Вівторок, 2 Грудня, 2025

Демографічна криза в Україні: війна поглибила давні проблеми із тривалістю життя та народжуваністю

Важливі новини

В Україні набуває розвитку “воєний туризм”

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Як пише швейцарське видання Sarganserländer, “воєнні тури” в Україну пропонують близько десятка українських компаній. Екскурсії здебільшого зосереджені на Києві та його передмістях, а їхня вартість становить від 150 до 250 євро.

При цьому частина прибутку від таких турів іде на армію, стверджує співзасновник однієї з туристичних компаній Дмитро Нікіфоров. Тим часом його колега з іншої туркомпанії Світозар Моїсеєв запевняє, що такі тури “не про гроші, а про спогади про війну” і мають насамперед освітнє значення:

“Вони подібні до вакцини, яка запобігає повторенню подібного”

Водночас, деякі турфірми доправляють своїх клієнтів мало не в зону бойових дій за тисячі євро. Наприклад, Нік Тан зі США в липні 2024 року прилетів до Харкова, що розташований за 20 кілометрів від лінії фронту і постійно піддається бомбардуванням.

“Я просто хотів це побачити, бо вважаю, що наше життя на Заході надто комфортне і легке”, – каже 34-річний любитель гострих вражень, який працює в нью-йоркській технологічній компанії. – “Вистрибувати з літаків, веселитися всю ніч і бити людей по обличчю – це більше не для мене. То що ж буде найкраще? Відправитися в зону бойових дій”.

Водночас автори матеріалу зазначають, що таке ставлення видається дивним жителям зруйнованого Ірпеня, які досі живуть у постійній небезпеці.

“Нещодавно дрон “Шахед” розбився за 300 метрів від мого будинку. У мене не було бажання випробувати щось подібне. Але якщо люди цього хочуть, це їхнє право”, – зазначив 52-річний Руслан Савчук.

При цьому депутатка місцевої ради Ірпеня Михайлина Скорик-Шкарівська зазначає, що більшість місцевих мешканців згодні з “чорним туризмом”, хоча є й противники цього. “Чому ви сюди приїжджаєте? Чому ви хочете побачити нашу печаль?”, – запитували туристів деякі українці.

Своєю чергою голова Національного агентства з розвитку туризму Мар’яна Олеськів порушує етичні питання воєнного туризму, тож агентство готує спеціальні курси підвищення кваліфікації для екскурсоводів.

Хоча з початку війни туристичні потоки в Україну впали і зараз обмежуються переважно діловими туристами, українська туристична індустрія вже готується до післявоєнного періоду, наприклад, укладаючи контракти з туристичними сервісами Airbnb і TripAdvisor.

“Війна привернула увагу до України, тепер хоча б нашу країну знають усі”, – констатує Олеськів.

Раніше Держтуризм розширив карту туристичних магнітів України – тепер їх уже 170.

Скандал з доходами родини заступника голови Полтавської ОДА: готельний бізнес і зв’язки з правоохоронцями

Журналісти «МедіаДоказу» розкрили шокуючі подробиці доходів родини заступника начальника Полтавської обласної державної адміністрації Максима Калініна. Виявилося, що його дружина, Ірина Калініна, у 2024 році отримала понад 5,8 мільйона гривень доходу від готельного бізнесу. Джерелом цього значного прибутку став готельний комплекс «Глухомань», розташований під Полтавою, який пов’язують із колишнім правоохоронцем Владиславом Руденком.

Згідно з розслідуванням, бізнес Ірини Калініної мав зв’язки із представниками правоохоронних структур, що викликало нові запитання щодо прозорості та законності таких доходів. Крім того, журналісти звернули увагу на можливі родинні зв’язки між Іриною Калініною та заступником голови Офісу президента Олегом Татаровим. Вони народилися в одному місті, мають спільне дівоче прізвище та відомості про їхні зв’язки з правоохоронною сферою.

ФОП Ірини Калініної задекларував дохід у 5,81 мільйона гривень, хоча у власності чи оренді вона не мала жодного готельного номера. Сама вона вказана як надавачка послуг у «Глухомані», але її контактні дані збігаються з номерами компаній Руденка.

Аналітики зазначають, що подібний дохід можливий лише за умов стовідсоткової завантаженості готелю та виплати високої комісії, що викликає підозри у схемах із легалізації коштів. До того ж закон вимагає від чиновників декларувати майно членів сім’ї, якщо воно використовується для бізнесу, тож у декларації Максима Калініна мали бути вказані ці активи.

Сам Калінін заявив у коментарі «Полтавщині», що діяльність дружини відображена у декларації, податки сплачуються, і порушень він не бачить. Після публікації розслідування з офіційного сайту комплексу «Глухомань» зникла згадка про Ірину Калініну, залишилася лише абревіатура «ФОП».

