Банки можуть вимагати повторну перевірку клієнтів

Вечір 8 лютого 2024 року став переломним для політичного ландшафту України. За пів години до цього президент Володимир Зеленський відзначав зустріч із генералом Русланом Залужним, щиро подякувавши йому за його вагому роль у житті країни. Саме тоді Зеленський вручив Залужному високе звання Героя України, визнавши його бездоганну військову мужність та відданість державі.

Проте, відомо, що після цього відбулася радикальна зміна в уряді. Новим головнокомандувачем Збройних Сил України було призначено Олександра Сирського, а головком став антиципований звільнений генерал Залужний. Зустріч між Зеленським та Залужним стала не лише подякою, але й прощанням.

Коріння суперечок між президентом та головнокомандувачем України можна відшукати ще у листопаді 2023 року, коли напруженість відносин сягнула свого піку, проте тодішні плани щодо відставки так і не були втілені в життя. Проте, 29 січня 2024 року Зеленський закликав Залужного на зустріч та оголосив про свій намір його звільнити. Хоча указ про відставку не був підписаний в той час, це стало реальністю 8 лютого.

Перед тим, як піти, Залужний встиг опублікувати свою програмну колонку на CNN, в якій виклав своє бачення війни та наміри щодо реформ в армії на наступні півроку. Розмови про відставку Залужного, який на той момент мав вищий рейтинг підтримки населення, викликали значні турбулентності в суспільстві останні місяці. Як в Україні, так і на Заході оглядачі та експерти відзначали загострення кризи довіри між військовим та політичним керівництвом країни.

Залужний, кар'єрний військовий з понад 20-річним досвідом, отримав визнання як у власній країні, так і на міжнародній арені. Саме під його керівництвом українська армія відстояла свою незалежність від російської агресії, запобігши повному розгортанню військових дій. Журнал New Yorker навіть твердить, що Залужний зумів приховувати військові підготовки навіть від Володимира Зеленського та американських партнерів Києва, переконаний, що будь-яка інформація може стати загрозою, яка спричинить недооцінку загрози з боку президента або втручання союзників.

Українське суспільство та міжнародна громадськість високо оцінювали внесок генерала Руслана Залужного у військові операції, що стали важливими для України в боротьбі з російською агресією. Західні колеги дивувалися його стратегічним мисленням та ефективністю дій, а в мережі з радістю поширювалися фотоколажі та меми, які віддавали належне за видимі перемоги, досягнуті під керівництвом Залужного. Його успіхи, зокрема поразка росіян під Києвом, потоплення крейсера "Москва", а також звільнення Херсона і Харківської області восени 2022 року, стали символом надії та віри в перемогу.

Проте, з часом обстановка змінилася, і Україна зіткнулася з труднощами на фронті. Очікуваний контрнаступ, який обіцяла українська влада, не приніс очікуваних результатів. У листопаді 2023 року в британському виданні The Economist вийшла стаття та інтерв’ю Залужного, в яких він визнав, що стратегія, розрахована на виснаження росіян, виявилася неефективною. Він вперше визнав, що Україна повинна переглянути свої підходи та звернутися до західних партнерів не лише за підтримкою, але й за технологічною допомогою та радою у веденні війни.

Ці висловлені погляди стали причиною початку розмов про можливу відставку Залужного та його конфлікт з президентом Володимиром Зеленським. Сперечання між ними поглиблювалися, особливо після відмови Зеленського підписати законопроєкт щодо посилення мобілізації. Це викликало хвилю обурення в суспільстві та підтримку Залужного.

Останнім видимим протистоянням стала публікація колонки головкома в американському виданні CNN, в якій він висловив своє бачення війни та змін у військах, а також висловив критику стосовно нездатності держави забезпечити ефективну мобілізацію та роботу оборонної промисловості.

Ці події інтригували громадськість і політичний світ, роблячи майбутнє Залужного не лише питанням його військової кар'єри, але й можливої участі у політичному житті країни як конкурента президенту Зеленському.

Політична сцена України бурхлива і напружена, особливо в контексті можливої відставки головнокомандувача Збройних Сил, генерала Валерія Залужного. Раніше висловлювалися обгрунтовані опаски щодо можливих наслідків цього кроку для президента Володимира Зеленського. Політологи наголошували, що такий крок може зробити Залужного сильним політичним конкурентом для Зеленського, адже підтримка та довіра до нього серед українців були надзвичайно високими.

За результатами опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, довіра до Залужного виявилася на дуже високому рівні – 88% українців вірили в його здатність керувати Збройними Силами. Цей показник перевищував навіть рівень довіри до самого президента Зеленського, що став важливим фактором при оцінці політичної ситуації.

Проте, необхідно врахувати, що довіра до Зеленського значно знизилася протягом минулого року. Якщо у грудні 2022 року йому довіряли 84% українців, то наприкінці 2023 цей показник впав до 62%. Це свідчить про загострення негативного ставлення частини суспільства до дій та рішень президента.

