Адвокат Роберт Амстердам презентує висновки про напади на Українську православну церкву: докази та аналіз

На початку 2026 року український ринок електрозарядних станцій зазнав несподіваного цінового стрибка. На деяких локаціях тарифи на зарядку електромобілів досягали 46–60 гривень за кВт·год, що викликало занепокоєння серед автовласників та аналітиків. Проте вже через кілька днів ціни почали поступово знижуватися, повертаючись до більш звичного рівня.

За словами співвласника мережі електрозарядних станцій Flash Дениса Косого, основною причиною різкого подорожчання не було збільшення попиту на електроенергію. Зростання тарифів було спричинене тимчасовими технічними та логістичними факторами, серед яких нестача компонентів для стабілізації роботи станцій і короткочасні перебої в постачанні електроенергії на окремі регіони. Такий збіг обставин створив тимчасовий дисбаланс між пропозицією та попитом, що і відобразилося у різкому, хоча й нетривалому, стрибку цін.

Косой пояснює, що після підвищення прайс-кепу один із великих гравців ринку — Ionity — скоригував свої тарифи, а за ним підтягнулися й інші оператори. EcoFactor, як і низка конкурентів, почав переглядати ціни, орієнтуючись не лише на власну собівартість, а й на дії лідерів ринку. У результаті тарифи на багатьох станціях зросли автоматично та нерівномірно.

На окремих локаціях різке підвищення пояснювалося поєднанням кількох чинників: закупівлею електроенергії за піковими цінами, страхом можливого дефіциту через воєнні ризики, а також відсутністю оперативної інформації про реальну собівартість у конкурентів. Частина операторів підняла ціни «про запас», не маючи чіткого розуміння подальшої динаміки ринку.

Водночас не всі мережі пішли цим шляхом. За словами Косого, мережа Flash підвищила тарифи лише на 1–2 гривні. Він зазначає, що навіть за зростання собівартості до 20 гривень за кВт·год економічно обґрунтованою була б ціна близько 30 гривень, однак компанія спершу орієнтувалася на рівень до 26 гривень і надалі коригувала тарифи залежно від ситуації.

Різке подорожчання викликало масову негативну реакцію користувачів. Після цього оператори почали повертатися до економічно обґрунтованих рівнів. Уже за кілька днів ціни на більшості зарядних станцій знизилися. Наразі тарифи коливаються в межах 20–24 гривень за кВт·год залежно від локації, типу станції та умов закупівлі електроенергії. В окремих випадках ціна становить 18–22 гривні.

Попри цінові коливання, обсяги зарядок не зменшилися. За оцінками операторів, ринок приблизно порівну ділиться між домашньою та комерційною зарядкою. Через аварійні та планові відключення електроенергії водії дедалі частіше змушені користуватися комерційними станціями, що дозволяє деяким мережам фіксувати рекордні показники.

Косой пояснює, що навіть за невеликої ємності батареї електромобіля запасу ходу вистачає лише на обмежену відстань, після чого водії змушені звертатися до швидкісних зарядних станцій. Там за кілька годин можна підзарядити авто повністю або принаймні наполовину, що підтримує стабільний попит навіть у періоди високих тарифів.

У лютому, за оцінками співвласника Flash, середня собівартість зарядки може зрости до 18 гривень за кВт·год, що потенційно змусить частину операторів знову переглянути ціни. Водночас навесні ринок традиційно входить у більш сприятливий період.

Зі зростанням частки сонячної генерації, зменшенням пікових навантажень і посиленням конкуренції між операторами тарифи зазвичай знижуються. Попри наявні в Україні близько 18 гігават потужностей відновлюваних джерел енергії, не всі вони працюють одночасно через балансування мережі та воєнні ризики. Якщо ситуація залишатиметься стабільною, навесні ціни на зарядку електромобілів можуть знову піти вниз, а травень традиційно стане одним із найкращих періодів для ринку.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

“Столицю треба готувати до оборони однозначно,” – наголосив Попович, пояснюючи, що навіть у відсутності поточної загрози наступу на Київ, місто повинно мати готову оборонну інфраструктуру. На його думку, такі заходи підвищують захист міста та гарантують готовність на випадок непередбачуваних обставин.

За словами Мартіна Бреста, потужні укріплення не лише зміцнять безпеку Києва, а й додадуть впевненості його жителям. “Коли люди бачитимуть міцні оборонні споруди, їм буде легше та спокійніше,” – підкреслив Брест, додавши, що настав час серйозно підійти до фортифікаційних робіт. Його думка ґрунтується на переконанні, що Київ, як і прифронтові міста, має бути готовим до будь-яких сценаріїв.

