Події

На Волині працівники митниці зупинили спробу контрабанди майже 100 кілограмів заборонених товарів, що намагалися ввезти до України. Цього разу йшлося про російську червону ікру та крабове м’ясо, які були знайдені під час перевірки мікроавтобуса українця. Він повертався з Європи через пункт пропуску «Устилуг». Огляд транспортного засобу виявив контейнери та скляні банки, на яких було чітке маркування з інформацією про країну виробництва — «РФ, Камчатський край». Ці товари не мали права на ввезення через діючі обмеження, встановлені щодо продукції з Росії.

Загальна вартість вилучених товарів перевищує 170 тисяч гривень. Митники наголошують, що подібні спроби контрабанди є серйозною загрозою для національної безпеки, адже такі продукти можуть не відповідати стандартам якості і безпеки для споживачів. Це ще один приклад того, як митні органи ефективно працюють на захист інтересів України, оперативно виявляючи порушення та перешкоджаючи незаконному ввезенню продукції.

Ікра та крабове м’ясо не були сховані, однак їхнє походження порушувало встановлені норми. Згідно з рішенням уряду, імпорт товарів російського походження заборонений з 2015 року, а з квітня 2022-го діє повне торговельне ембарго з державою-агресором.

Усю продукцію вилучили та передали на склад митниці. На порушника склали протокол за ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України. Стаття передбачає штраф і можливу конфіскацію товару.

Остаточне рішення у справі ухвалюватиме суд.

Під час 31-го Львівського міжнародного BookForum, який відбувався у Львівському палаці мистецтв, сталася подія, що шокувала не тільки місцевих мешканців, але й шанувальників українського мистецтва в цілому. На виставці «Ілюстрації в олівці» зникла безслідно одна з найцінніших робіт — ілюстрація до поеми Ліни Костенко «Берестечко», створена видатним українським художником Сергієм Якутовичем. Цей інцидент спричинив серйозний резонанс, адже твір було надано родиною митця спеціально для цієї виставки, організованої артцентром Павла Гудімова «Я Галерея» спільно з палацом мистецтв.

Робота Якутовича, що мала величезне значення як для культурної спадщини, так і для самого фестивалю, стала об'єктом не лише культурного злочину, але й привернула увагу громадськості до проблеми безпеки мистецьких виставок. Представники артцентру та палацу мистецтв активно звернулися до відвідувачів та мешканців Львова з проханням сприяти у пошуках і поверненні краденого твору. Вони також опублікували контактний номер для тих, хто може надати будь-яку інформацію про місце перебування картини.

Свідки зазначають, що картина висіла в дерев’яній рамці на стіні в холі другого поверху Львівського палацу мистецтв. За словами мистецтвознавиці Діани Клочко, твір зник пообіді 3 жовтня.

Сергій Якутович — видатний український графік і художник, який працював над понад 160 книжковими виданнями, а також над знаковими фільмами, серед яких «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, «Молитва за гетьмана Мазепу» Юрія Іллєнка та «Тарас Бульба» Володимира Бортка. Його твори, створені у простій техніці олівця, увійшли до історії української графіки.

4 жовтня поліція Львівщини повідомила про відкриття кримінального провадження за фактом ймовірної крадіжки. Правоохоронці провели огляд місця події та розпочали розслідування за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України — крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах. Винному загрожує до восьми років позбавлення волі.

Державне бюро розслідувань оголосило підозру Богдану Хмельницькому, колишньому керівнику Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України. За версією слідства, під час виконання контрактів на постачання води для потреб Збройних сил України він допустив серйозні порушення, що призвели до переплати понад 322 мільйони гривень. Ситуація стала наслідком укладання двох договорів з комерційними структурами в умовах воєнного стану, де державні кошти були витрачені неефективно.

