Субота, 19 Квітня, 2025

Чому підвищення податків під час війни – це не просто питання фінансів

Важливі новини

Масове звернення за мобілізацію службовців: 25 тисяч голосів за 3 дні

Петиція до президента України, що закликає до мобілізації правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери, вразила своєю швидкістю та активністю громадян. За лише три дні вона зібрала вражаючу кількість — 25 тисяч голосів. Однак, особливу увагу привертає пропозиція ініціатора щодо надання пріоритетного прийому на роботу в державні, комунальні підприємства та правоохоронні органи демобілізованим із Збройних Сил України після початку повномасштабної війни.

Цікаво, що попередня петиція від народного депутата Дубінського про мобілізацію депутатів і чиновників набрала необхідну кількість голосів за 87 днів, причому лише завдяки підтримці відомих телеграм-каналів. Дивною видається і те, що після такої тривалої мобілізації, петиція все ще перебуває на розгляді президента вже 4,5 місяці.

Це свідчить про те, що якщо восени 2023 року українці не виявляли поспішної підтримки мобілізації чиновників, то тепер, навіть з урахуванням обов'язкової авторизації, подібні петиції здатні набирати необхідну кількість голосів за лічені дні.

Висновки до цієї статті свідчать про активність громадян та їхню готовність підтримати мобілізацію правоохоронців, державних службовців та інших працівників сфери бюджету. Ця ініціатива набрала значну кількість голосів українців всього за три дні, що свідчить про загальний інтерес громадськості до поліпшення роботи державних структур.

Порівняльний аналіз з іншими петиціями вказує на важливість та актуальність питання, що стосується змін у системі прийому на роботу, особливо після втручання військових подій. Історія показує, що збільшена увага до таких ініціатив може сприяти їхньому швидкому розгляду та реалізації.

Сучасні методи виявлення туберкульозу в Україні: від діагностики до раннього виявлення

Українська медицина значно покращила стандарти діагностики та лікування туберкульозу, відповідно до найновіших рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я. Зокрема, мікробіологічний тест, який дозволяє точно визначити наявність захворювання, виявився дієвим і ефективним. Молекулярно-генетичний метод дослідження Xpert MTB/Rif швидко та точно визначає туберкульоз та чутливість до рифампіцину, спрощуючи процес діагностики. Додатково, в Україні вже діють системи Xpert MTB/Rif, що дозволяє більш ефективно виявляти цю хворобу.

Рентгенографія та комп’ютерна томографія грудної клітки також залишаються важливими методами діагностики, а розвиток штучного інтелекту дозволяє ще точніше визначати туберкульоз за знімками грудної клітки. Крім того, ультразвукове дослідження та бронхоскопія використовуються для діагностики позалегеневих форм туберкульозу.

Важливо підкреслити, що всі ці методи доступні для пацієнтів безоплатно. Завдяки такому рівню доступності та сучасним методам діагностики, виявлення та лікування туберкульозу в Україні стало більш ефективним та доступним.

Українська медицина активно використовує сучасні методи діагностики туберкульозу, що сприяє вчасному виявленню та ефективному лікуванню цієї небезпечної хвороби. Впровадження мікробіологічних та молекулярно-генетичних тестів дозволяє швидко та точно визначати наявність туберкульозу та вибрати оптимальний курс терапії. Крім того, рентгенографія, комп’ютерна томографія та інші методи обстеження використовуються для діагностики різних форм хвороби. Важливо відзначити, що всі ці послуги надаються безкоштовно для населення, що сприяє доступності медичної допомоги та покращенню стану здоров’я українців.

Польща не виконала домовленості щодо створення робочої групи по Волинській трагедії

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

«Два тижні тому я надіслав листа до польського Міністерства культури та Польського інституту національної пам’яті із запитом, де саме потрібні пошукові або ексгумаційні роботи. Однак офіційної відповіді поки що не було», – зазначив Дробович.

Голова УІНП додав, що хоча інститут отримав запит від польської громадянки, це звернення буде включене до плану роботи на 2025 рік, навіть за відсутності офіційних звернень на державному рівні. Дробович також згадав, що Польща не виконала попередні домовленості про створення спільної робочої групи для координації пошуково-ексгумаційних робіт.

Крім того, очільник інституту наголосив на важливості дотримання угоди між Україною та Польщею від 1994 року та згадав про випадки вандалізму на українських могилах у Польщі. Він зокрема підкреслив, що братська могила воїнів Української повстанської армії (УПА) на горі Монастир досі залишається зруйнованою.

«Це абсурдна ситуація, навіть польські політики не розуміють, чому законну могилу досі не відновлено», – зазначив Дробович.

Українська влада вже дала дозвіл на початок пошукових робіт на могилах поляків, загиблих під час атаки УПА в лютому 1945 року в містечку Пузники на Поділлі. Однак подальші кроки у цьому напрямку вимагають офіційного звернення Польщі.

