Чехія припинить надавати захист українським біженцям

Україна утримується від наступу Росії, показуючи максимальну стійкість у найважчий період з початку конфлікту, стверджує The New York Times. Російські сили взяли на себе завдання відновлення контролю над раніше втраченими територіями під час контрнаступу ЗСУ у 2022-2023 роках, здійснивши успішний наступ у суботу, захопивши Авдіївку. Останнє є найбільшим досягненням Росії з часу взяття Бахмута у травні минулого року. За аналізом авторів, Україні не вистачає боєприпасів без відновлення військової допомоги з боку США, щоб протистояти російському наступу. Російська армія розвернула п'ять основних напрямків наступу, що охоплюють міста й села на східній і південній частині фронту в Україні. Втрата Авдіївки, яка має стратегічне значення, дозволить російським силам ефективніше маневрувати. Наприкінці минулого місяця російські війська захопили Мар’їнку, що стало базою для подальших атак на південь. Однак призначення російських сил виявилося складним через велику втрату контролю над цими районами внаслідок активного українського опору.

Українські військові стверджують, що Росія зосередила навколо 40 000 військових у сусідньому районі Маріуполя з метою здійснення атаки з півдня. Водночас, російські солдати у районі Вугледара вважають, що падіння Авдіївки надасть можливість зробити активніші атаки з півночі. Кремль прагне відновити контроль над територіями, втраченими у 2022 році, зосереджуючи увагу на районі Роботиного в Запорізькій області. Російські сили намагаються штурмувати цей район, прагнучи повернути контроль над ключовими територіями. Від Кремлівської сторони спостерігається тиск на відновлення контролю над територіями через активні наступи у різних напрямках. Українські військові вважають, що Росія має намір прорвати оборону біля Часового Яру, щоб отримати контроль над командними висотами та загострити ситуацію у Краматорську. На Бахмутському напрямку діють приблизно 62 тисячі російських військових, і ситуація вимагає постійного моніторингу та реагування на події на місцях.

Українські військові та американське видання The New York Times стверджують, що Росія активізує свої дії на сході України, намагаючись відновити контроль над стратегічними територіями, які втратила у попередні роки. Російські війська зосереджуються у різних напрямках, включаючи південь та північ, де їх очікують інтенсивні бої. Наступ Росії може спричинити загострення конфлікту та загрозу безпеці у регіоні. Українські військові відзначають необхідність посилення оборони та оперативного реагування на зміни на фронті, щоб забезпечити безпеку населення та територіальну цілісність країни.

На північному напрямку України наразі відсутні передумови для початку нового великого наступу російських військ через міжнародний кордон. Йдеться насамперед про Сумську та Харківську області, де, за оцінками міжнародних аналітиків, противник не має достатніх ресурсів і організаційних можливостей для проведення широкомасштабної наступальної операції у найближчій перспективі.

У свіжому звіті Інституту вивчення війни наголошується, що фахівці не виявили ознак підготовки Росії до активних дій на цьому відтинку фронту. Зокрема, не зафіксовано значних переміщень особового складу, техніки чи озброєння, які зазвичай передують спробам прориву або розгортанню наступу. Також відсутні свідчення формування ударних угруповань, здатних діяти автономно та тривалий час.

Водночас в Інституті звертають увагу на відмінності в російській тактиці на цьому напрямку. На відміну від ситуації поблизу Покровська та Гуляйполя, російські війська не проводили підготовки поля бою до масштабного наземного наступу в Сумській і Харківській областях.

Зокрема, РФ не здійснювала тривалої кампанії повітряних атак із застосуванням безпілотників. Аналітики наголошують, що такі удари БПЛА стали частиною стандартного російського оперативного шаблону, спрямованого на ослаблення української логістики та оборони перед інтенсифікацією наземних дій. Відсутність такої підготовки на півночі України, за оцінкою ISW, є показовою.

