Аптеки в Україні зобов’яжуть мати дешеві ліки

За перші десять місяців 2025 року в Україні зафіксовано різке збільшення кількості кримінальних проваджень, пов’язаних із самовільним залишенням військової частини. За даними правоохоронних органів, зареєстровано 161 461 справу за статтею 407 Кримінального кодексу — показник, що у чотири рази перевищує кількість проваджень за аналогічний період минулого року. Такий масштабний приріст демонструє серйозну кризу в системі військової служби та вказує на наростання проблем морального виснаження, перевантаження та дефіциту ротацій серед бійців.

Попри величезний масив відкритих проваджень, лише незначна частина з них реально доходить до судового розгляду. Аналітики звертають увагу, що фактичний рівень завершених справ залишається критично низьким, що ставить під сумнів ефективність механізмів притягнення до відповідальності. У результаті в офіційній статистиці накопичуються десятки тисяч епізодів, які так і не отримують юридичного фіналу.

Щомісяця правоохоронці фіксують майже 16 тисяч нових проваджень про так звану «самоволку». У 2024 році цей показник становив близько 5 тисяч на місяць, у 2023-му — близько 1,5 тисячі, а у 2022 році за весь рік зареєстрували лише 6 тисяч таких справ. Таким чином, за два роки навантаження на систему правосуддя в частині воєнних злочинів різко зросло.

Попри рекордну кількість відкритих проваджень, підозру отримали тільки 9,3 тисячі військовослужбовців — це приблизно 6% від усіх зареєстрованих справ. До суду дійшли лише 5% проваджень. Для порівняння, у 2022 році кожна п’ята справа за самовільне залишення частини доходила до розгляду в суді. Це свідчить про істотний розрив між кількістю реєстрацій і реальним процесуальним рухом справ.

Юристи пояснюють: на практиці значна частина проваджень залишається на стадії досудового розслідування через брак слідчих, складність збору доказів у прифронтових районах та постійні ротації особового складу. Частина військових повертається до підрозділів, частина — зникає з поля зору правоохоронців, а окремі епізоди «висять» у реєстрі, не доходячи до підозри.

Разом з тим законодавство передбачає жорстку відповідальність за такі дії. Самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років. Це одна з найсуворіших санкцій у блоці статей, що стосуються військових злочинів.

Експерти наголошують: різке збільшення кількості справ за «самоволку» є сигналом не лише для силового блоку, а й для політичного керівництва. Фактично статистика фіксує масштабну втому армії, психологічні та соціальні проблеми військових, а також недоліки в системі ротацій і забезпечення. Водночас слабка доведеність справ до суду ставить питання про реальну спроможність держави не лише карати, а й упорядковувати ситуацію в армії системно, а не тільки через кримінальні провадження.

Юристи та правозахисники закликають поєднувати кримінальну відповідальність за самовільне залишення служби з реформами військового управління, розширенням програм психологічної допомоги та прозорішими правилами ротацій. Інакше статистика «самоволок» продовжить зростати, а суди не встигатимуть розглядати навіть невелику частку зареєстрованих проваджень.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

“Отаман” зізнається, що нерідко чує від тих, кому виписує повістки, різкі й образливі слова: “Настільки в душі обидно, що я і за себе, і за них воював, проливав кров, а вони мало того, що ховаються, так ще й недовольні. Кажуть: ‘Ідіть самі воюйте’. Ти сам іди! Якщо любиш свою родину, своїх дітей, ти маєш іти їх захищати,” — емоційно заявляє Бойко.

Сержант наголошує, що найскладніше працювати з людьми, які не розуміють, що захист рідної землі — це обов’язок кожного чоловіка. Він закликає їх не ховатися за спинами інших і не зволікати, коли ворог буквально знищує українські села і міста. “Ворога потрібно бити якнайдалі від своєї оселі. Коли ти це усвідомлюєш, вже не страшно, бо йдеться про життя і безпеку твоєї родини”, — говорить він.

Для Бойка бути справжнім чоловіком означає не тільки мати відвагу, але й не залишати тих, кого любиш, у небезпеці. Згадавши про момент, коли він сам разом із товаришами йшов до лав ЗСУ, сержант говорить про важливість не зосереджуватися на особистому страху, коли від тебе залежить майбутнє країни: “Коли ми з хлопцями все кинули й пішли на фронт, ніхто не думав про особисте. Якщо кожен чоловік усвідомить цей обов’язок, то ворожа армія не досягне наших домівок”.