Чоловіків з обмеженою придатністю зобов’язують пройти ВЛК до лютого 2025 року

До 2020 року реклама азартних ігор була незаконною, як і сам цей бізнес. У серпні того ж року його легалізували, після чого в українських медіа почався сплеск реклами грального бізнесу. За даними Інституту масової інформації (ІМІ), з червня до жовтня 2023 року частка прихованої реклами на його користь у новинних стрічках популярних онлайн-медіа зросла з 12,4% до 16,4%.

У медіа сильно впали доходи від реклами під час війни, а казино пропонують дуже цікаві умови – вони готові платити вдвічі-втричі вищу ціну за ринкову як премію за репутаційні ризики для рекламного майданчика. Агресивна реклама грального бізнесу, яка зараз лунає з кожної праски, дала результат – за даними НБУ, у 2023 році українці щоденно програвали в онлайн-казино близько 400 млн грн, або понад 12 млрд грн на місяць. Для розуміння – гральний бізнес за 2023 рік сплатив близько 10 млрд грн податків, тобто менше, ніж українці програють за один місяць. Водночас загальний обіг грального бізнесу зріс майже в 15 разів на рік і сягнув 207 млрд грн. При цьому український азартний бізнес після початку війни показує, що допомагає армії і всіляко інформує про це через рекламу.

Однак у публічний простір прориваються історії про те, що українські військові стали чи не головними клієнтами онлайн-казино. “У нашому підрозділі боєць натрапив на рекламу казино в інтернеті і зайшов “трошки побалуватися”. Ми отримуємо бойові 50-100 тисяч гривень. Через тиждень після отримання зарплати він уже ходив і позичав гроші в побратимів. Ми подивилися історію його картки, і виявилося, що він програв 80 тисяч тільки за одну ніч. При цьому постійно повторює, що тримає ситуацію під контролем”, – розповів журналістам начальник евакуаційної групи з Куп’янського напрямку. “Волонтерським майном забиті ломбарди і сайт ОЛХ. Азартні ігри на час воєнного стану потрібно заборонити. Їхні податки нівелюються зламаними життями бійців. Жодні донати онлайн-казино не компенсують збитків, яких вони завдали армії”, – написав молодший сержант 59 ОМПБ Павло Петриченко, який називає те, що відбувається, епідемією ігроманії. Нардеп Олексій Гончаренко стверджує, що “9 із 10 солдатів на передовій мають проблеми з казино або беттінгом”.

Розповіді про підривну діяльність казино серед українських військових почали лякати суспільство. Звісно, в армії також є вільний час та потреба у розвагах, але виявляється, що військові стають легкою мішенню для рекламних стратегій онлайн-казино. Частіше за все, це люди, які вже пережили небезпечні ситуації на передовій та потребують психологічної підтримки та захисту від негативних впливів.

Зараз, коли війна потребує ще більших зусиль та відданості, стає очевидним, що проблема гральної залежності в армії стає ще серйознішою. Заборонити азартні ігри на час воєнного стану — це перша крок у збереженні бойової ефективності та морального стану наших захисників. На передовій кожна людина має бути зосереджена на виконанні своїх обов'язків та захисті країни, а не на спробах виграти легкі гроші.

Народна депутатська фракція вже вносить відповідні законопроекти до Верховної Ради, аби запобігти подальшому поширенню цієї проблеми серед військовослужбовців. Безумовно, українські бійці заслуговують на краще, ніж виграш чи програш у віртуальному світі азартних ігор.

Гроші програються. Потім беруть кредити. І так по колу. Це проблема яка прямо зараз знищує моральний стан військових. Але крім цього вона створює проблему і на потім. Людина пробула рік-два на передовій. Отримувала там умовно від 60 до 150 тисяч гривень. Замість того, щоб купити житло, інвестувати чи просто відкласти гроші – все програла”, – пише Гончаренко.

Павло Петриченко пропонує ввести реєстр і верифікацію гравців на час воєнного стану, обмеживши користувачів, які отримують зарплату з військових частин. Частково у цієї проблеми вже є рішення – в Україні діє Реєстр лудоманів – осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та участь в азартних іграх.

За даними Комісії з регулювання азартних ігор і лотерей (КРАІЛ), за три роки існування до переліку було включено 3871 особу. Переважна більшість – 87% із них – потрапили до списку 2023 року. Однак 99% осіб потрапили до Реєстру за власною заявою про самообмеження. Лише 1% осіб було включено до реєстру за рішенням КРАІЛ – у тих випадках, коли із заявою зверталися родичі лудомана. Водночас за рішенням суду жодна людина не потрапила до Реєстру.

Для лудоманів в Україні передбачено тільки тимчасові заборони на відвідування гральних закладів – на строк від шести місяців до трьох років. Після закінчення термінів дія цих обмежень автоматично припиняється. Також слід зазначити, що в грудні 2023 року було ухвалено Закон 9422, який забороняє видавати кредити лудоманам, які потрапили до Реєстру. Однак це обмеження дійсне тільки в тому разі, якщо в переліку зазначено, що людина використовувала кредитні кошти для гри.

