Чи можливе конфіскування нерухомості військовозобов’язаних, які ухиляються від мобілізації?

7 жовтня Вищий антикорупційний суд офіційно затвердив угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) та колишньою заступницею начальника управління Головного управління Держгеокадастру в Київській області Ольгою Дідківською. Справа пов’язана з підозрами у причетності цієї посадовиці до незаконного заволодіння земельними ділянками у Пущі-Водиці та місті Фастів, що розслідували Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) і САП.

Згідно з умовами угоди, Дідківська визнала свою провину за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, яка передбачає заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах. Вона погодилася співпрацювати зі слідством, зокрема надавати викривальні свідчення щодо інших фігурантів кримінального провадження, що може сприяти розкриттю масштабів корупційної схеми.

Суд призначив узгоджене сторонами основне покарання — позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади керівника та заступника керівника територіального органу Держгеокадастру (та інші пов’язані посади) на 2 роки. Одночасно Дідківську звільнили від відбування реального ув’язнення з випробувальним терміном один рік. На неї покладено обов’язки реєструватися в органі пробації та повідомляти про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

Рішення ВАКС набуде чинності відповідно до процесуальних норм; угода була укладена 2 вересня 2025 року за участі захисника та з погодженням керівника САП. Слід додати, що інкримінована Дідківській стаття стосується привласнення або розтрати майна у великих розмірах, вчинених службовою особою.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Білозір переконана, що українські зірки-зрадники несуть тяжкий тягар через свій вибір. Вона підкреслила, що не мати можливості повернутися на батьківщину є страшним, а кожна людина несе відповідальність за свої вчинки. “Я не вправі когось засуджувати”, — зазначила вона, акцентуючи на важливості свободи вибору.

“Кожна людина має право чинити так, як вона вважає за потрібне. Я поважаю право свободи вибору кожної людини”, — додала артистка.

Разом із інтерв’юеркою Еммою Антонюк, Білозір обговорила питання, що стосується розділення мистецтва і політики. На думку Антонюк, багато українських співачок, таких як Ані Лорак та Світлана Лобода, використовували цю концепцію, щоб уникнути відповідальності за свої дії під час війни.

Білозір частково погодилася з думкою Емми, проте додала, що мистецтво ніколи не було поза політикою. “Це був вибір: чи позиціювати себе з народом, чи обрати комфортну для себе позицію”, — зазначила вона, підкреслюючи, що такі рішення також є вибором людей

Прокурор з Івано-Франківська Андрій Піварчук опинився в центрі уваги через суперечки навколо його майнового стану. У відповідь на суспільний інтерес щодо походження активів, які оформлені на його родину, Піварчук зробив спробу публічно пояснити ситуацію. Проте замість того, щоб розвіяти сумніви та надати зрозуміле пояснення, його коментарі лише поглибили ці сумніви. У своїй заяві прокурор намагався спростувати звинувачення, проте висловлені ним аргументи виглядали недостатньо переконливими та суперечливими.

Однією з головних тез, на якій Піварчук зосередив свою позицію, стало твердження про те, що масштаби його майна були значно перебільшені. Він наполягав, що зазначене «маєток» є насправді скромним домоволодінням площею близько 60 квадратних метрів. Піварчук підкреслював, що цей об’єкт — не більше ніж старе господарське приміщення, яке він сам називає недобудовою. Однак, цей аргумент не тільки не зміг повністю розвіяти підозри, але й породив нові питання. Адже мова йде про майно, яке, за його словами, було отримано від матері, що в умовах суспільної уваги не дає однозначних відповідей на запитання про законність і прозорість таких угод.

Ключове питання, яке залишилося без відповіді, стосується фінансових можливостей матері прокурора. Зокрема, Піварчук жодним чином не прокоментував походження сонячної електростанції потужністю 30 кіловат, встановленої на цьому ж об’єкті. Орієнтовна вартість такого обладнання становить сотні тисяч гривень, однак джерела фінансування цієї інвестиції у публічних поясненнях так і не пролунали.

Не менш суперечливою виглядає ситуація з автомобілем, яким користується прокурор. Піварчук стверджує, що не купував транспортний засіб на відомих аукціонах пошкоджених авто, а придбав його у приватної особи. Проте саме це пояснення породжує нові питання щодо ціни угоди, адже вартість автомобіля такого класу та року випуску на українському ринку перевищує мільйон гривень.

Окремої уваги заслуговує і тема ремонту автомобіля. Прокурор не надав жодної інформації про витрати на відновлення транспортного засобу, хоча такі витрати мали б бути відображені в декларації як істотні зміни майнового стану. Відсутність цих даних створює підстави вважати, що декларація може не відображати реальну картину витрат.

