У Києві посадовцю ПрАТ «Київспецтранс» повідомлено про підозру у службовій недбалості, що, за версією слідства, призвела до масового утворення незаконних сміттєзвалищ та нанесення збитків державі на суму близько 2,5 мільярда гривень. Про це повідомила пресслужба Головного управління Національної поліції у місті Києві. За даними поліції, комунальне підприємство протягом тривалого часу вивозило великогабаритне, будівельне та інше […]В умовах війни Росії проти України в Європі спостерігається зростання антиросійських настроїв, які проявляються в політичних рішеннях і громадських обговореннях. Цю тенденцію детально досліджує українська письменниця Оксана Забужко, вказуючи на зв'язок із нещодавніми політичними змінами в Угорщині та переосмисленням ролі Росії в європейській історії.
Важливими подіями стали парламентські вибори в Угорщині у 2026 році, де багаторічний прем’єр Віктор Орбан, відомий своєю лояльною політикою щодо Росії, програв опозиційній проєвропейській силі. Ця зміна влади сигналізує про можливе послаблення проросійських впливів у регіоні та корекцію політичного курсу країни.
На фоні політичних змін у суспільстві знову активізуються історичні гасла, такі як «Ruszkik haza!» («Росіяни — геть!»), що стало символом угорського повстання 1956 року проти радянського впливу. Забужко підкреслює, що поточна риторика відображає не лише критику сучасної політики Москви, а й переосмислення історичних відносин Європи з Росією.
За її словами, дедалі частіше звучать заклики до критики саме Росії як держави, а не окремих політичних діячів. Якщо раніше у європейських дискусіях намагалися розділити «радянське» і «російське», то нині, в контексті війни в Україні, відбувається масштабніше переосмислення.
Експерти вказують, що повномасштабна агресія Росії стала каталізатором змін у політичному мисленні країн Європи. З 2022 року держави ЄС поступово запроваджують нові санкції, знижують енергетичну залежність від Росії та переглядають свої стратегії безпеки. Центральна та Східна Європа, з огляду на свій історичний досвід, займає особливо жорстку позицію.
Проте різні країни ЄС демонструють різні підходи до Росії. Деякі з них наполягають на активній політиці стримування, тоді як інші вважають за потрібне зберегти канали дипломатичного спілкування. В загальному, спостерігається зростання критики на адресу Росії як серед політичних еліт, так і в суспільстві.
На думку Забужко, війна в Україні стала чинником, який позбавляє Європу страху перед Росією, дозволяючи по-новому оцінювати історичні події — від Угорщини 1956 року до Чехословаччини 1968 року. Таким чином, сучасні політичні процеси тісно пов'язані з історичною пам’яттю, формуючи нову ідентичність європейської політики.
Політологи відзначають, що зміна риторики є не лише емоційною реакцією, а також відображає глибші геополітичні зміни. Ослаблення проросійських політичних сил, зростання підтримки України та посилення ролі НАТО і ЄС в безпековій політиці свідчать про структурні трансформації в Європі.
Таким чином, висловлення Оксани Забужко відображає загальний процес: Європа поступово переходить до чіткішої позиції щодо Росії. Хоча цей процес ще триває, події останніх років, зокрема війна в Україні та політичні зміни в окремих країнах, вже суттєво вплинули на тон та зміст європейського публічного дискурсу.
