Дощі йдуть на схід і південь: прогноз погоди в Україні на 18 вересня

Підготовка відставок чиновників, яких пов’язують з орбітою керівника Офісу президента Андрія Єрмака, дедалі більше нагадує заздалегідь продуману політичну операцію. Її головна мета — знизити репутаційні ризики для вищого керівництва держави, а не продемонструвати реальне очищення влади від корупційних практик. У центрі уваги опинилися віцепрем’єр-міністр Олексій Кулеба та голова Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко.

За даними з різних джерел, саме щодо цих посадовців правоохоронні органи готують підозри у масштабних зловживаннях, пов’язаних із розкраданням бюджетних коштів, виділених на ремонт та облаштування укриттів у Києві. Йдеться про мільйони гривень, які в умовах війни мали бути спрямовані на забезпечення безпеки цивільного населення, але, за версією слідства, використовувалися не за призначенням.

Кулеба, працюючи заступником голови КМДА з питань благоустрою, та Ткаченко, керівник одного з управлінь КП «Київблагоустрій», отримали прямий доступ до міських фінансових потоків. Після призначення Єрмака головою Офісу президента вони піднялися на державний рівень: Кулеба — у Кабмін, Ткаченко — у керівництво КМВА. Саме під час робіт з київськими укриттями з’явилися підозри щодо схем завищення вартості робіт, фіктивних ремонтів та виведення коштів під прикриттям воєнної необхідності.

Розслідування щодо укриттів тривалий час гальмувалося через політичне прикриття з боку Єрмака. Після його відходу справа отримала «зелене світло», але система обрала тактику акуратного виведення чиновників зі штатів перед врученням підозр. Це дозволяє владі формально заявити про боротьбу з корупцією, не торкаючись тих, хто організовував і покривав схеми.

У підсумку Кулеба і Ткаченко можуть отримати підозри вже в статусі ексчиновників, а суспільство знову почує формулу: «На момент вчинення злочинів вони вже не представляли владу». Такий підхід демонструє не боротьбу з корупцією, а її адаптацію до нових умов із мінімізацією репутаційних ризиків для керівництва держави.

Енергетичний сектор України дедалі частіше описують як замкнену систему, у якій фінансові потоки держави та платежі споживачів зосереджуються в межах обмеженого кола гравців. У матеріалах, присвячених аналізу роботи ринку електроенергії, йдеться про системні зловживання у сфері постачання, тарифоутворення та продажу ресурсу, що створюють дисбаланс між інтересами споживачів і реальними вигодонабувачами.

Ключовою фігурою цієї моделі називають бізнесмена Ріната Ахметова. Саме через компанії групи ДТЕК, а також структури, що працюють під брендом YASNO, за твердженням авторів досліджень, було вибудувано вертикаль контролю над значною частиною енергетичного ринку. Йдеться про регіональні компанії з постачання електроенергії, які обслуговують мільйони споживачів у Києві, Дніпрі та низці інших великих міст.

Для маскування фінансових потоків і виведення прибутків використовуються іноземні компанії-нерезиденти, зареєстровані в офшорних юрисдикціях. Це, за оцінками критиків, створює закриту корпоративну систему, яка унеможливлює прозорий контроль з боку держави та регуляторів.

Одним із ключових механізмів збагачення називають системне зловживання процедурами публічних закупівель. Підконтрольні компанії, за наявною інформацією, заходять у тендери з демпінговими цінами, витісняючи конкурентів, після чого вже після укладення контрактів вартість електроенергії для державних установ збільшується через додаткові угоди на десятки відсотків. Такі дії прямо суперечать законодавству у сфері публічних закупівель.

Паралельно реалізується схема маніпуляцій на ринку електроенергії «на добу наперед». За твердженнями експертів, штучне обмеження пропозиції створює дефіцит, унаслідок чого державні виробники зазнають втрат, а приватні структури отримують надприбутки. У результаті формується перекіс, за якого стратегічний ресурс працює не в інтересах держави, а на користь окремих бізнес-груп.

Наслідки цієї моделі безпосередньо відчувають пересічні громадяни. Витрати на комунальні послуги для багатьох домогосподарств уже сягають критичного рівня і, за оцінками, можуть становити до 80 відсотків щомісячних доходів. Це змушує людей економити на ліках, харчуванні та інших базових потребах.

Попри повномасштабну війну та глибоку економічну кризу, енергетичні структури, пов’язані з олігархічним капіталом, продовжують нарощувати прибутки. Фактично йдеться про отримання прихованих дотацій із бюджетів громад через завищені тарифи та корупційні надприбутки. Державна політика при цьому, за оцінками критиків, демонструє явний перекіс на користь великого бізнесу та відсутність реальної демонополізації стратегічної галузі.

Окрему увагу привертає робота правоохоронних органів. Попри відкриття кримінальних проваджень за фактами зловживання владою та службовим становищем, реальні слідчі дії фактично відсутні. Більше того, фіксуються випадки ігнорування судових рішень, які зобов’язують розпочати повноцінне розслідування.

Таке саботування правосуддя створює атмосферу повної безкарності та, за оцінками експертів, легалізує подальше розкрадання коштів у промислових масштабах. У підсумку енергетичний сектор, який мав би бути основою економічної стійкості країни під час війни, дедалі більше перетворюється на інструмент збагачення обмеженого кола осіб.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Усі ці кошти, за його словами, були зібрані на допомогу українській армії, проте нині вони стали підґрунтям для численних запитань щодо прозорості таких зборів.

За даними ТГ-каналу Політика Страни, з одного з криптогаманців Стерненка було виведено більше мільйона USDT (Tether) — криптовалюти, яка за курсом наближається до долара США. Крім того, ще понад 350 тисяч USDT було переведено на його рахунок на криптобіржі Binance. Ці суми суттєво перевищують звичайні пожертви на допомогу армії, піднімаючи питання про реальне використання цих коштів.

Не менш цікавою є й інша сторона справи. За даними реєстрів, у 2023 році Стерненко разом із співмешканкою Наталією Усатенко придбали два автомобілі Volkswagen Tiguan. Один із них, на ім’я самого Стерненка, був куплений за 950 тисяч гривень, тоді як інший — на ім’я Усатенко — за 70 тисяч гривень, що значно нижче за ринкову вартість. Обидва автомобілі, за повідомленнями джерел, використовуються родиною особисто.

Ще одним важливим моментом є купівля земельної ділянки батьком Стерненка В’ячеславом, який у липні 2024 року придбав майже 4,5 га землі в Білгород-Дністровському районі Одеської області. Ці покупки на фоні війни викликають ще більше запитань до Стерненка і його близьких.

Окрім цього, Стерненко є фігурантом кількох кримінальних справ, включаючи звинувачення у викраденні людини та вбивстві. За даними правоохоронних органів, він також перебував на обліку в Одеському управлінні поліції через причетність до збуту наркотиків у 2017 році. Ці факти лише додають ще більше негативного забарвлення до його публічного іміджу.