Чехія та Україна розслідують ухилення від податків з участю компаній Порошенка

Ситуація довкола державного підприємства «Нива» в Умані набуває дедалі більшого резонансу серед місцевої громади, трудового колективу та науковців. Йдеться про господарство, яке протягом багатьох років виконувало не лише виробничу, а й соціальну функцію, забезпечуючи стабільною роботою близько 150 родин. Нині ж працівники заявляють про ризики, що можуть призвести до фактичного знищення підприємства.

За словами співробітників, останнім часом відчувається зростання тиску та невизначеності щодо майбутнього господарства. Люди побоюються можливих кадрових рішень, зміни формату управління або інших кроків, які можуть негативно вплинути на стабільність роботи. Для багатьох родин «Нива» є основним місцем працевлаштування, тому будь-які загрози її діяльності сприймаються як серйозний соціальний виклик для регіону.

У публікаціях також згадували зв’язки Буніна з оточенням фігурантів справи щодо земель Національної академії аграрних наук. За повідомленнями медіа, це провадження розслідує НАБУ, а в матеріалах згадуються нардеп Анатолій Гунько та депутат обласної ради Олександр Поляруш.

Сергій Бунін працює у Комітеті Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики. На цьому тлі увагу привертає його декларація. У ній зазначено значний обсяг нерухомості у Києві та Київській області.

Серед активів — земельна ділянка площею 601 м² у передмісті столиці та житловий будинок площею 80,4 м². У відкритих кадастрових даних зафіксовані розбіжності між датами набуття права власності, вказаними у декларації, та датами реєстрації в державному реєстрі.

Окремо задекларовано п’ять земельних ділянок і п’ять житлових будинків по 129,6 м² кожен у ще одному населеному пункті поблизу Києва. За даними відкритих карт, на цій території розташований комплекс таунхаусів. У кадастрі також відображені відмінності в датах реєстрації прав.

У Києві депутат зазначив дві квартири, одна з яких перебуває у спільній частковій власності, а інша використовується на правах користування. Також у декларації вказані два офісні приміщення, один із яких не відображається у відкритому реєстрі нерухомості.

Серед транспортних засобів задекларовано автомобіль Volkswagen Touareg 2007 року випуску. Окрім цього, депутат користується на умовах оренди двома автомобілями преміум-класу — Mercedes-Benz GLS 450 2017 року та Mercedes-Benz S400 2020 року, власниками яких є українські юридичні особи.

У звітному періоді основним доходом Буніна була заробітна плата народного депутата — 706 249 гривень. Також у декларації зазначено 230 тисяч доларів США готівкою та кошти на банківських рахунках у гривні, доларах і євро.

Серед компаній, із якими пов’язували депутата, фігурує ТОВ «Грант» (ЄДРПОУ 31301790), де він до 2019 року був керівником. Пізніше право власності перейшло до родичів. Компанія згадувалася у кримінальному провадженні, яке розслідувало Головне слідче управління СБУ. Суд скасував арешт її активів через відсутність установленої причетності до інкримінованих злочинів.

Також у минулому в матеріалах слідства згадувалося ТОВ «Аеросвіт» (ЄДРПОУ 21457844), діяльність якого припинена у 2014 році. Компанія фігурувала в розслідуванні щодо закупівель у КП «Міжнародний аеропорт Кривий Ріг».

Ім’я Буніна також неодноразово згадували у медіа в контексті так званої «групи Павлюка» — кола депутатів, яких пов’язували з бізнесменом Іллею Павлюком. Сам Павлюк не є народним депутатом, а юридичних рішень щодо протиправності таких контактів немає.

Окремий резонанс у 2021 році викликала поява Буніна у Вищому антикорупційному суді, де він разом із колегами взяв на поруки бізнесмена, підозрюваного у наданні неправомірної вигоди. Цей крок тоді став предметом публічної дискусії.

Наразі ситуація довкола державного підприємства «Нива» залишається відкритою. Процесуальних рішень щодо можливих порушень не оприлюднено, а правову оцінку твердженням має надати слідство у разі відкриття відповідних проваджень.

