“Чисте місто” по-київськи: схема Комарницького вкрала 6 ділянок у столиці

Після того як 11 липня 2024 року в Україні набула чинності заборона на ароматизовані рідини та низку типів електронних сигарет, більшість компаній була змушена кардинально переглянути свою діяльність. Проте мережа UVAPE виявилася одним із небагатьох гравців ринку, які фактично проігнорували нові норми. Понад пів року після ухвалених змін її торгові точки в різних містах країни продовжують відкрито пропонувати покупцям продукцію, що прямо підпадає під заборону.

За даними учасників ринку, схема, за якою працює UVAPE, нагадує добре налагоджену систему обходу законодавства. Продаж здійснюється через десятки магазинів, що формально належать різним юридичним особам — компаніям «СОТ НЕТВОРКІНГ», «ФРЕЙТІС» та «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП». Така структура створює враження розподіленої відповідальності, однак співрозмовники, знайомі з роботою мережі, запевняють: усі бізнес-процеси фактично координуються з єдиного центру.

За словами джерел у галузі, головною запорукою успіху цього бізнесу є політичний дах. Частина ключових фігурантів має зв’язок із народним депутатом від «Слуги народу» Анатолієм Костюхом, який, за інформацією декількох учасників ринку, забезпечує стабільне прикриття структури від перевірок і санкцій. Саме тому UVAPE продовжує працювати навіть після масових обшуків, які правоохоронці провели у понад 40 локаціях по всій країні.

Під час слідчих дій силовики виявили виробничі цехи та склади, вилучили сім виробничих ліній, компоненти та готову продукцію загальною вартістю понад 1 млн євро. Однак навіть такі масштаби не зупинили діяльність мережі: магазини продовжують торгувати ароматизованими рідинами, які офіційно перебувають під забороною.

Особливу роль у схемі відіграє компанія «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП», яка фігурує у кримінальному провадженні щодо контрабанди майже 225 тисяч електронних сигарет. Саме через неї, за даними слідства, проходили великі партії пристроїв, які потім розповсюджувалися через точки UVAPE.

Для уникнення податків і акцизних платежів використовується розгалужена мережа «фірм-прокладок». Через них проходять фіктивні операції з метою створення податкового кредиту, приховування реальних обсягів продукції та заниження розміру платежів до бюджету. Частина магазинів працює за адресами, які не відповідають виданим ліцензіям, а продаж рідин супроводжується популярною схемою «подарунків»: покупцеві нібито дарують флакон із нікотином, який не проходить через касу й не фіксується у звітності.

Не реагують і контролюючі органи. Перевірки не відбуваються або залишаються формальними, що свідчить про наявність зовнішнього впливу. Учасники ринку відверто говорять: без політичного прикриття народного депутата Анатолія Костюха мережа UVAPE не змогла б працювати в таких масштабах після введення заборони.

Таким чином UVAPE не просто зберегла свої позиції на ринку, а фактично монополізувала продаж ароматизованих рідин, витіснивши більшість конкурентів, які не змогли працювати в умовах посилення регулювання. Нелегальний сегмент, підживлений контрабандою та податковими схемами, продовжує рости — і все це відбувається в той час, коли держава офіційно бореться за зменшення нікотинової залежності серед молоді.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Сили оборони України начебто почали зводити оборонні укріплення у Дніпропетровській області та готувати регіон до оборони. Про це повідомив французький OSINT-аналітик Клемент Молін.

“Інженерні війська почали будувати укріплення за Покровськом, а також перші — на шляху до Дніпра”, — написав Моллін в мережі “Х”.

Він також оприлюднив фото, на якому позначив червоними лініями місця зведення нових оборонних укріплень.

Генеральний штаб наразі не коментував цієї інформації, проте голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко в етері “Ранок.LIVE” наголосив, що оприлюднена OSINT-аналітиком інформація лише збільшує кількість ударів ворожої авіації та безпілотників по цих напрямках.

“Тему розташування потужностей фортифікацій я б завжди залишав за межами уваги. Бо тільки з’являється така інформація, ворог зразу починає під це адаптовувати свої тактики, стратегії”, — сказав Тимочко.

За його словами, оборонні укріплення у Дніпропетровській області не є чимось унікальним, адже тією чи іншою мірою вони вибудовані всюди, тим паче у передмістях.

Тимочко назвав “такою собі історією”, коли іноземець вказує конкретне розташування фортифікаційних споруд із зазначенням точних координат.

“Можливо для цивільних це виступатиме запорукою якогось спокою. Але вони почули і забули. А ворог не забуває, він починає на цьому напрямку додатково нарощувати ударні сили”, — наголосив Тимочко.

Нагадаємо, 3 жовтня Іван Тимочко заявив, що оборона Вугледара виконала свої завдання, оскільки росіяни не змогли розгорнути свій наступ.

Захоплення Покровська може здаватися важливим кроком для Росії, однак, як зазначає експерт Марк Чемпіон у своїй колонці для Bloomberg, контроль над руїнами цього міста не забезпечить Москві значної військової переваги. Бойові дії навколо таких міст, як Покровськ, показують, що ці «міські трофеї» не є вирішальними у визначенні кінцевого результату війни. Чемпіон підкреслює, що хоча вигляд захоплених міст може виглядати як тимчасова перемога, реальний виклик для Росії полягає в здатності продовжувати бойові дії та утримувати контроль над великими територіями.

З початку великомасштабного вторгнення в 2022 році Росія виявилася неспроможною здійснити блискавичний наступ і захопити стратегічно важливі міста на всіх фронтах. Невдачі в першому етапі війни змусили Кремль змінити тактику, перейшовши до більш повільного і поетапного захоплення окремих населених пунктів, що є складним та високовартісним процесом. Справжня ціна таких наступів, як на Покровськ, стає надзвичайно високою для Росії, що змушує ставити під сумнів ефективність цього підходу.

Автор наголошує, що захоплення Покровська не означатиме відкритого шляху для наступу на інші райони Донбасу: за містом проходить нова лінія оборони Збройних сил України, і географічно контроль над руїнами не гарантує подальшого маневру чи швидкого просування. Чемпіон проводить паралель із Авдіївкою: навіть після її захоплення російським силам знадобилося ще майже два роки, щоб просунутися лише на десятки кілометрів — при цьому людські втрати ворога зросли багаторазово.

Головним фактором, на думку оглядача, залишаються не конкретні міські опорні пункти, а загальна витривалість та воля сторін продовжувати боротьбу. Якщо Київ і його партнери зможуть підтримувати постачання, мобілізацію та мораль, а Україна — утримувати ефективний опір, то втрата окремих населених пунктів не матиме вирішального стратегічного значення. Для Кремля ж кожен «успіх» обходиться неймовірно дорого з точки зору людських ресурсів і техніки.

Також автор звертає увагу на політичний вимір події: хоча військовий ефект може бути обмеженим, сам факт падіння міста може стати пропагандистським та політичним козирем для Москви. Чемпіон попереджає, що Путін може використати подібні «досягнення», щоб переконати західних політиків — зокрема Дональда Трампа — нібито про крах української стійкості й необхідність інших підходів у відносинах з Росією. Це вже має свої ризики у дипломатичній та інформаційній площині.

Покровськ, навіть якщо опиниться під контролем російських сил, навряд чи стане переломним моментом у війні: його воєнна ціна занадто висока, а стратегічні перспективи — обмежені. Натомість реальне значення цього епізоду лежатиме в площині моралі, пропаганди та дипломатичних впливів — факторів, які можуть відсунутися у часі, але вимагатимуть пильної реакції з боку Києва та його партнерів.