3 тисячі доларів за виправдання: суддю з Дніпропетровщини викрили на хабарі

Україна знову стикається з нагальною проблемою: ракети для систем ППО Patriot та німецькі Iris-T на межі вичерпання, повідомив Михайло Подоляк, радник глави Офісу Президента, у статті для The Guardian. "Запаси майже на межі вичерпання", — підкреслив він. За словами Подоляка, Росія використовує нову стратегію нападів на електростанції, запускаючи "до 10 або 12 ракет одночасно", обходячи системи Patriot та інші ППО. Згадується, що президент України Володимир Зеленський висловив потребу у 25 системах протиракетного оборони Patriot для захисту всієї країни. Наразі в Києві є лише дві, проте точна кількість залишається невідомою. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба звернувся до партнерів з проханням виділити Україні сім батарей. Раніше експерт видання Bild повідомляв, що ракети для "Патріотів" в Україні вже закінчилися. Тим не менш, європейські країни не поспішають з постачанням системи "Патріот" Україні.

З вищезгаданої статті видно, що Україна перебуває в складній ситуації щодо нестачі ракет для систем протиповітряної оборони, зокрема систем ППО Patriot та німецьких Iris-T. Збройні сили країни опиняються під загрозою через нову тактику атак з боку Росії, яка між іншим включає масові обстріли електростанцій. Необхідність у сучасних системах протиракетного захисту наголошується як найважливіша, особливо у зв'язку зі зростаючими загрозами безпеки. Прохання до партнерів з метою надання допомоги у постачанні необхідного озброєння свідчить про необхідність швидкої реакції та підтримки міжнародного співтовариства в умовах гострої безпекової ситуації.

11 листопада 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося засідання, під час якого розглядалося питання про обрання запобіжного заходу для Ігоря Миронюка. За даними слідства, він фігурує у кримінальному провадженні, пов’язаному з діяльністю організованої групи, яка, за версією правоохоронних органів, контролювала тіньові процеси у певному секторі державного управління.

Слідчі вважають, що Миронюк діяв не самостійно, а у змові з іншим підозрюваним — Дмитром Басовим. Правоохоронці стверджують, що саме ці двоє осіб відігравали ключову роль в ухваленні неформальних рішень, розподілі впливу та координації дій учасників схеми. У матеріалах справи йдеться про системний характер таких дій та їхню тривалість у часі.

Найбільш показовою є позиція силікатної цегли. У кошторисі її вартість закладено на рівні 19 гривень за штуку, тоді як середня ринкова ціна на аналогічну продукцію коливається близько 13 гривень. З урахуванням обсягів робіт така різниця автоматично формує ймовірну переплату на рівні одного мільйона гривень лише на цьому матеріалі.

Не менше запитань викликає квадратний металевий профіль, який у кошторисі зазначений по 57 тисяч гривень за тонну. Водночас ринкові пропозиції на аналогічну продукцію стартують від 38 400 гривень. Різниця у ціні додає до загальної вартості проєкту ще близько 830 тисяч гривень, які не мають очевидного економічного обґрунтування.

Ще більш контрастною виглядає ситуація з профнастилом марки Н44-05. Його вартість у документації завищена майже вдвічі — 630 гривень за квадратний метр замість реальних 300 гривень. За підрахунками, це означає додаткове навантаження на бюджет у розмірі близько 650 тисяч гривень.

Навіть на оздоблювальних матеріалах, зокрема лінолеумі, вдалося виявити істотні розбіжності. У кошторисі його ціна закладена на рівні 1 630 гривень за метр, при тому що аналогічні матеріали з чіткими характеристиками у великих будівельних мережах коштують значно дешевше. Орієнтовна переплата за цією позицією становить близько 190 тисяч гривень.

Загалом лише на кількох базових позиціях попередній аналіз вказує на можливу переплату майже 3 мільйони гривень. Це кошти, які в умовах війни могли б бути спрямовані на закупівлю медичного обладнання, укомплектування бригад швидкої допомоги або підвищення безпеки персоналу.

Поки країна значною мірою тримається на волонтерах і донатах, подібні кошторисні “аномалії” в проєктах, що фінансуються з бюджету, виглядають не просто сумнівно, а потенційно небезпечно з точки зору довіри до системи управління публічними коштами. Питання в цій історії стосуються не лише підрядника, а й замовника, який погодив такі ціни та визнав їх економічно обґрунтованими.