Державні кредити і кіпрські офшори: схеми родини Козицьких

Державний реєстратор Сергій Зоткін став фігурантом резонансного розслідування, у якому йдеться про масові зловживання у сфері оформлення прав на нерухоме майно. Його діяльність, за інформацією громадських активістів та журналістів-розслідувачів, пов’язують із системним «узаконенням» самовільних забудов, коригуванням площ об’єктів без законних підстав та внесенням змін до технічних характеристик будівель, що не відповідали дійсності.

Зібрані матеріали свідчать про те, що дії реєстратора могли здійснюватися не одноосібно. У повідомленнях активістів згадуються можливі зв’язки Зоткіна з начальницею Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іриною Свистун, а також із харківським адвокатом Валентином Мельником. За версією розслідування, саме ця співпраця начебто створила умови для перетворення державних реєстраційних процедур на механізм отримання приватної вигоди.

Одним із найпоказовіших випадків став об’єкт незавершеного будівництва в смт Пісочин. На початку лютого 2024 року нотаріус зареєстрував його продаж у стані готовності 70,5%. Але вже через півтора місяця Зоткін вніс новий запис, зареєструвавши цей самий об’єкт як повністю завершений, а його площу збільшив до 515,4 кв. м. Жодних документів про завершення будівництва, декларацій чи рішень контролюючих органів подано не було.

Схожа ситуація була зафіксована із квартирою на вулиці Кандаурова в Харкові: первинна площа становила 26,8 кв. м, але після втручання реєстратора вона «виросла» до 74,7 кв. м. Аналіз реєстраційних дій показує системність цих порушень: за заявами №62763431, №62763419 та №62763370 площі об’єктів збільшувалися у три–чотири рази виключно на підставі технічних паспортів, що законом прямо заборонено.

Джерела стверджують, що діяльність Зоткіна була неможливою без участі Ірини Свистун та адвоката Мельника, які створили неформальну «вертикаль контролю» за реєстраторами. За цією схемою робочі місця для державних реєстраторів фактично продавалися, а самі чиновники щомісяця сплачували винагороду за можливість виконувати свої обов’язки. Значна частина реєстрацій проводилася не в органах місцевого самоврядування, а в приватному офісі на вул. Сумській, 96.

Окрему роль у схемі нібито відігравав і кум адвоката Мельника — посадовець Мін’юсту Волик, який забезпечував політичний захист і впливав на кадрові рішення.

Розслідувачі наголошують, що описані дії становлять не лише адміністративні порушення, а й ознаки кримінальних правопорушень, включно зі зловживанням службовим становищем та внесенням завідомо неправдивих відомостей до державного реєстру.

Ексначальник Департаменту захисту економіки Національної поліції України Ігор Купранець перетворив свій офіс у київському бізнес-центрі «Айсберг» на унікальний кластер, де зосередилися компанії, пов’язані з колишніми правоохоронцями, представниками енергетичного сектору та навіть експрезидентом країни. Примітно, що сама будівля бізнес-центру свого часу була зведена з порушеннями, проте рішення Київської міської ради щодо продажу землі під спорудою фактично узаконило її існування та подальшу діяльність.

Після звільнення зі служби у 2019 році Купранець активно займався розбудовою родинної бізнес-структури. За кілька років вона суттєво розрослася й охопила чималі активи у туристичній сфері — серед них готельні комплекси у Буковелі, Пилипці та Трускавці. Поступове розширення потребувало нового адміністративного центру, і вже у 2021 році більшість компаній, пов’язаних із родиною, були переведені до БЦ «Айсберг».

Окрім родинного бізнесу, в офісі оселилися фірми колишніх високопоставлених чиновників та політиків. Серед них фонд «Лео інвест груп» заснований Віктором Ющенком, компанії пов’язані з Леонідом Крючковим та колишнім співробітником САП Володимиром Кривенком, а також ТОВ «Бенкет» Руслана Марчука. Багато з цих компаній займаються видобувною, енергетичною та логістичною діяльністю, а деякі — у сфері ресторанного бізнесу.

Журналісти відзначають, що БЦ «Айсберг» став символом тісного переплетення бізнесу та правоохоронної системи. Попри кримінальні провадження щодо незаконного будівництва та участі колишніх поліцейських у бізнесі, суди та місцева влада фактично сприяли легалізації офісного центру.

Ігор Купранець, його родина та колишні правоохоронці, які оселилися в БЦ «Айсберг», продовжують вести бізнес у різних сферах, демонструючи, що після служби у силових структурах в Україні можна швидко інтегруватися у приватні прибуткові проєкти, залучаючи впливових партнерів.

Начальник Управління організації безпеки та розслідування аварій і подій на наземному транспорті Державної служби безпеки на транспорті Степан Терзі задекларував суттєві статки, що перебувають у власності членів його родини. Відповідні відомості містяться в офіційних деклараційних документах, які стали доступними для громадськості в межах вимог фінансової прозорості.

Згідно з поданою інформацією, дружина посадовця Альона Мінтуш-Терзі володіє золотими злитками загальною вартістю 663 тисячі гривень. У декларації зазначено сам факт наявності дорогоцінного металу як активу, що підлягає обов’язковому декларуванню, водночас детальні характеристики — зокрема точна вага золота чи виробник злитків — у відкритій частині документа не розкриваються.

Крім того, Альона Мінтуш-Терзі має готівкою 250 тисяч доларів, 167 тисяч євро та 1,5 мільйона гривень. У її чоловіка готівкою є 58 тисяч євро та 76 тисяч доларів.

Дружина чиновника також володіє п’ятьма автомобілями та житловим фургоном. Вона займається приватним бізнесом, у якому за 2024 рік заробила 5,7 мільйона гривень. Степан Терзі за минулий рік отримав 660 тисяч гривень у Держслужбі.

Декларація свідчить про значний рівень фінансових активів родини чиновника, що привертає увагу до прозорості та декларування доходів державних посадовців.