Варто зазначити, що значна частина українців, а саме 72%, відмовляється від ідеї заміни Залужного на іншого генерала. Це свідчить про високий рівень підтримки та довіри до головнокомандувача ЗСУ в українському суспільстві. Така реакція може бути зумовлена його успішним керівництвом армією в умовах війни, а також загальною популярністю серед населення.

Отже, можлива відставка Залужного має потенціал спричинити значні політичні розлади та реакцію суспільства, що потребує уважного аналізу та обговорення з боку політичних лідерів та експертів.

У висновках можна зазначити наступне:

• Відставка головнокомандувача Збройних Сил України, генерала Валерія Залужного, може мати серйозні політичні наслідки для президента Володимира Зеленського, оскільки цей крок може створити сильного політичного конкурента.

• Довіра до Залужного серед українського населення є дуже високою, що підкреслює його значущість у військових справах та загальну підтримку в суспільстві.

• Зниження рівня довіри до президента Зеленського свідчить про загострення негативного ставлення до його політичних дій та рішень серед частини українського населення.

• Велика частина українського суспільства виступає проти заміни Залужного на іншого генерала, що свідчить про його високий статус та популярність серед населення.

• Враховуючи ці фактори, можна визначити важливість ретельного аналізу та обговорення можливих наслідків відставки Залужного з боку політичних лідерів та експертів з метою збереження стабільності та ефективного керівництва в країні.

На Полтавщині подружжя прокурорів — Миронов Андрій Васильович та Пальонна Ольга Олексіївна — опинилися у центрі суспільної уваги через користування поширеною в регіоні практикою дострокового оформлення спеціальної прокурорської пенсії. Обидва отримали право на пенсійні виплати приблизно у 40-річному віці, але при цьому продовжують працювати на своїх посадах у прокуратурі, поєднуючи статус пенсіонерів зі статусом діючих службовців.

Механізм, яким скористалося подружжя, добре відомий у професійному середовищі: ранній вихід на спеціальну пенсію фактично не означає припинення трудової діяльності. Навпаки, прокурори можуть і надалі займати керівні чи процесуальні посади, отримуючи повний розмір заробітної плати. Це дозволяє паралельно отримувати й значні пенсійні виплати — понад пів мільйона гривень на рік кожному.

За даними джерел, у прокуратурі Полтавщини такі випадки не поодинокі — сформувалися цілі «сімейні кланові структури», де раннє оформлення спеціальних пенсій та подальше перебування на посаді стали звичною схемою додаткового збагачення.

Окремі запитання викликає діяльність їхньої доньки, Миронової Ангеліни Андріївни. До недавнього часу вона була зареєстрована як приватна підприємиця, а її основним видом діяльності у КВЕД значилася «діяльність телефонних центрів». Цей вид діяльності напряму перетинається зі специфікою роботи шахрайських колцентрів, які останні роки активно діють у Полтаві та області. Після поширення цієї інформації ФОП Ангеліни Миронової було терміново припинено. Нині вона вже офіційно працевлаштована в органах прокуратури.

При цьому сукупний річний дохід родини, за попередніми оцінками, може перевищувати 3 мільйони гривень. Однак джерела також стверджують, що прокурорська родина користується окремими державними пільговими програмами, які призначені зовсім для інших категорій громадян — зокрема для соціально незахищених або ветеранів.

Практика дострокового оформлення спеціальних пенсій у поєднанні з продовженням служби давно викликає питання у фахівців та антикорупційних експертів. У випадку подружжя Миронових вона поєднується з ознаками сімейного працевлаштування та сумнівною підприємницькою діяльністю їхньої доньки, що створює ще більше підстав для перевірок.

"Демографічні Виклики України: Післявоєнна Реальність та Труднощі Прогнозування"

Українське суспільство та держава, які сталкиваються з важливими викликами внаслідок тривалої війни, мають великі труднощі в сфері демографії. Однією з головних проблем є демографічна ситуація, яка склалася під час конфлікту та має продовжити впливати на країну навіть після завершення воєнних дій.

Внаслідок тривалої війни на Донбасі, регіоні, що колись був найбільш густонаселеним в Україні, сотні тисяч людей були вимушені покинути свої домівки. Убивства громадян продовжуються, впливаючи на демографічний образ країни. Велика кількість емігрантів також вносить свій внесок у цю проблему.

Доктор економічних наук, Олександр Гладун, заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень імені Михайла Птухи, наголошує, що розв'язана Росією війна ускладнює роботу демографів, зробивши реєстрацію демографічних подій та отримання точної інформації важкозмінними.

Велика зовнішня міграція, яка охоплює більше 6 мільйонів біженців та подібну кількість внутрішньо переміщених осіб, також впливає на демографічну статистику. Прогноз Інституту демографії та соціальних досліджень розглядає період до 2037 року, враховуючи труднощі та особливості війни.