Загалом публічна реакція Піварчука справляє враження спроби звести серйозні фінансові питання до гри слів і емоційних формулювань. Замість чітких відповідей щодо джерел коштів, вартості активів і відповідності декларацій реальному майновому стану, суспільству запропонували риторику про «сарай» і формальні заперечення.

У результаті кількість запитань до прокурора лише зросла. І тепер ключовим залишається не те, як він називає об’єкти майна, а чи може пояснити їх походження у спосіб, що відповідає вимогам закону і стандартам доброчесності для представника прокуратури.

Адвокат Української православної церкви Роберт Амстердам виявився в центрі уваги громадськості, представивши звіт, що налічує понад 250 сторінок, з обґрунтуванням та доказами нападів на УПЦ, а також на церкви та священиків, що до них належать. Цю інформацію він розкрив у відеозверненні, в якому також закликав владу України утриматися від подальшого розгляду законопроекту 8371, який спрямований на заборону УПЦ.

"Цей законопроект є нічим іншим, як проявом мови ненависті", — наголосив адвокат. "Напади на вірян, їх вигнання з церков, відмова в доступі до молитовних місць — це абсолютно неприпустимо. Закликаю уряд зупинити розгляд цього законопроекту та припинити розділяти наше населення, націльовуючи братів проти братів", — додав він.

Амстердам також зазначив, що УПЦ не має жодного зв'язку з Московським патріархатом та відокремлюється від ідеології "русского мира". "Ми будуємо божий мир, а не будь-який 'русский мир'", — пояснив він, цитуючи заяву митрополита Київського Онуфрія.

Заклик до підтримки України також пролунав з його вуст. "Підтримка України має велике значення для Америки, не лише для України. Як ми можемо залишити людей на прощання на кожному кроці? Чи зможе США відновити довіру після подій у Кабулі та зараз у Києві?", — написав Амстердам у соцмережі.

У вищезгаданій статті адвокат Української православної церкви, Роберт Амстердам, презентував звіт з обґрунтуванням і доказами нападів на УПЦ, її церкви та священиків. Він закликав уряд України припинити розгляд законопроекту 8371, який спрямований на заборону УПЦ, оцінивши його як прояв мови ненависті. Амстердам також підкреслив незалежність УПЦ від Московського патріархату та відокремлення від ідеології "русского мира". Його заклик до підтримки України з боку США відображає важливість міжнародної підтримки для країни у контексті її захисту від російської агресії. У цілому, висновки статті свідчать про актуальні проблеми, з якими зіштовхується УПЦ, та потребу у захисті свободи віросповідання та недопущення міжконфесійних конфліктів.

Упродовж 2025 року органи державної виконавчої служби забезпечили стягнення з боржників 16,24 мільярда гривень аліментів, що стало одним із найвагоміших результатів за останні роки. Порівняно з попереднім роком сума надходжень зросла на 3,95 мільярда гривень, або на 32,1 відсотка, що свідчить про підвищення ефективності примусового виконання судових рішень у сфері утримання дітей.

Окрему увагу у 2025 році було приділено боржникам із тривалою заборгованістю. До них застосовувалися передбачені законом заходи впливу, зокрема обмеження у праві керування транспортними засобами, виїзду за кордон, користування зброєю, а також штрафні санкції. Такі інструменти довели свою результативність і стали додатковим мотиватором для погашення боргів.

У Мін’юсті зазначають, що зростання обсягів стягнення пов’язане з активним застосуванням передбачених законом інструментів тиску на неплатників. Йдеться як про фінансові санкції, так і про обмеження особистих прав боржників.

Відповідно до закону «Про виконавче провадження», якщо заборгованість зі сплати аліментів перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернене не лише на зарплату, а й на інше майно боржника. Також такого неплатника вносять до Єдиного реєстру боржників, а стягувачеві роз’яснюють право звернення до правоохоронних органів у разі ознак кримінального правопорушення — ухилення від сплати аліментів.

Коли борг перевищує суму платежів за чотири місяці, державний виконавець може обмежити боржника у праві виїзду за кордон, керування транспортними засобами, користування зброєю та полювання. Якщо ж заборгованість сягає понад шість місяців з моменту відкриття виконавчого провадження, складається адміністративний протокол, який направляють до суду.

Окремо законом передбачені фінансові штрафи. Якщо борг перевищує суму річних аліментів, накладається штраф у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості, при двох роках несплати — 30 відсотків, а при трьох роках — 50 відсотків. Усі ці кошти стягуються з боржника і перераховуються безпосередньо одержувачу аліментів.

У Міністерстві юстиції підкреслюють, що всі ці заходи не застосовуються, якщо заборгованість не перевищує трьох місяців, однак у випадках системної несплати держава має достатній арсенал інструментів, щоб примусити боржників виконувати свої зобов’язання перед дітьми.