Договір на постачання медичних меблів: аналіз ціноутворення та потенційні ризики

КП «Централізована закупівельна організація Одеської обласної ради» уклала контракт із київською компанією «Унімед Груп» на постачання комплекту медичних меблів для Обласного центру соціально-психологічної допомоги. Загальна вартість угоди становить близько 5,2 млн грн. Однак ціна деяких позицій, які були включені в цей контракт, значно перевищує ринкові аналоги, що викликає питання щодо доцільності таких витрат.

Одна з найбільш обговорюваних позицій угоди – це 57 приліжкових тумбочок моделі SERA-10, де ціна за одиницю становить 42,57 тис. грн (без ПДВ — 39,59 тис. грн). Порівняно з ринковими цінами, такі меблі виглядають надзвичайно дорогими. Зокрема, на українському ринку можна знайти моделі, вироблені в Німеччині, з ціною близько 21,9 тис. грн за одиницю. Очевидно, що така велика різниця в ціні може викликати сумніви у законності та ефективності використання бюджетних коштів, особливо якщо йдеться про закупівлю товарів для соціальних закладів, де кожна гривня має велике значення.

Інші позиції договору також викликають питання. Медична шафа для інструментів AD 213-P оцінена у 120,96 тис. грн за штуку (для центру придбано дві), тоді як на ринку аналогічні шафи доступні за значно нижчими цінами — журналісти називають завищення більш ніж удвічі. За іншою позицією — шафа AD-206/P (7 одиниць по 98,28 тис. грн) — повні аналоги на закордонних порталах коштують до $500. І нарешті, стільці лікаря AD-261/H придбали по 46,44 тис. грн за штуку, тоді як подібні моделі на ринку продаються за тисячі (а не десятки тисяч) гривень.

Переплата за цим тендером сягнула щонайменше 2 млн грн. Як зазначається в публікації, компанія «Унімед Груп» також виконувала доставку та розмитнення обладнання.

Засновниками «Унімед Груп» згідно з відкритими даними є мешканці Києва та Київської області Микола Беззубенко та Микола Щирук. У 2019 році проєкт «Наші Гроші» публікував розслідування про бізнес Беззубенка та Щирука, у якому Беззубенка називали колишнім начальником управління економічної контррозвідки СБУ та пов’язували з мережею фармпостачальників. Після 2022 року, за даними публікацій, група компаній розширила діяльність і почала постачання медичного обладнання до лікарень.

Під прицілом: внесення російських товарів до України через лінзу двох компаній

У світлі неспокійних подій на міжнародній арені та в контексті санкцій проти Росії, українське суспільство стикається з новим, скандальним епізодом, пов'язаним із ввезенням російських товарів на територію країни, що приховуються від глаз громадськості. Ця історія розгортається навколо двох компаній: ТОВ "МАНІПАК" (код 37675136) та ТОВ "СВЕТПРИНТ" (код 30550039), які, здавалося б, функціонують незалежно одна від одної, але насправді контролюються одними й тими ж громадянами України. Обидві компанії спеціалізуються на реалізації поліетиленової плівки. Згідно з документами, ця плівка імпортується через Туреччину від компанії SPI Corporation-FZCO (ОАЕ), вказуючи код товару 3920202900, який дозволяє уникнути сплати мита через використання преференцій. Проте, насправді імпортована плівка виробляється російською компанією "Вотерфол" з міста Шахти, Росія (основний платник податків Ростовської області), і має інший код товару — 3920202100, за яким преференцій немає.

За останній рік лише ці дві компанії залучили російську плівку на суму 4 мільйони доларів, і ці товари ніяк не перевірялися, не експертезувалися або не визначалися як ризикові. Усі контролюючі органи, здається, втрачають зорі, слух та мову. І це відбувається навіть при тому, що величезні залишки цієї продукції знаходяться на складах підприємств, звідки вона і реалізується. Виникає враження, що митниця, замість використання баз даних та інтернету, використовує кришталеву кулю та інші містифікації. Простий пошук у пошукових системах за виробником плівки SPI Corporation-FZCO з ОАЕ показує, що такий виробник не існує. Митниця, БЕБ, податкова, Google – де ви всі?

Українські компанії ТОВ "МАНІПАК" та ТОВ "СВЕТПРИНТ" використовують схему ввезення російської плівки через Туреччину, щоб уникнути митних обмежень, вона походить з Росії. Ця ситуація свідчить про важливість контролю за зовнішньоекономічними операціями та необхідність посилення діяльності контролюючих органів для запобігання використанню подібних схем у майбутньому. Акцент на цю проблему може допомогти зберегти економічну безпеку країни та запобігти незаконним діям на міжнародному рівні.