"Демографічні Виклики України: Сценарії та Важливі Аспекти"

Олександр Гладун, заступник директора Інституту демографії, попереджає про стрімке скорочення населення України до 30,5 мільйона осіб до 2037 року, що становитиме великий виклик для країни. Орієнтуючись на кордони 1991 року, він розкриває, що проблеми з народжуваністю, старінням населення та зміною статево-вікової структури є серйозними викликами.

Низька народжуваність та тенденція до скорочення кількості випускників шкіл можуть призвести до зменшення закладів вищої освіти. Поствоєнна міграція, включаючи повернення біженців, може мати позитивний вплив, але тривалість війни ускладнює прогнози.

Гладун сподівається на певне підвищення народжуваності після війни, але не передбачає значущого бейбі-буму. Питання майбутнього окупованих територій залишається сумнівним через руйнування та економічні труднощі.

"Майбутнє Окупованих Територій: Виклики та Перспективи"

Однаково важливим та несуттєвою стає кількість та структура населення на окупованих територіях, доля якої залишається невизначеною. Частина мешканців може виявитися іноземцями, колаборантами чи членами незаконних збройних формувань, що піддаються ліквідації чи еміграції. Отже, подальша доля цих територій обумовлена політикою держави та тривалістю конфлікту.

Олександр Гладун з Інституту демографії підкреслює, що кількість повертаючихся з-за кордону та переселенців в інші регіони України залежить від багатьох факторів, включаючи тривалість конфлікту та стратегію відновлення. Це вимагатиме вироблення чітких планів щодо відновлення житла, робочих місць та інфраструктури.

Особливу увагу варто приділити питанням прикордонних територій, де загроза від Росії може залишатися і після перемоги. Розв'язання цих проблем потребує співпраці державних інституцій та конкретних розвиткових стратегій для забезпечення повернення та сталого розвитку цих територій.

Розглядаючи сучасну ситуацію в Україні, важливо враховувати дефіцит робочої сили, особливо через військові події, що призвели до служби або еміграції значної частини працездатного населення. Інтенсивність цього явища може змінитися після війни, але конкретні наслідки визначать план економічного відновлення.

Олександр Гладун наголошує, що недостатня робоча сила може вимагати активного залучення мігрантів. Проте він застерігає від труднощів цього підходу, особливо враховуючи його потенційно негативний вплив на соціокультурну та етнічну структуру населення. Інтеграція мігрантів повинна бути обдуманою стратегією, спрямованою на забезпечення сталості та ефективності українського суспільства.

Стаття розглядає проблеми, з якими стикається сучасна Україна в контексті триваючої війни з Росією. Аналізуючи демографічні та соціально-економічні аспекти, висвітлюється велика складність викликів, з якими стикається країна, які виникли внаслідок конфлікту та можуть продовжити впливати на її майбутнє.

Одним із основних викликів є демографічна ситуація, яка погіршилася через втрати населення внаслідок війни та масової міграції. Прогноз Олександра Гладуна підкреслює, що до 2037 року населення України може зменшитися до 30,5 мільйона осіб, що ставить під загрозу сталість та розвиток країни.

Низька народжуваність, старіння населення та складнощі демографічного прогнозу викликають серйозні турботи. Окрім того, окуповані території залишаються особливим викликом через невизначеність щодо чисельності та структури населення.

Олександр Гладун рекомендує чітке планування економічного відновлення, створення сприятливих умов для повернення громадян та уникнення негативних соціокультурних та етнічних змін через можливу масову міграцію. Збереження ефективності та стабільності українського суспільства вимагатиме не лише стратегічних підходів, але й активної участі у вирішенні демографічних викликів."

Україна надалі підтверджує свою відданість виконанню умов, передбачених чотирирічною програмою розширеного фінансування (EFF), запущеною у березні 2023 року, та продовжує здійснювати необхідні реформи. В огляді, підготовленому Русланом Кисляком, акцентується на необхідності реалізації конкретних заходів до кінця 2024 року, які стануть ключовими для подальшої співпраці з Міжнародним валютним фондом (МВФ) та отримання нових траншів фінансування.

Місія МВФ, яка працювала у Варшаві з 27 по 31 травня 2024 року, успішно завершила роботу, досягнувши угоди на рівні персоналу. Очікується, що Рада директорів МВФ підтвердить цю угоду найближчими тижнями, в результаті чого Україна отримає доступ до фінансування на суму близько 2,2 млрд доларів.

Для подальшої співпраці з МВФ та отримання нових траншів фінансування Україна має реалізувати ряд важливих реформ до кінця 2024 року. Серед них:

Ці заходи спрямовані на забезпечення стабільності економіки та підтримку фінансової системи України у період воєнного конфлікту.