Десятого березня цього року виповнюється рік з дня винесення вироку українському правозахиснику Максиму Буткевичу. Після присудження йому 13 років позбавлення волі, протягом останніх 20 місяців колишній журналіст ВВС перебуває у полоні в Росії. Останній візит адвоката та отримана інформація від батьків Буткевича до колонії суворого режиму №2 в окупованій Луганщині надихнули трохи оптимізму. Йому нарешті дозволили листування, але лише в межах Росії. Листи від друзів вже відправлені, але їх доставка може зайняти деякий час. Максим повідомив, що не отримав передачі від української сторони, яку планувалося передати військовополоненим напередодні новорічних свят. На жаль, разом з цією передачею Буткевич не отримав також листа від своїх батьків. Навіть після надходження посилки, російська сторона не підтвердила її вручення полоненим. Щодо умов у колонії, Буткевичу дозволили користуватися бібліотекою, що раніше було заборонено. Його зовнішній вигляд покращився, а харчування, за словами матері, теж мало б стати кращим. Наступного місяця, 13 березня, у Верховному суді Москви розглядатимуть касаційну скаргу на справу Буткевича. Батьки знову підтримують надію на зустріч з сином і надіються на його обмін. “Наша головна мета – дочекатися звільнення Максима. Ми не втрачаємо надію на його повернення”, – підкреслює Євгенія Буткевич.

Максим Буткевич вирішив долучитися до фронту на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, незважаючи на відсутність військового досвіду, крім навчання на військовій кафедрі, де отримав філософську освіту. У червні 2022 року він потрапив у полон разом із своїм підрозділом у районі захоплених росіянами пунктів Золоте і Гірське Луганської області. Після цього російські ЗМІ розпочали масштабну кампанію дезінформації, називаючи його “переконаним фашистом” та “головним підривником режимів” у Казахстані та Білорусі. Десятки російських сайтів поширювали фейкові новини, де його класифікували як “бойовика”, “нациста”, “пропагандиста” і “русофоба”, приписуючи йому навіть розпалювання громадянської війни. Також його називали “британським шпигуном” через його минулу роботу на BBC.

Максим Буткевич є відомим правозахисником в Україні, який протягом десятиліть адвокатував права людей та допомагав сотням мігрантів. У його біографії значиться робота в українській службі ВВС у Лондоні, викладання у Києво-Могилянській академії та робота в ООН.

Колеги та друзі описують Максима Буткевича як пацифіста та захисника мігрантів, який публічно засуджував різноманітні форми нетерпимості та фашизму. Майже 15 років свого життя він присвятив боротьбі за права людини. Максим був членом правління українського відділення Amnesty International та співзасновником організації “Без кордонів”, яка активно виступає проти ксенофобії та расизму в Україні, а також надає допомогу переселенцям. Він відзначився в боротьбі за визволення в’язнів Кремля, зокрема режисера Олега Сенцова.

“Максим боровся проти дискримінації, ворожніх висловлювань та виступав за те, щоб Україна не виганяла людей до країн, де їм загрожувала небезпека. Він допомагав їм знайти притулок тут”, – розповідає Володимир Яворський, юрист з Центру громадянських свобод, друг Максима.

Згідно з версією російських слідчих, у червні 2022 року Максим вистрілив із протитанкового гранатомета по під’їзду житлового будинку у Сєвєродонецьку, де, за їх словами, були двоє людей. Проте, за словами його матері, його підрозділ ніколи не перебував у Сєвєродонецьку, а воював біля Золотого й Гірського. У серпні 2023 року суд у Москві підтвердив вирок правозахиснику. Після цього Максим на три місяці зник у російській каральній системі, і ні рідні, ні адвокати не знали його місцезнаходження. Виявилося, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині у місті Боково-Хрустальне (Вахрушеве). Amnesty International називає вирок Максиму Буткевичу “помстою російської влади за його правозахисну діяльність”, а зізнання, яке він, за їхніми словами, зробив, – вимушеним.

