Антикорупційні органи проводять перевірку щодо співробітників СБУ — джерела

Після двох років повномасштабної війни в Україні очевидно, що перспектива швидкого завершення конфлікту зникає. Ні Україна, ні Росія не показують ознак готовності до мирного врегулювання. Суперечності між сторонами лише поглиблюються, зберігаючи напруженість і на внутрішньому, і на міжнародному рівнях.

Україна твердо стоїть на позиції відновлення міжнародно визнаних кордонів і визволення окупованих територій. Москва ж, навпаки, продовжує відмовлятися визнавати повноправність України як держави та виступає за продовження військової кампанії до досягнення своїх цілей.

Аналіз ситуації дозволяє сформулювати п'ять ключових питань, які визначають динаміку подій і можливі перспективи майбутнього. За останні два роки війни стали очевидними безкінечність конфлікту, стратегічне значення контрольованих територій, загострення військово-політичної ситуації, виклики для української армії та перспективи для міжнародних спільнот.

На фоні зміни характеру бойових дій і зростання геополітичної напруги, питання миру та безпеки залишаються найактуальнішими, а зусилля для їх вирішення вимагають великої уваги та консолідації зусиль.

Протягом останніх двох років Україна отримала значну підтримку від своїх союзників у вигляді військової, фінансової та гуманітарної допомоги. За даними Кільського інституту світової економіки, інституції Європейського Союзу та Сполучених Штатів надали майже 92 мільярди доларів та 73 мільярди доларів відповідно станом на січень 2024 року. Важлива роль також відводиться наданій Україні технічній допомозі з боку Заходу, такі як танки, протиповітряна оборона та артилерія, які суттєво підтримали оборону країни.

Проте останнім часом спостерігається зменшення потоку допомоги через дискусії щодо тривалості та ефективності підтримки союзниками. Зокрема, новий пакет допомоги від США на 60 мільярдів доларів зазнав блокування у Конгресі, а ЄС, хоча і затвердив пакет на 54 мільярди доларів, зіткнувся з труднощами у виконанні обіцянок, зокрема постачанні артилерійських снарядів.

Негативний вплив на ситуацію має також підтримка з боку країн, які стоять на боці Росії. Так, угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан виступає проти підтримки України, що ускладнює ситуацію щодо отримання необхідної допомоги.

Незважаючи на всі труднощі, Україна залишається відданою своїм цілям та продовжує здійснювати зусилля для забезпечення своєї безпеки та територіальної цілісності. В умовах війни країна шукає рішучість та підтримку своїх союзників, зокрема через дипломатичні зусилля та міжнародні контакти.

У своєму нещодавньому інтерв'ю американському ведучому Такеру Карлсону Путін ще раз висловив своє спотворене уявлення про історію та війну в Україні, без заперечень зі сторони співрозмовника. Він продовжує стверджувати, хоча й без доказів, що цивільне населення України, зокрема на Донбасі, потребує захисту Росії.

Ще до початку війни Путін публічно висловлював свої амбіції, заперечуючи існування України як суверенної держави і називаючи росіян і українців "одним народом". У грудні 2023 року він заявив, що цілі "спеціальної військової операції" не змінилися, а саме вони включають "денацифікацію" України, базуючись на необґрунтованих твердженнях про вплив ультраправих на українську владу. Він також виступає за "демілітаризацію" та "нейтралізацію" України, продовжуючи протистояти розширенню впливу НАТО на схід.

Варто зазначити, що як незалежна держава Україна ніколи не була членом жодних військових союзів, а її політичні цілі включають приєднання до Європейського Союзу та переговори щодо більш тісного співробітництва з НАТО. Зважаючи на наміри Путіна та відсутність ознак бажання будь-якої зі сторін зупинити конфлікт, прогнози аналітиків на користь тривалої війни стають все більш вагомими.

Згідно з аналітичним центром Globsec, найімовірнішим сценарієм є війна на виснаження, що продовжиться протягом 2025 року, з великими втратами з обох сторін. Інші можливі сценарії включають ескалацію конфліктів в інших частинах світу, таких як Близький Схід, Китай-Тайвань і Балкани, де Росія намагатиметься підтримувати напруженість. Також є варіанти, коли Україна матиме певний військовий прогрес, але угоди про припинення війни не досягнуться, або коли підтримка союзників України зменшиться, що призведе до пошуку шляхів до переговорів.

Проте і надалі залишається невизначеність стосовно можливого впливу президентських виборів у США, а також того, як інші конфлікти, зокрема протистояння Ізраїлю із ХАМАС, вплинуть на пріоритети та відданість прихильників України та Росії. У середині лютого Володимир Зеленський попередив, що тривале утримання країни у "штучному дефіциті" зброї допомагає Росії. Під час конференції з безпеки в Мюнхені він підкреслив, що якщо західний світ не об'єднається, щоб дати відсіч, Путін може зробити наступні роки "катастрофічними" для багатьох країн.