Раніше міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш зазначив, що вирішення питання Волинської трагедії 1943 року є умовою для вступу України до Євросоюзу. Проте президент Польщі Анджей Дуда розкритикував цю заяву, наголосивши на важливості розвитку польсько-українських відносин.

Де зараз Володимир Литвин: колишній спікер Верховної Ради України

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Володимир Литвин народився на Житомирщині 1956 року, зараз йому 68 років. Він із початку 2000-х був в українській політиці, ставав народним депутатом чотирьох скликань. Також він двічі обіймав посаду спікера Верховної Ради — з травня 2002 по травень 2006 року і з грудня 2008 по грудень 2012 року. Крім того, Литвин кілька разів балотувався у президенти України, але так і не був обраний.

16 січня 2014 року Володимир Литвин був серед тих, хто проголосував за “диктаторські закони”, проте пізніше просив вважати свій голос недійсним. Потім він підтримав Постанову про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі мирних громадян України, а також підтримав Постанову про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень.

Литвин відомий своїми скандальними заявами про відносини з Росією та Євросоюзом. У вересні 2016 року ЗМІ опублікували так звані “думки вголос” Литвина. Тоді він заявив, що “від відносин з Євросоюзом ми нічого не отримуємо, а від того, що їх розірвали з Росією, багато втрачаємо”. Також він сказав: “Я думаю, що тут спрацьовує таке питомо українське: сподобатися тим, хто багатший, більш цивілізованим країнам”.

2021 року Володимир Литвин, який відомий і своєю науковою діяльністю та є професором, був кандидатом на виборах ректора до Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Проте не отримав потрібної підтримки та програв ці вибори.

Зараз у його профілі у Facebook зазначено, що він працює у Національній академії наук України. А на своїй сторінці у цій соцмережі Володимир Литвин публікує свої наукові статті та монографії. Також відомо, що він випустив книгу “Незасвоєні уроки: 1917-1991”, яку продає у тому числі й через соцмережі.

Судячи з його публікацій у соцмережі, Володимир Литвин часто буває на малій батьківщині — на Житомирщині. Він проводить зустрічі з педагогами та учнями місцевих шкіл. Було навіть, що привіз для однієї зі шкіл навчальну зброю для занять із військової підготовки.

Укріплення законодавства про мобілізацію: примус для Зеленського

Мобілізаційний потенціал є ключовим фактором у вирішальному протистоянні в Україні, зазначає німецький Der Spiegel. Необхідність не лише у боєприпасах, але й у солдатах, надзвичайно висока для Києва. З цією метою "президент України знизив мінімальний вік для резервістів": якщо спочатку Збройні сили України могли рахувати на добровольців у перший рік конфлікту, то "запаси тепер поповнюються в основному завдяки загальній мобілізації, яка, згідно з військовим законодавством, може охоплювати всіх придатних до військової служби чоловіків". Журнал зауважує, що останні кроки Зеленського у сфері адаптації мобілізаційного законодавства були для нього "нелегкими". Це не лише зниження віку мобілізації з 27 до 25 років, але й спрощення цифрової реєстрації військовозобов'язаних. У парламенті України також розглядається закон про покарання за ухилення від військової служби. Однак серйозною перешкодою для мобілізації в Україні є обвинувачення у корупції Збройних сил. За офіційними даними Києва, у складі української армії наразі служать 800 тисяч чоловіків і жінок, а для її поповнення потрібно ще 500 тисяч, якщо довіряти заявам Зеленського в кінці минулого року, — хоча останніми днями як Володимир Зеленський, так і Олександр Сирський заявляли, що "цю цифру було переглянуто в напрямку зменшення". Der Spiegel також наголошує, що в Росії мобілізаційний потенціал вищий: "населення Росії майже в чотири рази перевищує населення України". Росія використовує часткову мобілізацію лише раз, надаючи перевагу "солдатам по контракту": за даними Сергія Шойгу, укладено угоду з міністерством оборони з 540 тисячами солдатів. Подібно до української армії, російська також формує нові підрозділи. До кінця року планується створення двох нових танкових армій, 14 дивізій і 16 бригад. Der Spiegel припускає, що Росія і надалі буде підтримувати стратегію контрактників, оскільки намагається уникнути "внутрішньополітичних наслідків" масштабної мобілізації.

Україна знаходиться в складній ситуації, де мобілізаційний потенціал грає ключову роль у протистоянні. За останнім часом президент Зеленський вживає заходів для посилення мобілізаційного законодавства, але це не є легкою задачею. Незважаючи на спрощення процедур та зниження віку мобілізації, існують серйозні виклики, такі як обвинувачення в корупції у Збройних силах та потреба у значній кількості нових військових. У порівнянні з Росією, у якої вищий мобілізаційний потенціал, Україні доведеться боротися за залучення військових та збільшення ефективності своїх оборонних зусиль.

Фурса у своїй статті намагається розглянути проблему з різних аспектів, не уникаючи при цьому непопулярних, але важливих істин про роль оподаткування в економіці країни, що перебуває у стані війни.

На це є лише одна неприємна відповідь. Ні. Не можна.