У результаті дослідження статті про Максима Буткевича виявлено, що він є видатним правозахисником та активістом, який протягом багатьох років боровся за права людини та публічно виступав проти нетерпимості та фашизму. Його діяльність включала участь у роботі Amnesty International та співзаснування організації "Без кордонів", яка надавала допомогу переселенцям та боролася з ксенофобією та расизмом.

Проте, за версією російських слідчих, йому було пред'явлено обвинувачення у вистрілі з протитанкового гранатомета по житловому будинку у Сєвєродонецьку, що викликало смерть двох осіб. Однак згідно з відомостями його матері та інших джерел, його підрозділ не перебував у зазначеному місті.

Після вироку у Москві Максима Буткевича зник на три місяці, а потім виявилось, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині. Amnesty International та інші правозахисні організації вважають вирок Максиму неправомірним і спрямованим на помсту за його правозахисну діяльність.

Отже, справа Максима Буткевича є ще одним прикладом порушення прав людини та правозахисної діяльності у Росії, і необхідно продовжувати міжнародний тиск на владу цієї країни для його звільнення та захисту прав і свобод усіх громадян.

ДТЕК вирішив достроково розірвати контракт із державним підприємством «Енергоатом», що стало результатом виникнення конфлікту, пов’язаного з заявами щодо можливого виведення значної суми грошей — близько 2 мільярдів гривень — через маніпуляції з цінами на електроенергію. За словами Андрія Геруса, голови Комітету Верховної Ради з питань енергетики, це рішення стало наслідком інциденту, який стався після аукціону 14 січня, коли «Енергоатом» продав значні обсяги електроенергії за старими, заниженими цінами, незадовго до запланованого підвищення тарифів.

Згідно з інформацією від експертів, такі дії могли призвести не лише до суттєвих фінансових втрат для державного підприємства, а й забезпечити надприбутки певним учасникам ринку. Окрім того, існують побоювання, що подібна практика може підривати довіру до прозорості енергетичних аукціонів та завдати шкоди загальній стабільності галузі.

ДТЕК у своєму зверненні зазначив, що подальше співробітництво за чинним контрактом стає неможливим через непередбачуваність ринкових умов та ймовірні фінансові ризики, які виникають через зміни цінової політики «Енергоатома».

Експерти вважають, що дострокове розірвання контракту може вплинути на стабільність постачання електроенергії та ринок оптової торгівлі, а також збільшити напруженість між державними та приватними гравцями енергетичного сектору.

У ХХІ столітті людина щодня стикається з десятками, а то й сотнями рішень — від найпростіших побутових до стратегічних, які визначають подальший життєвий шлях. Ми обираємо професію, оточення, спосіб мислення, інформацію, яку споживаємо, і навіть те, як реагуємо на виклики. Усе це формує нашу реальність. Саме тому усвідомлений вибір стає не просто корисною навичкою, а необхідною умовою гармонійного життя.

Усвідомленість починається з уміння зупинитися. У швидкому ритмі сучасності легко піддатися імпульсам, емоціям або зовнішньому тиску. Реклама, соціальні мережі, думки інших людей часто впливають на нас більше, ніж власні переконання. Проте справжня свобода полягає в здатності поставити запитання: «Чи це справді мій вибір?» Коли ми чесно відповідаємо собі, з’являється ясність і внутрішня впевненість.

Серед зареєстрованих — близько 484 тисяч чоловіків і приблизно 672 тисячі жінок. Із них близько 305 тисяч є неповнолітніми. Окремо вказано, що 85 266 осіб — це чоловіки віком від 18 до 26 років.

У МВС Німеччини зазначили, що не мають точних даних щодо кількості українців, які в’їхали до країни у січні 2026 року. Це пояснюється тим, що громадяни України можуть перебувати в Німеччині без візи до 90 днів, а тому не всі випадки короткострокового перебування одразу відображаються в офіційній статистиці.

У відомстві також наголосили, що наразі не очікують суттєвого скорочення потоку біженців до країн ЄС та Німеччини з огляду на триваючі бойові дії та постійні російські атаки. Водночас там підкреслили, що робити точні прогнози щодо подальшої динаміки міграції наразі складно.