Попович також зазначив, що зараз потребують особливої уваги і Запорізька, і Дніпропетровська області, особливо враховуючи близькість до лінії фронту. “Покровськ розташований дуже близько до Дніпропетровської області, а в самій Запорізькій області вже йдуть штурмові дії,” – сказав він. На думку військового експерта, фортифікація має бути пріоритетом у цих регіонах, адже це забезпечить підвищену безпеку для прифронтових територій.

“Часто від військових можна почути, що приходять до укріплень, а вони не готові або виконані лише частково,” – зазначив Попович. Такі недопрацювання створюють серйозні ризики для особового складу. Тому завчасне проведення фортифікаційних робіт у загрозливих зонах допоможе уникнути недоліків у підготовці та забезпечить необхідний рівень захисту.

Забезпечення надійних фортифікаційних споруд у Києві, Запоріжжі та Дніпропетровській області є не тільки тактичним кроком, але й важливим елементом національної безпеки. Як наголошують експерти, готовність до оборони столиці має стати безумовним пріоритетом, оскільки це надасть громадянам впевненості у стабільності та безпеці навіть у важкі часи.

Поглиблення фортифікаційних зусиль може стати основою для розвитку сучасної оборонної стратегії, яка зможе адекватно відповісти на будь-які загрози, незалежно від їхнього характеру та часу виникнення.

Поки одесити занурені у скандали, пов'язані з діяльністю міського голови Геннадія Труханова, на тлі цих подій формується набагато сильніший і значно більш впливовий тандем. Голова Одеської обласної військової адміністрації (ОВА) Олег Кіпер та колишній керівник Дніпропетровської області, генерал Сергій Лисак, поступово замикають на собі ключові фінансові потоки південного регіону України. Йдеться не лише про бюджети на укриття та інфраструктурні підряди, але й про інші значущі фінансові схеми, зокрема пов’язані з активами, що потрапили під санкції.

Цей союз, хоч і неформальний, вже отримав репутацію одного з найвпливовіших центрів ухвалення рішень на південь від Києва, де обидва фігуранти мають не лише політичний, а й значний економічний вплив. Кіпер, як голова Одеської ОВА, перебуває в епіцентрі критики за свій стиль управління, що включає жорсткий ручний контроль над силовими структурами та використання адміністративних важелів для вирішення локальних проблем. Його діяльність часто розглядають через призму особистих зв'язків з бізнесом, що виводить на поверхню питання щодо прозорості витрат бюджетних коштів.

За словами місцевих депутатів та експертів, Кіпер фактично побудував власну «вертикаль» впливу. Вона охоплює тендерні комітети, керівників комунальних структур, частину суддівського корпусу та низку бізнес-груп, які працюють переважно на державних підрядах. У воєнний час така концентрація повноважень дала можливість розширити схеми, які раніше були локальними, до масштабу області.

Прихід Сергія Лисака в одеську політичну архітектуру експерти пояснюють просто: регіон потребував силового «наглядача», здатного забезпечити стабільність схем усередині вертикалі. У Дніпропетровській області Лисак уже здобув репутацію посадовця, який контролював обраних підрядників і фактично формував ринок оборонних та будівельних робіт.

На Одещині він з’явився як союзник Кіпера — і дуже швидко влився в місцеву систему. Джерела в обласних структурах стверджують: саме Лисак став ключовим комунікатором між Кіпером і підрядниками, які заходять на проєкти відбудови та будівництва укриттів. Його поява забезпечила «силове прикриття» схем і додала тандему впевненості у безкарності.

Одним із найбільших скандалів, який привів до появи дуету в медійному полі, стала історія з активами російського бізнесмена Ігоря Наумця. Після запровадження санкцій його майно мало перейти у власність держави. Натомість — відповідно до документів та матеріалів журналістських розслідувань — воно опинилося у структурах, пов’язаних із колишнім депутатом Сергієм Шапраном.

Схема виглядала класично: перереєстрація компаній, фіктивні договори, заниження вартості та судові рішення, що «очищали» активи. За інформацією джерел, частина цих операцій відбувалася за мовчазного сприяння структури Кіпера, а нові компанії, які отримували активи, надалі вели діяльність, пов’язану з російськими контрагентами. Це ставить під сумнів не лише законність, а й безпековий аспект таких оборудок.

