування про фінансові потоки «Київміськбуду» на підрядні компанії з орбіти тодішнього керівництва, а також про закордонні активи сім’ї Кушніра і гучні епізоди з виїздами під час війни. Після цього Кличко відсторонював Кушніра, а згодом той залишив посаду. Тобто репутаційний ґрунт для нових підозр уже був підготовлений, і будь-який «квартирний» ланцюг з бюджетом виглядає як логічне продовження старої історії, а не як випадковість.

По-третє, це історія про модель управління містом. Коли у воєнний час 2 млрд грн спрямовуються на викуп квартир через посередників, у суспільства неминуче виникає питання пріоритетів і контролю: хто ухвалював рішення, як формувалась ціна, чому не було прямого контракту з забудовником, де гарантії, що бюджет не оплатив чужу маржу.

Якщо у міста і комунального забудовника є зацікавлення закрити тему, логічний шлях — не політичні заяви, а відкриття максимальної доказової бази для контролю. Передусім — аудит ланцюга: хто був первинним власником прав, яка ціна, які умови оплати, коли і за що заплатило КП, що саме отримало місто (стан квартир), чи співпадають характеристики об’єктів у договорах, у реєстрах і на фактичному огляді. Далі — юридична оцінка потенційного конфлікту інтересів у голосуваннях і рішень посадовців, які курирували програму. І третій блок — претензійна робота у випадку виявлення збитків: або щодо недійсності окремих угод, або щодо стягнення переплат і штрафів, або щодо персональної відповідальності.

Поки цього не зроблено, історія буде повертатися хвилями — кожного разу, коли «Київміськбуд» проситиме чергові мільярди, а кияни питатимуть: де поділися попередні.

Окремо слід підкреслити: у цій історії надто багато гучних прізвищ і припущень, щоб ставити крапку без вироку суду. Але так само надто багато збігів і фінансової логіки, щоб робити вигляд, ніби питання не існує. Відповідь на нього має лежати не в політичній площині, а в документах — і в здатності державних органів доводити розслідування до результату, а не «обривати» його на півдорозі.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Вдарили по маневровій генерації, ДТЕК це теплова генерація і вдарили по ГЕС. Наскільки я знаю по Київській і точно по Кременчуцькій, тобто були удари і по всій теплогенерації ДТЕК. І паралельно з цим вдарили по підстанціях. Підстанції випускні з атомних станцій так і підстанції, які відповідають за передачу електроенергії з одного регіону в інший. Результатами цього всього були відключення електроенергії, які тривають досі.

Експерт зауважив, що електроенергії не стає більше, а от втрачає її Україна дуже активно.

І в нас її не стає більше! Ми її все більше і більше втрачаємо і відновити її буде ще складніше. Тому в короткостроковій перспективі на сьогодні це начебто не відчувається, але тобто прямо зараз є вимкнення, і вони не настільки глобальні, але це за температури +5 – +8, а наскільки це відрізнятиметься при температурі -5 я вам скажу: кардинально відрізнятиметься! Відключення будуть по 10-12, може навіть по 14 годин!

Він переконаний, що це пов’язано з тим, що покривати пікові навантаження по електроенергетиці нічим.

Ще 1-2 таких обстріли і ранок і вечір на всю зиму нам забезпечені без електроенергії, але це знову ж таки за погодних умов -5 і нижче.

Попенко наголосив, що ситуація в енергетиці критична, оскільки кошти на захист енергетики були розкрадені.

Ми абсолютно не готові до цього опалювального сезону і це не тільки з точки зору енергетики. Як показала практика, наші підстанції нічим не захищені! Не дивлячись на запевнення Найєма, Кудрицького, про те, що у нас три рівні захисту. Десятки мільярдів гривень ввалили бюджетних грошей у захист, а в результаті один наліт, скільки то там ракет збили, скільки то ні. Куди росіяни хотіли, у підсумку по всіх підстанціях вони влучили! У мене виникає логічне запитання: а де ж, бл**ь, гроші?! Куди пішли десятки мільярдів грошей, які виділили з бюджету?! Якщо ніхрена не захищено, значить гроші не дійшли до захисту. Значить, їх десь розпиляли по дорозі, на якісь бетонні укріплення, які не доїхали, не встановили, гроші виділили, а потім забрали…

Будинки, які наразі перебувають у процесі ремонту в Конча-Заспі, належать прокурору Офісу Генерального прокурора Андрію Андрєєву та його родині. Виникає цікавість стосовно того, як саме сім'я прокурора придбала цю нерухомість, оскільки будинки знаходяться на території дитячого оздоровчого комплексу в Конча-Заспі, що суперечить містобудівній документації. Поліція Києва розпочала кримінальне провадження щодо обставин захоплення та забудови елітними дачними будинками території дитячого оздоровчого комплексу, розташованого на Столичному шосе, №149 у Голосіївському районі, відповідно до статті 190 частини 5 Кримінального кодексу за шахрайство в особливо великих розмірах.

В рамках цього розслідування було встановлено, що щодо первинного власника дитячого оздоровчого комплексу, ЗАТ "Київгума", було порушено справу про банкрутство. Призначений управитель Кудляк оперативно розпочав незаконну відчуження землі та недобудованих об'єктів на цій території (Столичне шосе, 149), яка тепер перетворилася на елітне котеджне містечко. Ці дії були приховані заступником начальника Департаменту нагляду за дотриманням законів Національної поліції України та органами, що борються з організованою злочинністю Офісу генерального прокурора Андрієм Васильовичем, за що він був винагороджений двома будинками, проте за значно заниженою ціною, а не за озвученими 1,5 мільйонами доларів кожний.

Попри спроби поліції розслідувати цю справу, на ділянки навіть було накладено судовий арешт, однак керівництво Київської місцевої прокуратури, зокрема прокурор Печерського району, вирішило допомогти колегам з Офісу Генерального прокурора і не звертатися до суду про передачу майна до арешту. Замість цього Андрій Андрєєв разом зі своєю дружиною розпочали ремонт у заарештованих будинках та висловили подяку друзям з місцевої прокуратури. Звідси виникла ситуація, коли вже не запрошення на новосілля, а можливість підозрювання у незаконному збагаченні стає реальністю. Національне агентство з питань запобігання корупції уже розпочало перевірку можливого незаконного збагачення з боку Андрієва, а Державне бюро розслідувань відкрило провадження щодо фактів недекларування та незаконного збагачення.

• З описаних подій стає очевидним, що прокурор Офісу Генерального прокурора Андрій Андрєєв та його родина отримали власність на два елітні будинки в Конча-Заспі, які розташовані на території, де будівництво не дозволено згідно з містобудівною документацією.

• Дії прокурора та його колег з прокуратури, спрямовані на уникнення юридичної відповідальності та відновлення нормального використання цієї нерухомості, можуть бути оцінені як порушення закону та сприяння незаконному збагаченню.

• Необхідно провести ретельне розслідування з цієї справи, щоб встановити всі обставини та винних осіб, і застосувати відповідні правові заходи, включаючи покарання за скоєні злочини та повернення незаконно набутої власності до законних власників або до держави.

• Важливо також звернути увагу на дії інших посадових осіб, які сприяли незаконним діям прокурора та його родини, і забезпечити відповідальність за їхні вчинки в рамках закону.

• Ці ситуації підкреслюють важливість зміцнення влади закону та боротьби з корупцією в усіх сферах державного управління, включаючи правоохоронні органи, що зобов'язані захищати законні інтереси громадян та додержуватися власних професійних етичних стандартів.