Аналітичний центр Rusi стверджує, що Росія успішно перевела свою економіку та оборонну промисловість на розширене військове виробництво й готова до тривалої війни. Експерти вважають, що Європа не встигає за Росією, про що свідчить і заява міністра закордонних справ Польщі. Країни Європи, разом із попередженнями міністра закордонних справ Німеччини та розвідувальних служб Естонії, недавно висловили побоювання, що Росія може напасти на одну з країн НАТО протягом наступного десятиліття. Це примусило НАТО та ЄС активізувати майбутнє планування, як щодо військового потенціалу, так і щодо готовності суспільства до життя в іншому світі.

Українські війська продовжують відстоювати свої позиції на фронті, але немає чіткої перспективи на швидке завершення конфлікту. Росія продовжує висувати вимоги, які суперечать міжнародному праву, та загрожує подальшим наступом. Збільшення військової допомоги для України від західних країн, хоча й вітається, але воно не гарантує успіху без єдності та координації зусиль західного світу. Ця ситуація вимагає негайних заходів для зміцнення обороноздатності України та підтримки її суверенітету та територіальної цілісності.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Про це повідомляє Financial Times.

Сьогодні СБУ перебуває у постійній конкуренції з Головним управлінням розвідки Міноборони. Колись СБУ була здебільшого зосереджена на внутрішніх справах, але після вторгнення Росії в Україну в 2014 році вона почала активно діяти на окупованій території та всередині Росії. В 2022 році ця тенденція посилилася.

Серед головних здобутків СБУ у війні проти Росії FT згадує підрив Кримського мосту у 2022 році та нейтралізацію російського Чорноморського флоту морськими дронами цієї спецслужби. Але СБУ також виконує і операції з ліквідації ворогів України.

У коментарі FT співробітник української розвідки зазначив, що саме СБУ ліквідувала кількох сепаратистських лідерів в окупованих частинах Донецької і Луганської областей у період з 2014 по 2021 рік. Але українські агенти діють також і в Росії, влаштовуючи диверсії та навіть вбивства.

“ФСБ дуже добре розслідує те, що вже сталося, але не дуже добре збирає розвіддані про те, що буде. Це інший набір навичок. Для цього агентство має бути дуже хорошим агентством зі збору інформації, тобто має існувати довіра, хороший обмін інформацією — чого ви не бачите серед російських агентств”, – сказав старший науковий співробітник Центру аналізу європейської політики Андрій Солдатов.

Частково ефективність СБУ пояснюється її величезним розміром, за іронією долі результатом її радянської спадщини. Маючи понад 30 000 співробітників і ще більше позаштатних оперативників, СБУ майже така ж велика, як і ФБР з його 35 000 агентами. Це більш ніж у сім разів більше, ніж служба внутрішньої безпеки Великобританії MI5, і більш ніж у чотири рази більше, ніж ізраїльський Моссад.

“[СБУ] має величезну силу — дехто б сказав, що занадто велику”, — сказав FT один західний дипломат.

Дипломат сказав, що протягом багатьох років агентство критикували за відсутність серйозних реформ, до яких закликали партнери України – США, ЄС та інші члени G7. Але під час війни з Росією ці західні країни відклали в бік свої скарги та зміцнили зв’язки та обмін розвідданими. Особливо тісні зв’язки СБУ налагодила з ЦРУ, яке інвестувало мільйони доларів у програми навчання українських агентів.

Практично щомісяця у заголовки новин потрапляють гучні вбивства високопоставлених російських військових чи колаборантів, які виконують агенти СБУ або ГУР. Юрій Котєнок, російський військовий репортер, писав, що українські спецслужби “почуваються повністю безкарними щодо Росії”.

“Те, що ворог майже відверто цим вихваляється, досить симптоматично”, – додав він.

Вранці 17 грудня в Москві був ліквідований начальник Військ радіаційної, хімічної та біологічної безпеки ЗС РФ Ігор Кирилов. Раніше СБУ називала його відповідальним за воєнні злочини росіян, пов’язані із застосуванням на фронті хімічної зброї. Кирилов загинув, виходячи з під’їзду власного будинку, поруч із яким була закладена вибухівка.

Кількома днями раніше у підмосковному місті Котельники був ліквідований керівник відділу програмного забезпечення конструкторського бюро “Марс” Михайло Шатський. Він займався модернізацією російських крилатих ракет X-59 до рівня X-69. Його ліквідацію приписують агентам ГУР.