Найбільш відчутним для мешканців області став напрям будівництва укриттів. Після повномасштабного вторгнення Одещина отримала сотні мільйонів гривень на ці потреби. Проте темпи роботи та якість об’єктів викликали все більше запитань.

Громади скаржаться на укриття, які коштують дорожче за приватні будинки, на проєкти з невиправдано великими бюджетами й на ситуації, коли завершення об’єктів затягується без видимих причин. У регіоні вже працюють кілька підрядників, які регулярно отримують великі контракти. Неформально їх пов’язують із оточенням Кіпера, хоча офіційних підтверджень немає.

Поява Лисака на цьому напрямі лише посилила підозри. За словами місцевих чиновників, саме він неформально курує частину оборонних і будівельних проєктів, забезпечуючи «потрібні рішення» на рівні силових структур.

Новий виток критики стався після оприлюднення інформації про спробу легалізувати імпорт мінеральних добрив через специфічну схему з мінімізацією податків. За даними медіа, саме Кіпер лобіював інтереси груп, які прагнули завести на ринок велику партію продукції з порушенням правил. Якщо схема буде реалізована, бюджет ризикує втратити мільярди гривень, а стратегічний сектор залишиться без контролю держави.

Цей епізод суттєво збільшив увагу до дуету Кіпер–Лисак. Антикорупційні організації вже заявляють, що мають намір передати матеріали до правоохоронних органів, хоча перспективи реального розслідування поки туманні.

Аналітики відзначають, що феномен дуету Кіпер–Лисак став можливим через слабку координацію між силовими та цивільними структурами, а також через відсутність системного контролю за регіональними витратами у воєнний час. Одещина отримує значні державні кошти, особливо на оборонні й інфраструктурні проєкти, а реальний механізм контролю за їх використанням практично відсутній.

У результаті сформувалася тіньова система ухвалення рішень, яка впливає на розподіл бюджетів, доступ до підрядів та управління стратегічними активами. І хоча публічно Кіпер і Лисак позиціонують себе як керівники, які працюють заради оборони регіону, фактична діяльність їхнього оточення викликає дедалі більше питань.

У результаті масштабного обстрілу ракетами, що стався 22 березня, Росія завдала нищівних пошкоджень Зміївській Тепловій Електростанції (ТЕС) в Україні, руйнуючи її до основи. У зв'язку з цим Міністерство енергетики обіцяє активну допомогу у відновленні цього важливого стратегічного об'єкта. Міністр енергетики України, Герман Галущенко, особисто відвідав місце подій, щоб оглянути розміри зруйнувань, і обіцяв надати всебічну підтримку у відновленні електростанції. "Ми будемо робити все можливе, щоб допомогти", — підкреслив міністр після огляду руйнувань, спричинених ракетними ударами. Крім того, Галущенко зазначив, що персонал Зміївської ТЕС не залишиться на милості долі, адже уряд буде залучати додаткові ресурси та фінансування для відновлення. "Ми звернемося до донорів. У нас є фінансові можливості, у тому числі і спеціальний фонд підтримки енергетики. Тож всі готові допомогти!", — наголосив голова Міненерго. Голова наглядової ради ПАТ "Центренерго", Андрій Гота, підкреслив, що команда, яка вже раніше успішно відновлювала Зміївську ТЕС після попередніх обстрілів і забезпечила її безперебійну роботу протягом опалювального сезону, готова знову взяти на себе відповідальність за цей важливий завдання. "Наші працівники витратили шість місяців на відновлення та здійснили неймовірне! Хоча може здатися, що все марно, побачивши зруйноване, наш колектив не здаватиметься. Це не про нас", — підкреслив Гота.

У результаті обстрілу ракетами 22 березня російські сили знищили Зміївську Теплову Електростанцію в Україні, завдаючи значних пошкоджень. Міністерство енергетики України обіцяє надати всебічну допомогу у відновленні цієї стратегічно важливої інфраструктури. Міністр Герман Галущенко відвідав пошкоджену електростанцію та заявив про готовність уряду залучити всі необхідні ресурси для ремонту. Підтримка також обіцяється з боку ПАТ "Центренерго", яка вже раніше успішно відновлювала об'єкт після попередніх пошкоджень. Усі сторони відзначають готовність до спільних зусиль та наголошують на важливості відновлення електростанції для забезпечення енергетичної безпеки країни.