Джима та Підручний сьогодні представлять Україну на змаганні з біатлону

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Жири є важливим макроелементом, а це означає, що організм потребує їх у великих кількостях. Вони беруть участь у безлічі функцій, включно з накопиченням енергії, насиченням, засвоєнням поживних речовин і виробленням гормонів. Головне — це віддавати перевагу корисним жирам, які природним чином містяться в багатьох продуктах харчування. Дієтологи пояснюють різницю між корисними та нездоровими жирами, а також про те, як додати корисні жири до свого раціону. Про це пише Real Simple.

“Корисні жири” — це ненасичені жири. Сюди входять мононенасичені жири і поліненасичені жири, такі як омега-3 і омега-6 жирні кислоти. Ці жири вважаються “корисними”, тому що вони знижують рівень ЛПНЩ (“поганого”) холестерину в крові, тим самим знижуючи ризик серцевих захворювань, за даними Американської кардіологічної асоціації. Вони також мають протизапальні властивості, що означає, що вони знижують запалення, основний фактор хронічних захворювань. Ненасичені жири можуть навіть контролювати рівень цукру в крові, що є ключем до профілактики та лікування діабету. Насичені жири мають протилежний ефект, оскільки вони підвищують рівень холестерину та запалення, тому варто зосередитися на здорових ненасичених жирах. На щастя, існує безліч смачних джерел корисних жирів, багато з яких також містять вітаміни, мінерали та клітковину.

Цей фрукт (так, це фрукт) настільки багатий на корисні жири, що це пов’язано з більш низьким рівнем холестерину ЛПНЩ. Авокадо також містить велику кількість клітковини, яка ще більше сприяє більш здоровому рівню холестерину. Ви можете додати нарізаний кубиками авокадо в салат або намазати на хліб для класичного тосту з авокадо.

Щоб отримати щедру дозу корисних жирів, перекусіть жменею горіхів. За словами дієтолога Джоанни Салазар, волоські горіхи є чудовим джерелом корисних жирів. Горіхи також багаті білком, що насичує, і корисною для кишечника клітковиною, що робить їх одним із найкорисніших продуктів, які ви можете їсти. Вони універсальні, так їх можна додати в йогурт або вівсянку. Горіхи також добре підходять для салатів і страв із рису, де вони додадуть смачного хрускоту.

“Насіння льону багате на поліненасичені жири, зокрема омега-3 жирні кислоти”, — ділиться дієтологиня Крістен Карлі. Крім того, воно рясніє білком і клітковиною, двома поживними речовинами, що збільшують ситість і зменшують відчуття голоду. Якщо ви не знаєте, як їсти лляне насіння, спробуйте “додавати його в смузі, вівсянку чи млинці або посипати ним салати, йогурт чи тости”, — радить Карлі. Ви навіть можете змішати лляне насіння з панірувальними сухарями і горіхами, щоб зробити хрустку глазур для запеченої курки, риби або тофу.

Ще одним джерелом корисних жирів є насіння чіа, яке в основному складається з поліненасичених жирів, зазначає Салазар. У ньому особливо багато омега-3 жирів, хоча воно також містить необхідні мінерали, як-от кальцій, магній і селен, ділиться дієтологиня Конні Елік. Щоб їсти більше насіння чіа, додавайте його до смузі, граноли, соусів чи випічки, як-от хліб і печиво, радить Салазар.

За словами Карлі, устриці багаті на омега-3 жирні кислоти, різновид поліненасичених жирів. Вони також містять цинк, що підвищує імунітет, білок, що насичує, та антиоксиданти, які борються з хворобами. Незалежно від того, чи віддаєте перевагу ви устрицям у сирому вигляді, на грилі, на парі, смаженим або запеченим, ці молюски стануть чудовою закускою або основною стравою.

“Оливкова олія в основному складається з мононенасичених жирів”, — каже Салазар. Крім того, оливкова олія багата на антиоксиданти, які допомагають організму боротися з окислювальним стресом. “Крім використання оливкової олії для приготування їжі, спробуйте додати її в салат або хумус”, — радить Салазар. “Ви також можете подавати її з хлібом, додавати в соуси і [використовувати як] маринад”, — додає вона.

