Державний борг України зростає: кожна шоста гривня бюджету йде на виплати кредиторам

26 вересня є датою, що об’єднує у собі кілька важливих подій світового, релігійного та народного характеру. Вона нагадує про значення культурного різноманіття, прагнення людства до миру й духовного зростання, а також зберігає традиції, які передавалися з покоління в покоління в Україні.

У цей день у світі відзначають Європейський день мов — свято, яке покликане підкреслити важливість багатомовності, рівності культур та взаємоповаги. Європейський Союз вважає різноманітність мов однією зі своїх найбільших цінностей, а також прагне заохотити молодь до вивчення іноземних мов як інструменту для розвитку та взаєморозуміння між країнами.

В Україні офіційних державних свят цього дня немає, проте саме 26 вересня народилися відомі українці: поет Микита Годованець, правозахисник Євген Пронюк, спортсменка Юлія Ткач і п’ятий президент Петро Порошенко.

Церква у новому календарі цього дня вшановує апостола Іоанна Богослова, одного з найближчих учнів Ісуса Христа. У старому стилі згадують мученика Корнилія Сотника та відзначають оновлення храму Воскресіння Господнього в Єрусалимі.

За народними традиціями 26 вересня вважалося поминальним днем. Люди відвідували кладовища, замовляли панахиди й готували страви з овочів, ділилися їжею з сусідами, вважаючи це добрим знаком. Прикмети підказували, якою буде осінь і зима: якщо граки збиралися у зграї — чекали негоди, а яскраве мерехтіння зірок уночі обіцяло морози.

Серед заборон цього дня — гучні веселощі, весілля, пияцтво, сварки, а також використання гострих предметів і важка фізична робота після полудня. Вважалося, що такі дії можуть накликати біду.

11 листопада 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання, під час якого розглядалося питання обрання запобіжного заходу для Ігоря Миронюка. За матеріалами слідства, він разом із Дмитром Басовим нібито координував тіньові процеси у межах організованої схеми, що діяла в одній із державних структур. Справу розслідують детективи НАБУ за процесуального керівництва САП.

За версією правоохоронних органів, підозрювані могли впливати на ухвалення управлінських рішень, використовуючи службові зв’язки та неформальні механізми контролю. Слідство вважає, що такі дії були спрямовані на отримання неправомірної вигоди та збереження впливу на фінансові й кадрові потоки. У матеріалах провадження йдеться про системний характер діяльності та попередню змову між фігурантами.

Замовник обґрунтував відмову від конкуренції «терміновістю» виконання робіт. Водночас фактичний стан покрівлі був відомий задовго до підписання договору, а ознак раптового руйнування, які б виправдовували невідкладні процедури, зафіксовано не було.

Єдиним виконавцем робіт без жодної альтернативи визначили ТОВ «ДЕКАН ПРОЕКТ». 8 грудня 2025 року з компанією уклали договір на суму понад 16 мільйонів гривень. Аналіз попередньої діяльності цього підрядника свідчить про стійку залежність від одного замовника: більшість контрактів фірма отримує саме від університету Каразіна. Така концентрація підрядів фактично усунула інших потенційних учасників ринку і закріпила доступ до бюджетних коштів за конкретним суб’єктом.

Окремі положення договору викликають серйозні застереження з точки зору захисту пам’ятки архітектури. У документації відсутнє чітке розмежування між реставраційними роботами та звичайним ремонтом. Це суперечить законодавству про охорону культурної спадщини і відкриває можливість довільно змінювати характер робіт без належного контролю.

Не менш проблемними є умови щодо строків і ціни. Попри задекларований «твердий кошторис», договір передбачає можливість коригування вартості та графіка виконання робіт через додаткові угоди. Така конструкція фактично легалізує затягування процесу і створює підґрунтя для подальшого збільшення витрат.

Економічний аналіз кошторису лише посилює сумніви. Ціни на будівельні матеріали та роботи суттєво перевищують середньоринкові показники. За попередніми оцінками, штучне завищення вартості може сягати близько 30%, що означає ймовірну переплату майже у 5 мільйонів гривень.

У підсумку реконструкція об’єкта культурної спадщини ризикує перетворитися не на приклад відповідального відновлення, а на ще одну ілюстрацію того, як під прикриттям «терміновості» та формальних процедур державні кошти спрямовуються за наперед визначеним маршрутом.