88-річний генерал Василь Дурдинець продовжує отримувати зарплату в МВС

У своєму нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний акцентував увагу на критичній ролі валютного курсу в економічній політиці держави. За його словами, курс валют є одним із ключових інструментів, що допомагають амортизувати економічні потрясіння в країні.

Пишний наголосив, що курс гривні не визначається ні Міжнародним валютним фондом (МВФ), ні урядом; це виключно обов’язок Національного банку. Він пояснив, що курс гривні має виконувати функцію поглинача шоків, які можуть виникати через внутрішні та зовнішні фактори. Для цього НБУ запровадив режим керованої гнучкості, щоб забезпечити стійкість валютного ринку.

“Попит і пропозиція, відчуття валютних ризиків повинні повертатися до усіх економічних агентів — бізнесу, уряду, населення. Це робить нас сильними”, — підкреслив він.

Пишний також зауважив, що девальвація гривні має критичний вплив на інфляційну динаміку. НБУ прагне повернути інфляцію до цільового показника в 5%. Він зазначив, що прискорена інфляція негативно впливає на привабливість гривневих активів, які залишаються одним із стратегічних пріоритетів банку. Це дозволяє ефективно функціонувати ринку внутрішнього боргу, що є важливим у контексті бюджетного дефіциту.

Окремо Пишний підкреслив, що НБУ працює над стимулюванням населення зберігати свої заощадження в гривні, що має бути захищене від інфляції. “Ваш депозит, який ви вклали сьогодні, повинен дати можливість придбати стільки ж товарів, скільки й сьогодні, компенсуючи це за рахунок депозитної ставки”, — зазначив він, додавши, що ставки депозитів залишаються позитивними навіть після помірної девальвації.

Фірташ кидає в пастку банки: втрата Україною сотень мільйонів через амбіційну схему олігарха

Державний Ощадбанк, Пенсійний фонд та податкова служба стикаються з ризиком втратити 800 мільйонів гривень, які боржники з групи Дмитра Фірташа винні їм. Однак найбільш незвичайна частина цієї історії полягає в тому, що завод, який є боржником, декілька років знаходиться під контролем Кремля. Знаходячись під санкціями, Дмитро Фірташ готується "вписати" мільярди гривень боргів. Його компанії вже працюють над створенням необхідної бази для цього, а процес розпочався з банкрутства "Україніан Кемікал Продактс", колишнього "Кримського Титану", який є частиною Group DF Фірташа. Процес банкрутства розпочався 7 лютого 2024 року за позовом німецького Commerzbank. Банк скаржився, що не може отримати свої 720 мільйонів гривень, відповідних кредитних угод було укладено ще у 2008 році. Боржник виконував свої зобов'язання до вересня 2015 року, але кілька років переговорів не принесли результату. Commerzbank вдалося ініціювати банкрутство після підтримки Верховного Суду України у листопаді 2023 року. Однак у своїй спробі стати впливовим членом комітету кредиторів німецький банк зіткнувся зі значною конкуренцією. На початку березня до суду надійшли заяви від декількох кредиторів на суму майже 8,4 мільярда гривень, всі вони належать до групи Фірташа. Найбільшу вимогу представив концерн "Стирол" на суму 4,77 мільярда гривень. Варто відзначити, що ці підприємства досі перебувають у власності групи Фірташа, хоча їхні потужності руйнувалися. Окремо слід зазначити ТОВ "Фінкепітал Груп", яке також готується вступити до комітету кредиторів з вимогою на суму 2 мільярдів гривень. Цей кредитор також пов'язаний з групою Фірташа через свої юридичні зв'язки з підприємствами Group DF. Протягом останніх 10 років Дмитро Фірташ успішно ухилявся від американського правосуддя в Австрії. У березні 2014 року його затримали в цій країні за запитом США за обвинуваченням у корупції, але відпустили під заставу в розмірі 125 мільйонів євро. Австрія відмовляється видавати Фірташа за вимогою Сполучених Штатів. У червні 2021 року в Україні йому були застосовані санкції. У минулому році олігарх отримав підозру від СБУ за розкрадання газу з газотранспортної системи на суму понад 18 мільярдів гривень.