Як випливає з назви, жирна риба містить багато корисних жирів. Це лосось, тунець і сардини. Вони є зірковими джерелами омега-3 жирних кислот, а також білка, вітаміну D, цинку, заліза і калію. За словами Елік, щоб отримати максимальну користь, намагайтеся їсти дві порції жирної риби на тиждень.

У світлі триваючої війни в Україні та масового переселення людей через конфлікт, історія Владислави Крапивкої, яка змогла знайти нове життя в південному Уельсі, вражає своєю витривалістю та прагненням допомогти місцевій спільноті. Її ініціатива відкриття пабу The Lamb, враховуючи складні умови і виклики, що постали перед нею, свідчить про великий дух підприємництва та сили волі.

Зусилля Крапивкої не лише спрямовані на власний успіх, але й на підтримку місцевої економіки та культурного життя. Відкриття пабу, який є важливим елементом культурної спадщини міста, що вже святкує своє 160-річчя, стало символом надії та відродження.

Незважаючи на важкі часи та невизначеність щодо подальшого розвитку ситуації в Україні, Владислава Крапивка продовжує вперед, демонструючи приклад сміливості та рішучості, які варто вдячно приймати і підтримувати.

Життя Владислави було повним різних випробувань і змін. Починаючи зі свого пабу в Києві і переходячи до нового життя в південному Уельсі, вона відчула різницю між культурою пабів в обох країнах. Українські паби не мають такого самого атмосферного спілкування, як британські. Тут кожен гостинець є місцем, де можна знайти нових друзів, відчути підтримку та близькість, а це надає пабам особливого шарму та привабливості.

Незважаючи на нестабільність майбутнього і невизначеність стосунків з Україною, Владислава залишається вірною своїм принципам та не втрачає оптимізму. Вона навчилася приймати життя таким, як воно є, і шукати нові можливості в кожній ситуації. Навіть у змінливих умовах вона знаходить силу продовжувати йти вперед, не зупиняючись на непередбачуваних обставинах.

Досвід Владислави є важливим нагадуванням про важливість жити моментом і приймати життя з усіма його випробуваннями і радощами. Вона відображає дух сучасної української жінки, яка готова до змін і відкрита до нових можливостей, незважаючи на перешкоди на шляху.

У статті розкривається історія Владислави, яка змушена була залишити Україну через війну і знайшла новий шлях у південному Уельсі, відкривши паб. Вона підкреслює різницю між українськими та британськими пабами, а також ділиться своїм досвідом адаптації до нових умов. Владислава показує, що важливо залишатися вірними своїм цінностям і шукати можливості в будь-яких обставинах. Її історія є натхненням для всіх, хто зіштовхується зі змінами та турботами, а також важливим нагадуванням про силу людського духу і волю до життя.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

До 30-річного ювілею культового “Кримінального чтива” розберемося, чому другий фільм Квентіна Тарантіно досі вважається найкращим його творінням? “Кримінальне чтиво” входить до топ 10 рейтингу IMBD, на Rotten Tomatoes критики дають стрічці 92%, глядачі — 96%. І всі визнають, що найнезвичайніша для бойовика сцена — це знаменитий танець Вінсента Веги (Джон Траволта) і Мії Воллес (Уми Турман). Однак багато хто стверджує, що це “вставний” епізод — для оригінальності. Фокус доведе, що нічого тут випадкового немає — це ключова сцена стрічки, де режисер дав останній шанс цим своїм героям — змінитися.

Тарантіно — постмодерніст. Хлопець працював у відеосалоні і почав знімати фільми, надивившись американського, європейського та азіатського кіно. Прийоми брав у видатних режисерів. Наприклад, шість новел ідуть не в хронологічному порядку — як у французьких класиків Жан-Люка Гадара і Франсуа Трюффо. Діапазон жанрів, який використовує Тарантіно, гранично широкий: від вестерну до тортурного порно. Здавалося, така солянка має привезти до того, що картина розвалиться. Але що ж це все тримає?

