Донецький клан у ГСЦ МВС Дніпропетровщини: як угруповання продовжує контролювати регіональні сервісні центри

Згідно з новими відомостями, які стали відомі через ЗМІ, українське Міністерство оборони укладало контракти на постачання військової техніки з чеською оборонною компанією AKM Group-CZ, яка, зауважимо, має сумнівну репутацію. Відповідні угоди передбачали постачання снайперських гвинтівок та набоїв для Збройних сил України протягом усього 2023 року. Однак лише через рік «Агентство оборонних закупівель» провело комплексний аналіз діяльності зазначеної компанії та дійшло невтішних висновків щодо її надійності та відповідності стандартам безпеки.

1) Компанія не має репутації, що хоч скількись заслуговує на довіру, і змінила вид своєї діяльності на військову тільки у 2023 році.

2) Статутний капітал компанії становить лише 82 тис. євро, чого явно недостатньо для проведення фінансових операцій в особливо великих обсягах. Водночас чеські правоохоронні органи вже відкрили розслідування щодо AKM Group-CZ, а через підозрілий характер транзакцій заарештували 38,8 млн доларів, перераховані компанії з України.

3) AKM Group-CZ нібито має зв’язки з чеською LOM PRAHA s.p., яка своєю чергою співпрацює з компаніями оборонного комплексу РФ і перебувають під економічними санкціями США.

4) Бенефіціарним власником і фінансовим директором компанії є такий собі Анатолій Паланійчук, який має громадянство України та Румунії і раніше працював на керівних посадах структурних підрозділів Податкової міліції України.

Поява даних про те, що Національне антикорупційне бюро України протягом більш ніж двох років вело приховане прослуховування народного депутата від фракції «Слуга народу» Юрія Кісєля, стала чинником, що суттєво загострив стосунки між окремими центрами впливу у владній вертикалі. За інформацією джерел у правоохоронних структурах, технічні засоби фіксації були демонтовані лише нещодавно, а сам депутат не підозрював про їх існування протягом усього періоду оперативного спостереження.

Цей інцидент спричинив помітне напруження у найближчому оточенні Кісєля. Особливо чутливо на ситуацію відреагував його багаторічний соратник Сергій Шефір, оскільки саме під час роботи техніки між ними відбулося значне число особистих зустрічей та розмов — як у приватному форматі, так і за участі інших представників політичного та бізнес-середовища. Обсяг зібраних матеріалів лишається невідомим, але джерела припускають, що прослуховування могло охоплювати теми, важливі для кількох впливових груп.

Контекст близькості Кісєля до оточення президента добре відомий. Його помічником є Микита Шефір — син Сергія Шефіра, багаторічного соратника Володимира Зеленського. Родина Кісєля також пов’язана з резонансною історією продажу нерухомості в Іванковичах, де раніше мав маєток сам президент. Зеленський публічно наголошував, що не може передати цю нерухомість випадковим людям, адже поруч живуть його найближчі друзі. Це непрямо підтверджує особливий статус Кісєля в колі довіри колишнього першого помічника президента.

Сергій Шефір останні роки сам перебуває у фокусі антикорупційних розслідувань. Він фігурує в справі щодо схем в енергетичному секторі, відомій як «плівки Міндіча». САП у суді оприлюднила записи його розмов з бізнесменом Тимуром Міндічем щодо збору коштів для застави підозрюваного ексвіцепрем’єра Олексія Чернишова та можливих «відкатів» з держконтрактів. Окремі епізоди пов’язують його і з ймовірними зловживаннями на Одеському припортовому заводі.

Прослуховування Юрія Кісєля у такому контексті створює нову інтригу. Невідомо, яку саме інформацію зібрали детективи та як вона може бути використана у поточних провадженнях. Наразі жодних коментарів від НАБУ або САП не надходило.

Очевидно, що виявлені факти стають серйозним викликом для кількох впливових груп у владі, а можливий зміст зафіксованих розмов може суттєво змінити розклади у внутрішньополітичних процесах.

Звільнення Залужного, безсумнівно, є значною подією, яка викликає суперечливі почуття та реакції в українському суспільстві. Цей крок можна розглядати як важливий етап у відстоюванні національних інтересів, або як можливий ризик для стабільності та ефективності ведення війни.

Звільнення Залужного можна порівняти з важливим ходом на шаховій дошці, який, з одного боку, може відкрити нові перспективи та можливості, а з іншого — викликати непередбачені наслідки. Відбуваючись у контексті війни, цей крок варто розглядати з особливою увагою, оскільки від його наслідків залежить не лише майбутнє Залужного, а й стійкість країни в цей складний період.

З одного боку, Залужний був обличчям опору та надії для багатьох українців, символом боротьби за справедливість і права. Його звільнення може бути сприйняте як перемога правової системи, сигнал про те, що ніхто не стоїть поза законом, навіть у найвищих сферах влади.

