Британські науковці досліджують психоделик як засіб лікування згубної звички

Український громадський діяч і військовий Олег Симороз, ретельно проаналізувавши законопроєкт про мобілізацію, прийнятий Радою на першому читанні, приходить до висновку, що більшість положень у цьому документі — це лише марні слова. За інформацією УНІАН, він зазначив: "Я сподівався побачити у законопроєкті новаторські рішення, що могли б відновити довіру до системи. Але я побачив лише маніпуляції та обман. Наприклад, стосовно фінансового забезпечення військовослужбовців — Міноборони обіцяли додаткову винагороду у розмірі 30 тисяч гривень. Але у тексті законопроєкту я не знайшов жодної згадки про цю винагороду. Крім того, фінансове забезпечення у розмірі 20 тисяч гривень повинно супроводжуватися додатковою відзнакою за участь у бойових діях, це слід чітко врегулювати".

Симороз також висловив свої зауваження щодо процедури демобілізації українських військовослужбовців: "Ви подаєте рапорт, але поки ставка не приймає рішення стосовно конкретної категорії військовослужбовців, демобілізація не відбудеться. Фактично, це може зайняти більше, ніж 36 місяців. Крім того, процес повинен бути справедливим. Є різниця між начальником групи логістики в тилу і військовим, який знаходиться в окопі. Я пропонував, щоб безпосередня участь у бойових діях рахувалася як два дні".

Симороз також висловив свої сумніви стосовно "рівного військового обліку для всіх". У законопроєкті запропоновано позбавити держслужбовців і силовиків гарантованої відстрочки від служби в Збройних Силах. "У цьому документі все написано дуже хитро. Здається, що правоохоронців позбавлять права на відстрочку. Проте, аналізуючи, хто насправді є держслужбовцями, я зрозумів, що з 140 тисяч працівників Національної поліції лише 4 тисячі належать до категорії держслужбовців. Більшість з них — це жінки-діловоди. Слідчі, оперуповноважені, патрульні — всі вони не є держслужбовцями і зберігають право на відстрочку", — продовжує Симороз.

Правозахисник висловив і свої сумніви щодо "електронного кабінету призовника", куди згідно з документом, територіальні центри кваліфікації та військові комісаріати надсилатимуть електронні повістки: "Я радий, що уряд на 100% впевнений, що всі в нашій країні мають смартфони. Я б порадив їм зняти рожеві окуляри і подивитися навколо. Адже історії про витік інформації з 'Дія', а також проблеми з електронним голосуванням під час 'Євробачення' показали, що цифровізація не завжди працює на сто відсотків. Я не впевнений, що хочу довіряти свої дані такій системі". Правозахисник додає, що цифровізація не вирішить проблем корупції у системі, оскільки для цього потрібна реформа військкоматів.

Персональні дані обробляють інші установи, а не лише територіальні центри кваліфікації та військові комісаріати. Проте, те, що відбувається за зачиненими дверима військкоматів, це просто жахливо. Вас забирають телефони при вході, ви не можете вийти з приміщення без підпису уповноваженого працівника військкомату, у системі панує тотальна корупція, а співробітники не вміють адекватно спілкуватися з людьми. Замість воєнкомів давно пора було встановити цивільних менеджерів, фахівців з управління, психологів. І зробити весь процес абсолютно прозорим, а не приховувати за вухом державної таємниці. У нас є центри адміністративних послуг, і вони мають перетворитися на центри надання військових послуг. Громадяни повинні мати повну довіру до системи. Вони повинні бачити, що всі процеси відкриті і прозорі. Але, замість цього, коли ви заходите в військкомат, ваш телефон майже буквально вибивають із ваших рук", — додає він.

Зі свого боку, ми зауважимо, що терор територіальних центрів кваліфікації на вулицях країни вже повністю дискредитував ідею мобілізації та спричинив глибокий розкол і неприйняття дій військкоматів населенням. А в разі ухвалення законопроєкту про мобілізацію, Україну справді чекає тотальний контроль над чоловічим населенням. По суті, країна вводить нове кріпосне право, де у громадян будуть лише обов'язки і жодних прав.