У звіті також зазначається, що найближчими днями або тижнями російські війська можуть намагатися здійснювати окремі транскордонні атаки. Їхньою метою, ймовірно, є створення інформаційного ефекту на тлі мирних переговорів — зокрема, формування враження про нібито нестабільність північного фронту.

Аналітики підкреслюють, що наразі такі дії мають радше демонстративний характер і не свідчать про намір захоплювати території в межах ширшої наступальної кампанії.

Водночас у ISW застерігають: якщо російська армія розпочне узгоджену кампанію повітряних ударів по тактичному та оперативному тилу України або здійснить масштабну передислокацію додаткових сил до Північного угруповання військ, це може свідчити про підготовку нового наземного наступу на півночі.

У такому разі, зазначають аналітики, російському командуванню довелося б знизити пріоритет південного та східного напрямків фронту.

Багато людей, які відмовляються від глютену через регулярний біль і здуття живота, вважають, що це є ознакою глютенової непереносимості. Однак, результати досліджень, опублікованих у журналі The Lancet, свідчать, що в реальності ці симптоми не завжди пов’язані саме з глютеном. Згідно з висновками вчених, істинною причиною дискомфорту найчастіше є не глютен, а FODMAP-вуглеводи — група складних вуглеводів, які не можуть бути повністю розщеплені в тонкому кишківнику.

Ці сполуки, включаючи фруктани, галактани та інші короткоциклічні вуглеводи, внаслідок відсутності достатньої кількості ферментів у кишківнику, не засвоюються і потрапляють до товстого кишківника. Тут вони зазнають бродіння, що може призводити до утворення газів, здуття і навіть болю. Відомо, що саме ці процеси є основними провокаторами дискомфорту, який іноді плутають з негативними реакціями на глютен.

Попри популярність безглютенових дієт, науковці нагадують: справжня целіакія — аутоімунне захворювання, що потребує повного уникнення глютену — зустрічається лише приблизно в 1% населення. Решта, хто скаржиться на біль, спазми чи здуття після споживання хліба чи макаронів, часто реагують на інші компоненти продуктів.

Дослідники зазначають, що коли учасники експериментів переходили на дієту з низьким вмістом FODMAP — обмежуючи споживання цибулі, часнику, яблук, нектаринів та певних злаків — симптоми зникали навіть після повторного введення глютену.

У багатьох випадках негативні відчуття після їжі пов’язані з очікуванням болю, а не з реальними змінами в організмі. В експериментах, коли люди не знали, чи отримують глютен, різниця у симптомах була мінімальною. Деякі навіть відчували погіршення після плацебо — продуктів без глютену.

«Активність у шлунково-кишковому тракті здатна впливати на роботу мозку, а тривожність може підвищувати чутливість до звичайних процесів травлення», — зазначають автори дослідження.

Фахівці попереджають, що відмова від глютену без медичних показань не лише непотрібна, а й потенційно шкідлива. Продукти без глютену часто містять більше жиру, цукру та солі, але менше клітковини, білка і поживних речовин, що може негативно позначитися на мікрофлорі кишківника.

Крім того, психологи застерігають: нав’язливе уникання певних продуктів підвищує тривожність і може загострювати синдром подразненого кишківника (IBS).

Дослідники з Університету Лідса проаналізували 67 клінічних випробувань за участю понад 7 тисяч людей і з’ясували, що когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагає ефективніше, ніж медикаментозне лікування, зменшити біль і страх перед їжею.

«Пора переходити від редукціоністського підходу „глютен — це зло“ до персоналізованої терапії, яка допоможе людям безпечно повернути глютен у раціон», — резюмують вчені.

Таким чином, нове дослідження пропонує переглянути популярне уявлення про глютен як головну причину дискомфорту після їжі. У більшості випадків проблеми спричиняють індивідуальні реакції на вуглеводи, особливості мікрофлори кишківника та психологічні фактори.