США планують скоротити військову допомогу Україні у бюджеті на 2026 рік

Міністр оборони США Піт Гегсет заявив про плани скорочення фінансування військової допомоги Україні у федеральному бюджеті на 2026 рік. Про це він повідомив під час слухань у Палаті представників Конгресу США, передає агентство Associated Press 10 червня. За словами Гегсета, нинішня адміністрація президента Дональда Трампа має інше бачення розвитку конфлікту в Україні. «Ми вважаємо, що […]

Україна вже тривалий час перебуває у складній демографічній ситуації, яку повномасштабна війна лише зробила ще гострішою. Про це наголосила Лідія Ткаченко, провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України. За її словами, проблеми населення не зводяться лише до низької народжуваності, адже серйозним викликом залишається коротка тривалість життя, особливо серед чоловіків.

Ще до початку повномасштабної агресії середньоочікувана тривалість життя в Україні суттєво відставала від європейських показників — різниця становила близько десяти років. У 2007–2008 роках спостерігалося певне покращення, однак позитивна тенденція швидко зійшла нанівець, поступившись місцем новому погіршенню. Війна лише посилила ці негативні процеси: висока смертність на фронті, вимушена еміграція, погіршення доступу до медичних послуг та психологічний стрес значно впливають на демографічний баланс.

Крім безпосередніх втрат внаслідок бойових дій, Україна зіткнулася з масовим виїздом громадян за кордон. За оцінками, дефіцит робочої сили становить від 300 тисяч до кількох мільйонів осіб. При цьому понад 10 мільйонів людей залишаються платниками Єдиного соціального внеску, частина з них — навіть перебуваючи за кордоном. Водночас у структурі економіки переважає зайнятість у сільському господарстві та торгівлі — секторах із низькою продуктивністю та оплатою. Зарплати у таких критично важливих сферах як освіта і медицина є нижчими, ніж у сільському господарстві. Ткаченко зазначає, що така ситуація ненормальна, особливо з огляду на високу кваліфікацію та емоційне навантаження працівників бюджетного сектору.

Українська промисловість продовжує занепадати. Багато людей уже не мають навичок або бажання працювати у виробничій сфері. Суспільне уявлення змістилося в бік офісної праці, і тепер праця за станком сприймається як виняток, а не норма. Проблема дефіциту робочої сили ускладнюється тим, що роботодавці часто не готові платити гідні зарплати. Це створює ілюзію дефіциту, який насправді є результатом небажання бізнесу інвестувати в працівників. Часто умови нагадують феодальні — з мінімальними виплатами та відсутністю соціальних гарантій.

Щодо імміграції, Ткаченко скептично оцінює можливість залучення іноземних працівників. Вона зазначає, що Україна не має колоніального минулого, тому не може розраховувати на потік мігрантів, як це відбувається у Франції чи Великій Британії. Зарплати в Україні недостатньо високі, щоб конкурувати за іноземних спеціалістів. Навіть спрощення процедур громадянства навряд чи кардинально змінить ситуацію. Повернення українських громадян із-за кордону після війни також не гарантоване. Багато залежатиме від політики приймаючих країн та здатності українців закріпитися там. Дані опитувань часто не відображають реальні наміри — відповіді базуються більше на емоціях, ніж на конкретних планах. Ще однією тривожною тенденцією є зростання частки працюючих пенсіонерів — вже близько 30% отримувачів пенсії продовжують працювати. Причина — низькі пенсійні виплати. У більшості випадків пенсії становлять 3–5 тисяч гривень на місяць, що не дозволяє покрити навіть базові потреби. Ситуація у сфері тривалості життя також погіршується. За оціночними даними 2024 року, середня тривалість життя в Україні становить 64 роки, зокрема, 57 років для чоловіків і майже 71 — для жінок. Це значно нижче, ніж у країнах Європейського Союзу. Наприклад, у Швеції середня тривалість життя чоловіків перевищує 82 роки, у Франції — понад 80.

Науковиця підкреслює, що різке скорочення тривалості життя в Україні зумовлене не лише війною, але й емоційним виснаженням, яке призводить до зростання кількості серцево-судинних, психічних та інших захворювань. Крім того, чоловіки мають більше шкідливих звичок, частіше працюють на важких і небезпечних роботах, менше слідкують за здоров’ям і гірше переживають стреси.

У 2024 році в Україні була затверджена стратегія демографічного розвитку. Але, за словами Ткаченко, без серйозних змін у структурі економіки, політиці оплати праці та підходах до соціального забезпечення, позитивні зрушення в демографії залишаться недосяжними.

Останні новини