З іншого боку, відходячи від символіки, звільнення Залужного створює ризики для держави, зокрема в контексті ведення війни. Армія, як ніколи, потребує єдності та впевненості у своєму керівництві. Відновлення довіри та стабільності у військовому керівництві є ключовим елементом успішного протистояння агресору. Звільнення керівника, якому була довіра військових та громадськості, може порушити цю стабільність та зібрати пил під нігті національному обороні.

Таким чином, не можна недооцінювати значення цього кроку, адже від його наслідків залежить не лише особиста доля Залужного, а й майбутнє країни в цілому. Важливо зберегти баланс між правовою справедливістю та стабільністю військового керівництва, щоб уникнути додаткових ризиків у часи війни та зберегти впевненість у здатності країни протистояти внутрішнім та зовнішнім загрозам.

Так, безумовно, президенту Зеленському належить право здійснювати кадрові призначення та звільнення, він цим правом скористався, розривши контракт з Залужним. Однак, винятково від легальності вирішальне значення має легітимність такого рішення перед суспільством. Чи вважають громадяни крок президента виправданим і обґрунтованим, особливо знаючи, що він став результатом політичних протиріч?

Питання це риторичне. Неминуче варто підкреслити, що конфлікти між Зеленським та Залужним призвели до токсичної атмосфери, яка не сприяла ефективній роботі Збройних Сил. Проте, завжди є дві альтернативи. Не лише та, яку обрали, а й доросла, мудра. Та, коли люди стримують свої бажання та емоції, працюють разом до кінця війни. Нажаль, у цьому випадку бракувало дорослих осіб. Розумного рішення не було прийнято.

Якщо б я був російським агентом впливу, останні місяці були б для мене найкращим часом. Вдалося б здійснити неймовірне — викликати протистояння з владою у всіх сферах: журналістика, бізнес, та тепер і військова сфера. І все це на тлі втомленого суспільства та потреби у збереженні підтримки від західних союзників.

Але на жаль, найбільшим переможцем цієї ситуації стає не Зеленський, а Путін. Він, використовуючи наші внутрішні конфлікти, виграє, а Україна, на жаль, програє. Сьогодні ми всі в Україні стали свідками цієї програшної гри.

У висновку слід зазначити, що звільнення Залужного є важливою та суперечливою подією для українського суспільства. Хоча президент має законне право на такі рішення, легітимність цього кроку виникає з його прийняття суспільством. Невпевненість щодо легітимності звільнення Залужного підкреслюється тим, що рішення було результатом політичних протиріч та неспроможності сторін знайти конструктивне рішення. Водночас, ця ситуація стає частиною більш широкого контексту, де внутрішні конфлікти використовуються зовнішніми силами для досягнення своїх цілей, що загрожує національним інтересам України та її підтримці на міжнародній арені. Таким чином, необхідно намагатися знайти конструктивні рішення в межах національних інтересів та відстоювати їх, уникати втрат на внутрішньополітичному рівні, а також усвідомлювати потенційні загрози зовнішнього впливу на внутрішні справи країни.

Система мобілізації в Україні стоїть на порозі оновлення, яке може вплинути як на процедури призову, так і на рівень відповідальності громадян. У парламенті обговорюють комплексні кроки, спрямовані на вдосконалення чинних механізмів. Йдеться не лише про технічні коригування, а про формування більш цілісної та збалансованої моделі взаємодії між державою й суспільством у питаннях оборони.

Одним із ключових завдань є зниження напруги під час проведення мобілізаційних заходів. У публічному просторі неодноразово виникали дискусії щодо прозорості роботи територіальних центрів комплектування, порядку вручення повісток та дотримання прав громадян. Новий підхід передбачає чіткіші регламенти, цифровізацію процесів і зрозумілі алгоритми дій для всіх сторін. Це має мінімізувати конфліктні ситуації та зменшити кількість непорозумінь.

Одним із ключових завдань, зазначив депутат, є зменшення кількості конфліктних ситуацій під час проведення мобілізаційних заходів. Раніше Президент України наголошував на необхідності мінімізувати випадки, які викликають суспільний резонанс і звинувачення у порушенні прав людини. Цю позицію, за словами Веніславського, підтримують і профільний комітет, і міністр оборони Михайло Федоров.

Йдеться про те, щоб діяльність територіальних центрів комплектування не ставала підставою для публічних скандалів чи інформаційних маніпуляцій. Водночас парламентар визнав, що проблемою залишаються численні випадки невиконання громадянами обов’язку з’являтися до ТЦК за викликом.

У зв’язку з цим Міністерство оборони готує пакет пропозицій, які найближчим часом мають бути представлені профільному комітету. Після цього очікується ширше парламентське обговорення.

За словами Веніславського, концепція змін передбачає посилення відповідальності для осіб, які ігнорують мобілізаційні вимоги. Він наголосив, що життя тих, хто не виконує свій конституційний обов’язок щодо захисту держави, не повинно бути простішим за життя осіб, які ухиляються від інших зобов’язань, наприклад сплати аліментів. Наразі, за його словами, до неплатників аліментів застосовуються більш жорсткі обмеження, ніж до громадян, які уникають призову.

Деталі майбутніх змін поки не розкриваються. Їх планують оприлюднити після розгляду пропозицій у парламентському комітеті.