У вищезгаданій статті відображено критичний погляд українського громадського діяча і військового Олега Симороза на законопроєкт про мобілізацію, який був ухвалений Радою в першому читанні. Він вказує на численні проблеми та недоліки у системі військового обліку, недостатню прозорість процесу мобілізації, та загрозу тотального контролю над чоловічим населенням в разі ухвалення даного закону. Зокрема, він висловлює обурення щодо тотальної корупції, яка панує у військкоматах, та вимагає переорганізації системи управління та забезпечення військових послуг шляхом впровадження цивільних менеджерів та збільшення прозорості та відкритості процесу. Висновки цієї статті вказують на необхідність ретельного перегляду та доопрацювання законопроєкту про мобілізацію з метою забезпечення захисту прав громадян та підвищення довіри до системи.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Мова йде про передачу ТОВ “ДЕВЕЛОПМЕНТ СОЛЮШН” земельної ділянки площею 7,91 га з кадастровим номером 8000000000:90:400:0006, що розташована на 27 км Столичного шосе в Голосіївському районі Києва, в елітній Конча-Заспі. Земля належить санаторію “Жовтень” та була відчужена за шахрайською схемою, коли ніби-то в рахунок ремонту одного з корпусів будівельникам була передана земельна ділянка ринковою вартістю біля 1 мільярду гривень. Надалі “права” на ділянку були передані ТОВ “ДЕВЕЛОПМЕНТ СОЛЮШН”.

Власниками “ДЕВЕЛОПМЕНТ СОЛЮШН” є кіпрська офшорна компанія “МЕКУДА ЛІМІТЕД” і громадянка Кіпру Христина Софоклеус, зареєстрована за адресою: Кіпр, 1043, Лімассол, Гермасогея, Гіасеміон, 4, квартира 21. Батько Андреас Софоклеус, також громадянин Кіпру і власник юридичної компанії “Софоклеус і Партнери”, що знаходиться на вулиці Саксаганського, 36-Д, є компаньйоном Бориса Кауфмана по ряду проектів.

Компанія “Софоклеус і Партнери” спеціалізується на виведені бізнесу в офшори та легалізації доходів отриманих непідтвердженим шляхом. Наразі компанія працює як в Україні, так і в Росії, допомагаючи деяким українським екс-чиновникам перевести бізнес як в Европу, так і в РФ.

Борис Кауфман, як і Вадим Столар мають стійкі бізнес-зв’язки з РФ, які залишаються робочими, незважаючи повномасштабне вторгнення Росії на території України у 2022 році.

Так, багаторічним партнером Бориса Кауфмана по тютюновому бізнесу залишається, незважаючи на офійний продаж часткиу 2016 році, російський “збройовий барон” Ігор Кесаєв, власник російського військового заводу імені Дегтярьова. Також Кесаєв очолює благодійний фонд “Моноліт”, який підтримує працівників ФСБ РФ, зокрема, звільнених у запас, і членів їхніх сімей. Власне кажучи, окрім загальновідомих зв’язків з Кесаєвим, Борис Кауфман позиціонує себе “предствавником російського бізнесу” в Україні.

Вадим Столар, який за інформацією наших джерел в КМДА, пролобіював незаконне відчуження земельної ділянки санаторію Жовтень у Конча Заспі, в 2023 році продав столичний бізнес центр Парус “фунту” православного олігарха Костянтина Малофєєва – Максиму Кріппі. Максим Кріппа – багато років представляє інтереси Малофєєва, а після введення проти олігарха санкцій – став його “фунтом”, через якого Малофєєв скуповує активи. Ще однією причиною, через яку більшість активів олігарха оформляється на “фунтів” на кшталт Кріппи – судовий процес та розподіл майна в РФ через розлучення Малофєєва зі своєю дружиною.

Раніше Костянтин Малофєєв, через компанію яка формально належить Максиму Кріппі, викупив маєток в Конча Заспі за 311 мільйонів гривень.