Після катастрофи з руйнуванням Каховського водосховища на півдні України розпочався унікальний природний процес, який вважають одним із найбільш значних екологічних перетворень у Європі. Колишня штучна водойма, що існувала десятиліттями, перетворюється на нову екосистему, і цей процес набирає обертів. Про це розповів Валентин Щербина, віце-президент Професійної асоціації екологів України, в інтерв’ю для УНІАН.
Екологи зазначають, що мова йде не лише про поступове заростання висохлої території, а про відновлення історичного природного ландшафту — повернення Великого Лугу Запорізького, екосистеми, яка існувала тут до створення водосховища та виконувала важливу роль у природному балансі регіону.
Цей природний комплекс, який мав величезне значення для Східної Європи, забезпечував регуляцію клімату, підтримував водний баланс та був домом для багатьох видів флори і фауни. Його продуктивність порівнювали з долиною Нілу.
З моменту зникнення водосховища природа активно почала відновлювати ландшафт. На місці колишнього дна вже почала з'являтися рослинність, зокрема густі зарості верб, які можуть сягати кількох метрів у висоту. Це перший етап відновлення, коли швидкорослі рослини допомагають закріпити ґрунт, створюючи основу для більш складної екосистеми.
У подальших етапах ці зарості поступово заміняться іншими видами дерев, такими як тополя та осокір, що сприятиме формуванню багаторівневої екосистеми з різноманітною флорою і фауною.
Швидкість цих процесів, за словами фахівців, пов'язана з природними особливостями території. До створення водосховища ця місцевість регулярно піддавалася сезонним підтопленням, тому місцеві екосистеми були адаптовані до різких змін рівнів води. Ця «пам’ять ландшафту» дозволяє природі так швидко відновлюватися.
Проте наслідки катастрофи залишаються вкрай серйозними. Після руйнування дамби загинуло безліч риб, а численні рибні господарства зазнали збитків. Найбільше постраждали осетрові види, занесені до Червоної книги, які відновлюються дуже повільно.
Фахівці попереджають, що відновлення їхніх популяцій може зайняти десятки років, тож екологічні наслідки катастрофи залишаться відчутними ще довго, незважаючи на загальну здатність природи до відновлення.
Зміни у водному режимі вплинули не лише на річкові, але й на морські екосистеми. Велика кількість прісної води, що потрапила в нижню течію Дніпра, змінила солоність у прилеглих морських акваторіях, що негативно позначилося на морських видах.
Крім того, зникнення або скорочення популяцій ендемічних видів, таких як деякі комахи, гризуни та плазуни, стало серйозною проблемою. Уражені й птахи, адже катастрофа сталася в період їхнього гніздування.
Попри ці виклики, екологи зауважують, що потенціал для відновлення екосистеми залишається високим. Відкриття природного русла Дніпра покращує умови для рибної міграції та нересту, що може сприяти відновленню рибних ресурсів у довгостроковій перспективі.
Зміна гідрологічного режиму також може позитивно вплинути на екосистему Дніпровсько-Бузького лиману та Чорного моря, оскільки вільна течія річки сприяє очищенню води та відновленню екологічного балансу.
У перспективі, протягом кількох десятиліть до століття, ця територія може перетворитися на природну річкову долину із плавнями, болотами і заплавними лісами, повертаючи до стану, у якому вона існувала до втручання людини.
Проте, майбутнє регіону залишається невизначеним. Після завершення війни Україна постане перед вибором: чи продовжити природний процес відновлення, чи відновлювати водосховище та інфраструктуру. Це рішення вплине не лише на економіку, а й на екологію.
Нагадаємо, що руйнування Каховської гідроелектростанції відбулося 6 червня 2023 року, що призвело до масштабних затоплень, гуманітарних криз та серйозних екологічних наслідків. Зараз ці території стали своєрідною «лабораторією природи», де можна спостерігати, як екосистеми відновлюються після катастрофи. Хоча втрати значні, процес відновлення демонструє вражаючу здатність природи адаптуватися навіть за складних умов.
Таким чином, ситуація навколо Каховського водосховища виходить за межі локальної екологічної проблеми, стаючи прикладом трансформації, яка може визначити майбутнє цілого регіону на десятиліття вперед.