Слідчі органи з'ясували, що Хмельницький, будучи посадовцем, не забезпечив належного контролю за цінами на постачання води та умовами укладених угод. У результаті цього не тільки державний бюджет поніс значні збитки, а й загальне фінансування потреб Збройних сил України було піддано ризику. Оскільки контрактні зобов'язання були укладені під час воєнного стану, розмір переплати виглядає ще більш кричущим на тлі поточної військової ситуації в країні.

Богдану Хмельницькому повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 425 Кримінального кодексу України — недбале ставлення до військової служби, що спричинило тяжкі наслідки. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років.

Досудове розслідування наразі триває. Правоохоронці перевіряють обставини укладення угод та можливу причетність інших посадових осіб до схеми.

Варто зазначити, що Богдан Хмельницький раніше вже потрапляв у поле зору правоохоронців. Суд визнав його винним у поданні недостовірних відомостей до Національного агентства з питань запобігання корупції.

Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення закрити кримінальне провадження проти Олександра Нагорського, начальника управління Міноборони України. Його звинувачували в розкраданні значних сум — близько 1,5 мільярда гривень, які були виділені на закупівлю артилерійських снарядів для Збройних сил України. Попри серйозність обвинувачень, справа не дійшла до розгляду по суті. Причиною цього стала дія так званих «правок Лозового», які передбачають, що обвинувальний акт не може бути поданий, якщо досудове розслідування завершено з порушенням встановлених термінів.

Початкове розслідування у справі Нагорського велося Службою безпеки України, і згодом матеріали справи кілька разів передавалися між різними органами, включаючи Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. За таких умов справа не мала шансу на ефективний розгляд, оскільки зміни в законодавстві забезпечили правову можливість для її закриття.

Цей випадок не поодинокий. Лише минулого тижня ВАКС закрив справу про розкрадання 11,8 млн грн в «Укрзалізниці», застосувавши ту саму норму. Юристи та антикорупційні організації неодноразово закликали парламент скасувати пункт 10 статті 284 КПК, адже він фактично дозволяє уникати відповідальності підозрюваним у корупції через процесуальні формальності. Верховна Рада вже кілька разів відхиляла такі ініціативи, що вигідно фігурантам гучних справ.

«Правки Лозового» стають інструментом уникнення відповідальності, підкреслюють експерти. Водночас закриття таких справ підриває довіру суспільства до правоохоронної та судової системи, особливо під час війни, коли ефективність витрат державних коштів і прозорість закупівель критично важливі.

Судові процеси доводять: навіть масштабні фінансові порушення у сфері оборони можуть залишитися без покарання через бюрократичні лазівки. Антикорупційні організації закликають законодавців терміново виправити ситуацію, щоб уникнути повторення подібних випадків.

Проблема також полягає у відсутності чіткої координації між СБУ, САП та ОГП, що створює додаткові затримки у розслідуваннях. Експерти зазначають, що поки пункт 10 статті 284 КПК діє, корупційні справи будуть системно закриватися, навіть якщо доказова база достатня для судового розгляду.

Загалом ситуація демонструє слабкість антикорупційної системи та необхідність реформування процесуальних норм, щоб уникнути зловживань і забезпечити ефективне переслідування винних.

6 жовтня 2023 року, на території Львівщини, співробітники митниці зупинили спробу незаконного ввезення старовинної ікони, яка не була задекларована при перетині кордону. Інцидент стався в пункті пропуску «Шегині-Медика», де під час перевірки мікроавтобуса Volkswagen Crafter, що належав водієві, який повертався з Польщі, митники виявили цінний релігійний артефакт серед його особистих речей.

Ікона виявилася справжнім витвором мистецтва, створеним швейцарським художником Андреасом Аспером на початку XVII століття. Це зображення «Євангельської сцени» представляє собою не тільки художню, але й історико-культурну цінність. Вилучена річ була направлена на експертизу, яка підтвердила її музейну значущість.

Фахівці Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького підтвердили автентичність роботи. На звороті картини та в нижньому правому куті зберігся авторський підпис, що свідчить про приналежність ікони Андреасу Асперу. Експерти оцінили її орієнтовну вартість у 25 тисяч доларів, що перевищує мільйон гривень.

