Apple звинуватила OpenAI у крадіжці комерційних таємниць

Суд тримає Ігоря Гринкевича за ґратами до 29 березня: на що вказує подовження запобіжного заходу

Суд утримує підприємця зі Львова, Ігоря Гринкевича, під вартою до 29 березня у зв’язку з справою про надання неякісного одягу та білизни для Збройних Сил України. Рішення щодо подовження запобіжного заходу було прийнято судом 23 лютого. Раніше апеляційний суд відхилив апеляцію Гринкевича на рішення Печерського районного суду про тримання під вартою. За цим рішенням, Ігоря Гринкевича тримають за ґратами з можливістю внесення застави у розмірі понад 429 мільйонів гривень.

Гринкевича затримали через спробу надання хабара одному з керівників Державного бюро розслідувань. Його сімейні компанії підозрюють у маніпуляціях з закупівлями для Міністерства оборони на суму 1,5 мільярда гривень. Деякі компанії, пов’язані з Гринкевичем, постачали бронежилети й шоломи для Збройних Сил за завищеними цінами.

Після розкриття корупційного скандалу, обласна рада Львівщини та інші установи припинили співпрацю з благодійним фондом, що належить Гринкевичу. Майно та рахунки компаній Гринкевича було арештовано, а експерти підтвердили низьку якість продукції, яку вони поставляли для ЗСУ. Агентство з управління активами АРМА також виявило значні активи в майні та обігах Гринкевича і його оточення.

АРМА: Більшість коштів, одержаних від Міноборони Ігорем Гринкевичем, пішла на інші компанії

Агентство з управління активами (АРМА) повідомило, що більшість бюджетних коштів, які надійшли від Міністерства оборони за діяльність Ігоря Гринкевича, були переведені на користь інших афілійованих компаній. Ці операції, за даними АРМА, проводилися ризиковими, безтоварними методами, а 40% коштів спрямовувалися на забезпечення державних контрактів та переказувалися на рахунки турецьких виробників у Туреччині.

Пізніше Печерський суд оприлюднив подробиці затримання бізнесмена Ігоря Гринкевича, а Державне бюро розслідувань (ДБР) звітувало про поточний стан справи. 17 січня ДБР оголосило підозру членам злочинної організації, керівництво якої відносять до Гринкевича, які завдали збитків державі на майже мільярд гривень.

У наступних етапах розслідування ДБР викривло подробиці справи Гринкевичів і оголосило про арешт квартир і земельної ділянки Романа Гринкевича. ЗМІ також повідомили про можливість співучасників у справі Гринкевичів, включаючи два львівські підприємства зі спільним директором.

У висновках важливо підкреслити наступне:

• Більшість коштів, одержаних від Міністерства оборони, Ігорем Гринкевичем, були спрямовані на інші компанії, що створило значні збитки.

• Дії Гринкевича та його співучасників стали об'єктом ретельного розслідування з боку Державного бюро розслідувань та Агентства з управління активами.

• Подальше розслідування справи Гринкевичів може розкрити нові деталі і викрити інших можливих співучасників у злочинних діях.

• Результати розслідування вказують на необхідність зміцнення контролю над розпорядженням бюджетними коштами та підвищення відповідальності за корупційні дії в сфері закупівель для оборони.

Служба безпеки України оприлюднила подробиці масштабної корупційної схеми, яка дала змогу колишньому голові Конституційного Суду Олександру Тупицькому незаконно залишити територію країни в перші тижні повномасштабного вторгнення. Розслідування встановило, що ключову роль у цьому відіграв волинський прикордонник Роман Гінгін, якого суд визнав винним у нелегальному переправленні осіб призовного віку через державний кордон.

За інформацією слідчих, уже у березні 2022 року на Закарпатті діяла добре організована група, до якої входили представники прикордонної служби, митниці та окремі працівники поліції. Їхня діяльність носила системний характер: за грошову винагороду вони допомагали чоловікам, які підлягали мобілізації, незаконно перетинати державний кордон та опинятися на території країн Європейського Союзу. Сума оплати залежала від маршруту та рівня «супроводу», а клієнтів знаходили через посередників або особисті контакти.

Тупицький заздалегідь домовився з учасниками схеми про виїзд до Угорщини. До кордону він їхав на задньому сидінні автомобіля Toyota Camry, за кермом якого перебував найнятий водій, що мав законні підстави для перетину кордону. Саме це дозволило уникнути детальної перевірки.

Прикордонники та митники формально перевірили документи лише водія. Тупицького та двох його супутників пропустили без огляду і не внесли до електронних баз. Таким чином вони фактично «зникли» для української системи контролю.

Автомобіль безперешкодно виїхав із пункту пропуску, а вже 17 березня 2022 року угорська сторона на пункті «Барабаш» офіційно зафіксувала в’їзд Олександра Тупицького. Згодом до нього виїхали дружина та діти, але вже на законних підставах.

У квітні цього року українські паспорти Тупицького були анульовані. Попри це, він продовжує проживати в Австрії, де переховується від українського правосуддя.

СБУ зазначає, що розслідування схеми на Закарпатті триває, а коло фігурантів може розширитися. Справу щодо Романа Гінгіна суд уже розглянув, однак інші учасники групи можуть отримати нові підозри.

Ужгородський міськрайонний суд ухвалив вирок у справі Андрія Самарченка, уродженця Сєвєродонецька, якого обвинувачували у співпраці з російськими підприємствами під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Суд визнав чоловіка винним у колабораційній діяльності, передбаченій Кримінальним кодексом України, та призначив йому покарання у вигляді штрафу на суму 102 тисячі гривень із конфіскацією належного майна.

Згідно з матеріалами справи, до початку війни Самарченко працював у ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім» — підприємстві, що спеціалізувалося на розробленні проєктно-технічної документації для хімічної, нафтової та газовидобувної галузей. До 2022 року серед замовників компанії були низка російських корпорацій, які отримували технічні рішення та консультаційні послуги. Після початку збройної агресії, попри запроваджені обмеження на будь-яку співпрацю з державою-агресором, Самарченко, за даними слідства, продовжив підтримувати ділові контакти з окремими представниками російського бізнесу, що й стало підставою для кримінального переслідування.

Після початку війни Самарченко разом із партнерами створив у Москві компанію «ТехИнновации» й продовжив розробку програмних продуктів для промислових клієнтів, зокрема для «Норнікеля». При цьому він залишався співробітником «Оргхіму» на посаді керівника офісу управління проєктами.

Слідство встановило, що до березня 2025 року Самарченко та його спільники через литовську компанію TP AIM UAB переказали з Росії в Україну близько 400 тисяч євро.

Обвинувачений визнав провину й уклав із прокурором угоду. Суд врахував співпрацю з правоохоронцями під час розслідування.

Суддя Олексій Фазикош визнав Самарченка винним за статтею про колабораційну діяльність. Крім штрафу та конфіскації майна, чоловіка позбавили права протягом 10 років займатися розробкою проєктів програмних продуктів для російських нафтопереробних, металургійних та інших підприємств.