У такому контексті Фірташ, ймовірно, не має наміру повертати борги. У випадку з "Юкрейніан Кемікал Продактс" можна припустити, що жоден з кредиторів не отримає кошти. Кредитори з групи Фірташа, ймовірно, не занепокояться через такий результат. Проте для банків, які очікують на повернення боргів, це точно не буде приємним. Як Commerzbank, який змушений буде списати борг на 720 мільйонів гривень, так і державному українському Ощадбанку. Нещодавно "Ощад" вимагав від "Юкрейніан Кемікал Продактс" 624 мільйони гривень. Сюди також можна додати Пенсійний фонд України та Податкову службу, яким компанія Фірташа заборгувала понад 210 мільйонів гривень. Отже, потенційні збитки держави від цього банкрутства можуть скласти понад 800 мільйонів гривень. Фірташ протягом останніх років використовував хитру схему, щоб уникнути санкцій і зберегти контроль над активами. У 2014 році він зареєстрував у Москві компанію "Титанові інвестиції", яка отримала в оренду армянський завод, колишній "Кримський Титан". Пізніше цей завод став філією "Титанових інвестицій". Проте ця схема виявилася занадто складною. У 2015 році "Юкрейніан Кемікал Продактс" взяла кредит від російського банку на суму 46 мільйонів доларів, який не повернула. Це спричинило початок банкрутства "Титанових інвестицій" у Росії. У 2020 році справу закрили мировою угодою, а на початку 2021 року група Фірташа повідомила, що "Юкрейніан Кемікал Продактс" продала всі майнові активи колишнього заводу "Кримський Титан" компанії "Русский титан". Покупець став частиною російського АО "Росхім", яке в 2021 році націоналізував Кремль. Фірташ, здається, передав свій актив Кремлю і не повернув борги українським та німецьким банкам, а тепер готується їх списати.

• Група Дмитра Фірташа знаходиться в центрі скандального банкрутства компанії "Юкрейніан Кемікал Продактс", яке може призвести до втрати значних сум грошей для кредиторів, зокрема для державних банків та фондів.

• Існує підозра, що Фірташ не має наміру повертати борги, а намагається використати складну схему, щоб уникнути санкцій та зберегти контроль над активами.

• Дії Фірташа вказують на важливість додаткового контролю та регулювання у фінансовій сфері, щоб уникнути подібних ситуацій у майбутньому.

• Відсутність відповідальності перед кредиторами може вразити довгострокову довіру до українського фінансового ринку та стабільності економічної ситуації в країні.

Ситуація, що склалася, викликає занепокоєння серед військових експертів та політиків. Вони застерігають, що нестача артилерійських боєприпасів може суттєво вплинути на хід бойових дій. Деякі аналітики навіть прогнозують можливість повторення так званого "снарядного голоду", який вже спостерігався раніше.

За даними дослідження журналістського консорціуму, європейські виробники можуть виготовляти значно менше снарядів, ніж заявляють офіційні представники ЄС. Наприклад, виробнича потужність ЄС оцінюється приблизно в 600 тисяч снарядів на рік, що значно менше від заявлених 1,7 мільйона снарядів на рік до кінця 2024 року.

«Я думаю, що в Європі є, можливо, лише кілька країн, які мають запаси снарядів 155-мм на 30 днів», – сказав постійний секретар Міністерства оборони Естонії Кусті Салм у коментарі Delfi Estonia.

Той факт, що ЄС не встигає за оборонними потребами України, здається очевидним і представникам самої європейської збройової промисловості.

«Досвід війни в Україні показує величезний попит на артилерійські боєприпаси. Наявні виробничі потужності в західному світі не відповідають цим обсягам», – заявив у червні один із провідних європейських виробників зброї Rheinmetall.

Ця нестача снарядів стає причиною запізнень у поставках до України, яка знаходиться в активному конфлікті з Росією. Україна звертається до ЄС для отримання підтримки, проте обіцянки щодо постачання снарядів часто не виконуються через технічні та організаційні проблеми в європейській збройовій промисловості.

«Думаю, що частина програм недовиконана не тому, що хтось не захотів, а тому, що відбуваються дискусії всередині – хто виготовляє, хто кому платить, чи виконані всі зобов’язання покласти в «спільну касу» гроші. Хтось каже – «я все віддав, компенсуйте мені», або якась одна країна все блокує», – розповів Олексій Резніков.

Незважаючи на це, Україна посилює власні зусилля щодо виробництва артилерійських снарядів калібру 155 мм, щоб забезпечити власні потреби. Наприклад, планується запуск власного серійного виробництва цих снарядів, що дозволить країні збільшити самодостатність у цій стратегічно важливій галузі.

За даними Мінстратегпрому, українські збройні компанії домовилися із двома неназваними американськими фірмами та однією європейською – це Rheinmetall – про спільне виробництво 155-мм снарядів.

Після початку повномасштабної війни Україна вперше за часи незалежності розпочала масове виробництво боєприпасів радянських калібрів і з того часу вийшла на потужність у кілька десятків тисяч снарядів на місяць.