24 жовтня 2025 року, слідчий суддя Шевченківського районного суду Києва виніс рішення, яким наклав арешт на все майно, вилучене під час обшуків на підприємствах, пов’язаних з колишнім податківцем Романом Афоновим і бізнесменом Феліксом Кусаєвим. Це рішення стосується справи №761/44359/25, яку розглядав Офіс генерального прокурора. Арешт також поширюється на два відділення АТ «АБ «РАДАБАНК» у Запоріжжі, що є частиною широкої кримінальної справи, яка охоплює схему незаконного обороту металобрухту.

За даними слідства, група осіб, до якої входили Афонов і Кусаєв, організувала злочинну схему, що функціонувала з 2020 року. Підконтрольні їм транзитно-конвертаційні підприємства займалися реєстрацією фіктивних податкових накладних на реалізацію брухту чорних і кольорових металів. Загальна сума операцій у рамках цієї афери склала понад 2 мільярди гривень. Такі махінації дозволяли учасникам схеми незаконно отримувати податкові пільги та ухилятись від сплати податків, наносячи суттєву шкоду державному бюджету України.

Для легалізації походження металобрухту організатори складали акти приймання-передачі від фізичних осіб, які фактично не займалися заготівлею та не мали доступу до банківських рахунків, на які надходили кошти.

Надалі безготівкові кошти дробилися на рахунки підконтрольних фізичних та юридичних осіб і обготівковувалися у банках та через банкомати за допомогою платіжних карток. Слідство зазначає, що до схеми могли бути причетні й посадові особи банківських установ.

Судовий арешт покликаний забезпечити збереження активів до завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді.

Народний депутат від партії «Слуга народу» Андрій Герус опинився в епіцентрі нового політичного скандалу, пов’язаного з конфліктом інтересів та сумнівними бізнес-зв’язками його родини. Ситуація привернула увагу громадськості через наявність прямих фінансових контактів між членами родини парламентаря та підсанкційним російським фінансистом Кирилом Дмитрієвим, який є наближеним до президента РФ Володимира Путіна.

Згідно з даними офіційних українських реєстрів, дружина депутата Наталія Герус до лютого 2025 року виконувала обов’язки директора та була співвласницею компанії ТОВ «Українська мрія». При цьому 12,5% цієї компанії належало Кирилу Дмитрієву — керівнику російського Фонду прямих інвестицій (РФПІ). Цей фонд широко відомий як один із основних фінансових інструментів Кремля, який забезпечує підтримку проєктів у сфері оборони, технологій та стратегічних ресурсів, що викликає серйозні занепокоєння у контексті національної безпеки України.

Дмитрієв перебуває під міжнародними санкціями — США, Канади, Великої Британії та Австралії. Попри це, його ім’я залишалося у статутних документах української компанії навіть під час повномасштабної війни.

Лише 22 лютого 2025 року Наталія Герус офіційно вийшла зі складу бенефіціарів. Однак питання, чому це сталося лише через три роки після вторгнення РФ, залишається без відповіді.

Після публікацій у ЗМІ Служба безпеки України заявила, що перевіряє можливі зв’язки родини Герусів із підсанкційним російським бізнесом. Втім, минуло вже понад три місяці, а офіційних результатів цієї перевірки так і не оприлюднено.

Жодних повідомлень про її завершення або процесуальні рішення не були зроблені публічними, що викликає запитання щодо реальної позиції СБУ у цій справі.

Це не перший раз, коли ім’я Андрія Геруса опиняється у скандалі, пов’язаному з Росією. У 2021 році він ініціював скандальну правку, яка відкрила шлях для імпорту електроенергії з Росії та Білорусі. Попри суспільне обурення, депутат тоді зумів протягнути зміни через парламент.

Тепер же з’ясувалося, що родинний бізнес Геруса мав прямий зв’язок із підсанкційною особою, яка працює на економічні інтереси Кремля. Це не лише репутаційна пляма, а й можлива загроза національній безпеці України, адже мова йде про спільну господарську діяльність з особою, близькою до російського військово-промислового комплексу.