Митники склали протокол за ч.3 ст.471 Митного кодексу України, що передбачає штраф у розмірі 5100 грн за недекларування товарів, які переміщуються через кордон. Крім того, передбачена можливість конфіскації ікони.

Цей випадок підкреслює важливість суворого контролю за переміщенням культурних цінностей через кордон та захисту української культурної спадщини. Правоохоронні органи наголошують, що спроби незаконного ввезення або вивезення старовинних предметів суворо караються законом.

Київський окружний адміністративний суд прийняв рішення відмовити у поверненні історичного статусу будівлі на вулиці Софіївській, 20/21, відомої як «Будинок Незалежності». Цей крок відкриває серйозні перспективи для можливого знищення одного з найбільш знакових символів української державності, розташованого в самому центрі столиці. Суддя Ігор Лиска ухвалив рішення, яким відхилив позов Офісу Генерального прокурора, котрий намагався скасувати постанову Міністерства культури України щодо позбавлення цієї історичної споруди статусу пам’ятки архітектури.

Рішення суду стало несподіваним ударом для багатьох прихильників збереження цієї будівлі, яка вже давно має важливе значення для національної ідентичності. Впродовж багатьох років «Будинок Незалежності» асоціюється з ключовими етапами становлення незалежної України, і його історична цінність визнана не лише на національному, а й міжнародному рівнях. Але сьогодні, на жаль, цей архітектурний символ може бути підданий руйнації через відсутність офіційного статусу пам’ятки.

Пам’яткоохоронець Дмитро Перов повідомив, що тепер «Будинок Незалежності» може бути знесений. На його місці забудовник планує звести офісний центр. Це вже не перший випадок подібного рішення: раніше статус пам’ятки втратили історичні будинки на Михайлівській, 20, та Великій Васильківській, 50/23.

Будинок на Софіївській, 20/21, має величезне символічне значення. За легендою, саме з його балкону 22 січня 1918 року Михайло Грушевський урочисто проголосив IV Універсал Центральної Ради — документ, який юридично закріпив незалежність Української Народної Республіки. Тоді ж українців закликали до боротьби проти більшовицької окупації.

У різні роки в цій будівлі працював відомий київський готель «Давня Русь», а сама споруда зберегла архітектурні риси початку ХХ століття. Тепер її може спіткати доля десятків історичних об’єктів, що поступово зникають під тиском сучасної забудови в центрі столиці.

Нещодавно на сайті Київської міської ради з’явилася петиція, що пропонує перейменувати проспект Маршала Рокоссовського на проспект Віталія Кличка. Ініціатором цієї пропозиції став Андрій Слободян, який наголошує на важливості таких змін для іміджу столиці та збереження її сучасних цінностей. За словами автора петиції, це рішення стане кроком до оновлення образу міста, враховуючи, що Рокосовський, радянський воєначальник, не має безпосереднього зв’язку з історією чи розвитком Києва.

Основний аргумент, який висуває Слободян, полягає в тому, що Київ, як сучасне європейське місто, має відображати не лише свою багатогранну історію, а й сучасні досягнення та здобутки українців. Віталій Кличко — український боксер, багаторазовий чемпіон світу та міський голова Києва з 2014 року — є особистістю, яка безпосередньо пов’язана з розвитком столиці. Його внесок у політичне життя країни, а також у популяризацію України на міжнародній арені, робить його достойним кандидатом на таку високу честь.

На момент публікації петиція зібрала майже 80 голосів з необхідних 6000 для розгляду. Ініціатива викликала активне обговорення серед киян у соцмережах, де одні підтримують ідею увіковічнення сучасного мера, а інші наголошують на історичному значенні проспекту.

Подальший розвиток петиції залежатиме від активності громадян, адже для офіційного розгляду потрібно досягти мінімального порогу підписів. Міська рада раніше вже розглядала подібні перейменування, пов’язані з декомунізацією, що створює прецедент для цього процесу.