На старті фільму пара дрібних грабіжників Рінґо (Тім Рот) та Іоланда (Аманда Пламмер) за філіжанкою кави в придорожній забігайлівці вирішують “потрусити” відвідувачів кафе. Зважившись, вони вихоплюють пістолети: у цьому місці стрічки починаються вступні титри — інтрига стартувала. Далі з’являються два гангстери, Вінсент Вега (Джон Траволта) і Джулс Віннфілд (Семюел Л. Джексон). Але не будемо переказувати сюжет — його всі знають. Одразу перейдемо до танцю, щоб відповісти, чому це ключовий епізод стрічки.

Новела про Вінсента Вегу і дружину мафіозі Мію (Ума Турман) починається з того, що Вінсент заїжджає за дружиною шефа. Вона — акторка, яка не здобула визнання (знялася в пілоті серіалу, який забракували), від безвиході вийшла заміж за мафіозі, про що вона сама розповіла в ресторані. Вінсент — вкрай нікудишній кілер. Це ми розуміємо, проаналізувавши його дії: він агресивний, нестриманий, недалекий і робить купу помилок: випадково вбив поплічника в авто; грубо ображає боксера Бутча, провокуючи майбутній конфлікт боксера і мафії; нерозумно гине на унітазі, читаючи комікс, бо залишив автомат у засадній квартирі на плиті. Навіть героїн йому продали не в “кульках”, через що Мія дістала передоз, вважаючи, що це кокаїн. З хорошого: він же і врятував Мію, вколовши адреналін у серце. Але, зрозуміло, що якби дружина боса померла — Вінсенту теж не минути лиха.

На конкурсі твісту в ресторані в танці (до речі, “твіст” кіномовою — несподіваний хід) — Вінсент і Мія раптом знаходять себе. Чому?

Мія професійно танцює, хоч і не стала кінозіркою. А Вега — раптом з’ясовується — чудовий танцюрист. Ким, звісно, є сам Джон Траволта — зірка мюзиклів “Лихоманка суботнього вечора” (1977) і “Бріолін” (1978). Він навіть ходить у бойовику, граціозно пританцьовуючи.

Вони, нарешті, займаються тим, що у них класно виходить, зриваючи у публіки заслужені овації, і привозять додому нагородний кубок за номер. Але, як співається в хіті Чака Беррі, під який вони витанцьовували, You Never Can Tell (“Ніколи не знаєш, що трапиться”): Мія незабаром мало не помре від передозування, а Вінсент Вега — загине. Однак Вінсент міг залишитися в живих, якби звертав увагу на знаки долі.

Грабіжники Йоланда і Рінґо знахабніли, але нарвалися на кримінальний “крупняк” і ледве живими втекли з халепи. Цей струс їм дасть шанс оцінити ризики такого способу життя. Чи створені вони для цього?

Гангстер Джулс, сприйнявши проліт куль повз нього як Боже диво, йде після цього знака долі з криміналу — у набагато світліше майбутнє, ніж у нього було.

Джулс запитував у хлопців, які взяли дипломат із грошима у його шефа: “Марселлас Воллес — сучка? Ви хотіли його ошукати? Ні, він тут усіх має”. Але збоченець Зед зґвалтував боса мафії, того, хто “сам усіх мав”. Однак доля в особі Бутча дає мафіозі можливість стратити ґвалтівника.

Боксер Бутч (Брюс Вілліс), здійснивши свої подвиги і довівши, що він справжній боєць, тікає на мотоциклі вбитого збоченця Зеда з кушем, красунею і батьківським годинником на руці. Шеф мафії пообіцяв його забути. Бутч — найбільший переможець у фільмі.

Вінсент Вега, який глухий і сліпий до знаків долі (хоча дав у кав’ярні блискуче визначення Божого дива: “Коли неможливе стає можливим”), гине в найбезглуздіший спосіб, оскільки займається справою, до якої непридатний.

Подальшу долю Мії Квентін залишає під питанням: вибір за дівчиною. Але кубок за танці, який стоїть вдома, можливо, їй нагадуватиме про те, що пора б повернутися до кар’єри актриси.

Ви сміятиметеся, але хто скаже після цього, що Тарантіно — не режисер-мораліст? Формула “Кримінального чтива”: активні герої — випробування долею, яка посилає знаки — кожному по заслугах.