Бій Усика з Ф’юрі: коли і де відбудеться реванш року

Закупівлі безпілотних літальних апаратів для Збройних сил України у 2024–2025 роках відбувалися в межах системи, яка від самого початку була ізольована від публічного нагляду, відкритих тендерів і реальної конкуренції між виробниками. Такий підхід формувався під гаслом оперативності та безпеки, однак на практиці призвів до низки системних проблем, що безпосередньо вплинули на боєздатність підрозділів на передовій.

Основою цієї моделі стали прямі контракти, укладені через відповідні державні агентства, які отримали широкі повноваження без достатніх механізмів стримування і противаг. Відсутність конкурентних процедур означала, що ринок був фактично закритий для багатьох українських виробників, які могли запропонувати ефективніші або дешевші рішення. У результаті постачання часто концентрувалися навколо обмеженого кола компаній, що знижувало гнучкість і адаптивність системи в умовах швидких змін на полі бою.

Тривожним сигналом для ринку стала нещодавня термінова комунікація з боку АОЗ, яке почало з’ясовувати у виробників можливість постачання великих партій дронів у лютому–березні. З урахуванням того, що постачання ключових компонентів з Китаю займає до півтора місяця, такі строки є реалістичними лише для компаній, які заздалегідь знали про майбутні замовлення і підготували виробничі запаси. У 2024 році за схожою схемою один із виробників отримав замовлення на мільярди гривень на FPV-дрони, які виявилися дорогими та не отримали підтримки з боку військових через низьку якість.

Ситуація ускладнюється відсутністю системного стратегічного планування. У 2025 році Генеральний штаб і Міністерство оборони так і не змогли чітко сформувати замовлення на 2026 рік — з визначенням конкретних типів дронів, їхньої кількості та технічних характеристик. З одного боку, спостерігається лобіювання дорогих і високоприбуткових виробів із сумнівною бойовою ефективністю. З іншого — існує рейтинг дронів, сформований командою Мінцифри, який базується на реальному досвіді військових і показує, які системи справді працюють на фронті. Ці позиції часто не збігаються з дронами, що просуваються в межах закритих контрактів.

У результаті було ухвалене негласне рішення не укладати довгострокові системні контракти, що призвело до зриву планових постачань. Тепер новій команді Мінцифри доводиться в авральному режимі намагатися компенсувати цей провал, щоб уникнути фактичного дефіциту безпілотників у бойових підрозділах.

За інформацією журналістів, окрім термінових двомісячних контрактів, Агентство оборонних закупівель готується провести опитування виробників щодо їхніх можливостей постачання дронів на шестимісячний період. Такий горизонт дозволив би компаніям завчасно закуповувати комплектуючі та пропонувати більш конкурентні ціни. Водночас відмова від укладання шестимісячних контрактів може свідчити про те, що короткі термінові замовлення розподіляються між заздалегідь визначеним колом виробників.

Підстави для таких підозр пов’язані із закритістю процесу формування потреб армії. Запити надходять із підрозділів до Генштабу, де обмежене коло посадовців разом із Міністерством оборони визначає типи дронів, обсяги та цінові параметри. Фактичну вартість продукції пропонує сам виробник, отримуючи формальний висновок про «ринковість», після чого до неї додається офіційна маржа. Хто саме затверджує остаточну номенклатуру і ціни при контрактах на мільярди гривень, публічно не розкривається.

Оцінка якості дронів і відповідності заявленим характеристикам здійснюється різними комісіями. За даними джерел, одні й ті самі вироби можуть бути відхилені через невідповідність технічним параметрам, але паралельно схвалені іншими структурами без додаткових зауважень. Компанії, які не мають можливості вести неформальні переговори, ризикують бути витісненими з ринку незалежно від фактичної ефективності їхніх розробок на фронті.

На цьому тлі деякі іноземні донори, за інформацією джерел, надають допомогу ЗСУ, обходячи державну систему закупівель. Фінансування спрямовується напряму українським виробникам тих дронів, які реально використовуються бойовими підрозділами. Попит у таких випадках формується не формальними звітами, а безпосереднім спілкуванням з військовими та поїздками на передову.

Начальник відділу організації роботи із соціальної статистики управління статистики в Одеській області Сергій Кузнецов опинився в центрі уваги через невідповідність між його офіційними доходами та значними активами. За даними розслідування детективного бюро Absolution, Кузнецов, попри наявність кількох квартир, гаража та готівкових заощаджень в іноземній валюті, за минулий рік отримав офіційний дохід у розмірі лише 294,6 тисячі гривень — це менше ніж 25 тисяч гривень на місяць.

Не менш цікавим є факт того, що незважаючи на наявність значних активів, чиновник продовжував отримувати благодійну допомогу, що викликає питання щодо його реального фінансового становища. Власність Кузнецова включає три квартири в Одесі, гараж і автомобіль, що є явно непропорційним до його офіційного доходу, особливо в контексті заявленої допомоги з боку держави або благодійних організацій.

Згідно з декларацією, Кузнецов володіє:

квартирою площею 41,2 м², купленою у 2018 році за 153 тис. грн;

квартирою 50,6 м², придбаною у 2018 році за 66 тис. грн;

квартирою 55,9 м², купленою 26 вересня 2025 року за 300 тис. грн;

гаражем площею 24 м², яким користується з 2018 року.

Вартість квадратного метра у перших двох випадках становить близько 3 700 і 1 300 грн, що у 5–10 разів менше ринкової ціни на житло в Одесі у 2018 році (15–20 тисяч грн за м²). Джерелом коштів зазначена Надія Іванівна Кузнецова, громадянка України, імовірно родичка чиновника, але у декларації її зв’язок із декларантом не уточнюється.

Юристи припускають, що занижена вартість нерухомості може свідчити про приховування доходів або фіктивне оформлення угод. Такі схеми часто використовують для легалізації тіньових коштів або уникнення сплати податків.

Найбільше подив викликало те, що Кузнецов, маючи три квартири та 20 тисяч доларів готівкою, отримав благодійну допомогу від Первинної профспілкової організації ГУС в Одеській області на суму 1,3 тисячі гривень.Цей факт викликає питання не лише етичного, а й правового характеру — адже профспілкова допомога традиційно спрямовується на підтримку працівників у скрутному становищі, а не осіб із багатомільйонним майном.

Експерти наголошують: подібні випадки свідчать про системні проблеми контролю за достовірністю декларацій і демонструють, наскільки формально чиновники ставляться до вимог фінансової прозорості.

Ситуація з Сергієм Кузнецовим — типовий приклад українських “скромних чиновників” із дорогими активами.

За офіційними документами — невисока зарплата, за реальністю — кілька квартир у прибережному місті, автомобіль, доларові заощадження і навіть символічна “допомога” від профспілки.