Неприємна бо ніхто не любить платити податки. Це взагалі не природньо любити платити податки. А особливо ніхто не любить, коли податки зростають. Принаймні серед тих, хто їх дійсно платить. І це дійсно погано впливає на економіку. Підвищення податків шкодить економіці. Тому як не дивись, а підвищення податків – то річ неприємна і непопулярна.

В Україні з початку війни склалося унікальна ситуація. Досі не було підвищено податків. На початку війни навіть робилися податкові пільги. І це вперше трапилось у історії людства. Коли країна перебуває у війні, причому такий масштабній війні, яка зачіпає всю твою територію і потребує мобілізації, а в країні не підвищуються податки. Так не буває. Бо війна це дорого. Дуже дорого. І завжди супроводжується підвищенням податків. Навіть в Росії зараз спостерігається найбільше в історії зростання податків. Хоча ми всі звикли вірити, що у Росії є якись нескінчені ресурси.

Але в Україні сталося диво. Завдяки грошам наших західних партнерів. І удар по економіці був набагато менший. Він був амортизований. Була збережена макроекономічна стабільність. І люди стали сприймати це як даність. Що можна мати війну і низьку інфляцію. Що можна мати війну і економіку в тилу, яка майже не відрізняється від того, що було до війни. Що можна мати війну і не мати підвищення податків.

Аномалія стала сприйматися як норма. І тому коли настав час підвищувати податки, то суспільство виявилось до цього не готовим. Хоча, наприклад, якби такі кроки були зроблені в перші тижні війни, вони були б сприйняті з розумінням.

Чому цей час настав? Бо війна це дорого. І грошей для фінансування армії не вистачає. А наші західні партнери у своїй фінансовій підтримці мають одне просте правило. Їх гроші йдуть на все, окрім фінансування оборони. Вся соціалка, всі зарплати чиновникам – це все гроші наших партнерів. Тому, до речі, не можна забрати гроші у чиновника із зарплати і передати військовому. Не можна, навіть якби це мало сенс. Але не можна. На початку року, відчуваючи дефіцит боєприпасів, уряд витратив на імпорт озброєнь більше грошей, ніж закладав у бюджет. І тепер стикнувся з проблемою, що грошей може не вистачити навіть на зарплати військовим. Напряд чи країна, яка перебуває у стані війни, може собі це дозволити, аргументуючи це тим, що це зашкодить бізнесу в тилу. Кожного разу в такі моменти треба питати себе, а який там бізнес клімат у Маріуполі чи Бахмуті.

Чи можна уникнути підняття податків? Часто можна почути, що є ж тіньова економіка, є митниця, є багато зловживань при витратах державних грошей. І це правда. Це все є. А от чого немає, так це чарівної кнопки, натиснувши яку, можна з 1-го вересня зупинити корупцію чи отримати реформовану митницю. Будь-які зміни, які можуть привезти до збільшення доходів бюджету за рахунок зменшення корупції мають бути системними, а результат від них буде за 2-3 роки. Так це працює. Нажаль. Хоча дуже б хотілося.

Чи означає це, що не треба реформувати податкову чи митницю? Ні. Треба. Причому, для збільшення довіри між суспільством і владою, між бізнесом і чиновниками, неминуче підняття податків має супроводжуватись системними кроками по реформуванню податкової і митниці, по зменшенню тиску на бізнес. Проте треба розуміти, що ці кроки ніяк не відмінять необхідність знаходження коштів для фінансування армії тут і зараз. Просто треба демонструвати політичну волю для змін, треба демонструвати, що удар іде не тільки по бізнесу. І треба зробити вже зараз ті кроки, які зменшать потреби у додатковому підняттю податків за 2-3 роки. Причому нічого вигадувати не треба. Всі кроки вже давно прописані в програмі МВФ.

Але саме підняття податків є невідворотнім. І питання тут лише в тому, які саме податки мають бути підвищенні. Бізнес дуже здивувався, коли податковий тиск на нього був обраний як база для надходжень бюджету, коли побачили значне зростання військового збору і, фактично, податок на оборот, замість простого збільшення ПДВ. Що зачепило би всіх, але рівномірно. І не було б виключно тиском на світлий бізнес. Бо що сірі ділки, що люди зі світлої прозорої частини економіки, всі витрачають кошти. Всі споживають. І витрачаючи їх сплачують ПДВ. Пропорційно до власного споживання. І в результаті, чим більше ви витрачаєте, тим більше ви платите. Що є справедливим. А от військовий збір будуть платити більше ті, хто і так вже є чесним платником податків. Що є не дуже справедливим.

Коли держава просить затягнути пояси, то люди мають особливо звертати увагу на питання справедливості. І так, під час війни не можна уникнути затягування поясів. Але можна уникнути відвертої несправедливості. І синхронізація давно назрілих реформ, які потрібно було робити 2, 5 , 7, 15 років тому, і підняття податків може стати демонстрацією того, що влада розуміє важливість справедливості.

Останні новини