У результаті проведеного аналізу виявлено, що проблема гральної залежності серед військовослужбовців стає серйозною загрозою не лише для їхнього особистого благополуччя, а й для обороноздатності країни. Зокрема, більшість військових, які опинилися в реєстрі лудоманів, потрапили туди за власним бажанням, визнавши свою проблему. Це свідчить про необхідність системної роботи з попередження та лікування гральної залежності серед військовослужбовців.

Запропоновані Павлом Петриченком заходи, такі як введення реєстру та верифікації гравців на час воєнного стану, обмеження доступу до гральних закладів та участь в азартних іграх для осіб, що отримують зарплату з військових частин, варто розглядати як можливість зменшення впливу цієї проблеми на військове середовище. Також, важливою є підтримка законодавчих ініціатив, спрямованих на обмеження видавання кредитів особам з гральною залежністю, що має допомогти запобігти загостренню ситуації.

Враховуючи те, що військові, які опинилися в реєстрі лудоманів, можуть стати довірчими особами у важливих справах, варто розглядати можливості забезпечення їм доступу до психологічної та фінансової підтримки. Такі заходи допоможуть уникнути серйозних наслідків для морального стану та бойової готовності наших захисників.

У Чернівецькій області на 20 квітня сталася напруга через конфлікт між місцевими мешканцями та працівником Вижницького районного територіального центру культури та спорту (ТЦК). За даними Чернівецького обласного територіального центру культури та спорту, працівника атакували, і він був змушений використати зброю для самозахисту. Подія сталася неподалік від села Чорногуз під час інформаційного заходу для місцевого населення, коли кілька людей напали на працівника, блокуючи його автомобіль і погрожуючи йому.

Захищаючись, працівник ТЦК використав зброю, відповідно до закону, здійснивши постріли в землю, щоб відвести нападників. Жодна людина не постраждала, проте поліція була викликана на місце події, і зараз проводиться розслідування інциденту.

У ТЦК наголосили на відповідальності за перешкоджання роботі військовослужбовців ТЦК та СП. Наразі також вивчається відео конфлікту, на якому видно, як працівника ТЦК кидають на землю і почуваються постріли. Учасники конфлікту декілька разів закликали до виклику поліції.

Загальні висновки до цієї ситуації можуть бути такими:

• Конфлікт між місцевими мешканцями та працівником ТЦК свідчить про необхідність уважного відношення до спілкування з громадою та попередження можливих конфліктних ситуацій.

• Використання зброї співробітником ТЦК підкреслює важливість знання законів щодо самозахисту та використання зброї, а також необхідність навчання персоналу таких законів та навичок.

• Реакція поліції на подію підкреслює важливість оперативної реакції правоохоронних органів на подібні інциденти для забезпечення громадської безпеки та розслідування подібних випадків.

• Потреба у додаткових заходах безпеки та контролю під час проведення подібних інформаційних заходів, щоб запобігти подібним ситуаціям у майбутньому.

• Необхідність удосконалення комунікаційних навичок та вміння врегулювання конфліктів у працівників громадських установ для підтримки позитивних відносин з громадою.

Долінце пояснив, що пошкодження злітно-посадкових смуг, хоча і створює тимчасові перешкоди, не призводить до довготривалого ефекту. Ворог може швидко відремонтувати такі пошкодження або використовувати альтернативні майданчики для зльоту та посадки.

Долінце зазначив, що Росія нині неспроможна самостійно виробляти нові літаки, а ремонт пошкоджених літаків є дуже складним і тривалим процесом.

“Навіть пошкоджений літак виводиться з ладу на кілька місяців, а інколи й на кілька років. У разі серйозних пошкоджень його дешевше списати, ніж ремонтувати. Виробничих потужностей для виготовлення важких бомбардувальників Росія наразі не має. Таким чином, знищення значної частини літаків може залишити російську авіацію без стратегічних сил”, – пояснив експерт.

Він також уточнив, що військові аеродроми РФ мають досить живучу інфраструктуру, яка дозволяє відновлювати роботу після ударів. Відновлення може зайняти від кількох днів до тижнів, або ж використовуються мобільні комплекси для компенсації втраченої інфраструктури.

“Під’їжджає генератор, включається, і аеродром може працювати далі, хоч і не на повну потужність”, – додав Долінце.

28 липня ЗСУ знищили винищувач Су-30СМ і могли пошкодити ще один літак. На супутникових знімках було видно наслідки ударів.

Станом на 23 липня на аеродромі “Саки” базувалися дев’ять літаків Су-24, п’ять Су-30СМ, три Су-30СМ2 (один з яких не робочий) і ще один Су-30.