Економіічне бронювання викликає багато питань у військових

Українські соціальні мережі стали платформою, де широко виявляється громадське незадоволення та формується критика стосовно діяльності генерального командувача Збройних Сил України та керівника угруповання "Хортиця", генерала Юрія Содоля. На хвилі обурення після висловлення Мар'яни Безуглою до критики генерала приєднався ексголова одеського "Правого сектора" Сергій Стерненко. Він визначив призначення Содолі як кадрову катастрофу, вказуючи на його попередню роботу з морською піхотою та звинувачуючи у недбалому ставленні до безпеки військових. Відзначимо, що у склад "Хортиці" входять напрямки бахмутський і куп'янський. Хоча сам Содоль призначений на посаду командувача "Хортиці" вже на початку квітня, його критика почалася лише недавно, незважаючи на його присутність на цій посаді під час виступу у Раді.

У висновку слід зазначити, що соціальні мережі в Україні відіграють значну роль у формуванні громадської думки та вираженні громадянського незадоволення. Критика, спрямована проти генерального командувача Збройних Сил України та командувача угруповання "Хортиця" Юрія Содоля, отримала широке відображення в онлайн-просторі. Насамперед, це стосується заяв Сергія Стерненка щодо призначення Содолі, яке було визнано кадровою катастрофою. Враховуючи серйозність обговорюваних питань, важливо надати можливість для відкритого діалогу та обгрунтованих дій для забезпечення ефективного керівництва у Збройних Силах України.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Вона заявила, що поговорила із солдатами, які проходять підготовку на цьому полігоні. Ось що вони розповідають:

1. У сертифікаті про проходження курсу були предмети, що взагалі не вивчалися: правова підготовка, міжнародне гуманітарне право, статути Збройних сил України, психологічна підготовка, навички виживання.

2. Від усіх хвороб лікар дає парацетамол. «У мене цілий місяць був задушливий кашель, я просив перевірити бронхи та легені, бо вже тричі хворів на пневмонію. Без відповіді. Мене просто відправили назад на плац. Я подав рапорт із проханням про медичний огляд, але командир роти його не прийняв», – розповідає боєць.

3. Обов’язки, які відволікають від навчання, були регулярними. Солдат змушували розвантажувати дрова, копати ями, розвантажувати запаси кухні, розбирати піддони.

4. Стрілянина проходила хаотично. Ті, хто не вміли стріляти, просто інтуїтивно натискали на спуск. Нічна стрілянина – ніхто не розумів її мети. “У мене проблеми із зором, я не бачив прицілу, тому просто відстріляв боєприпаси”, – розповів новобранець.

5. Самовільне залишення частини щодня. Бувало, що йшли до 14 людей за ніч. Кажуть, іноді й більше.

6. У навчанні проігнорували напрями до бригад, виданих одному з мобілізованих. “У розмові мені сказали, що не варто на них розраховувати. Людей відправляють лише у вісім бригад із сумнівною репутацією. Когось відправляють у піхоту без будь-якої оцінки, деяким вдається потрапити до підрозділів безпілотників».

7. У навчальному таборі було поширене пияцтво. Якщо зловлять, залишать проти ночі в ямі. “Офіційних покарань не було, мабуть, тому що керівництво не хотіло псувати статистику”, – повідомляє військовий.

8. Бліндажі були недоступні для укриття. Якщо повітряна тривога просто виходили з наметів спати на вулицю в спальниках.

9. Побудови 6 разів на день, стояли по 20-30 хвилин. Ротний на обурення відповідав матом і казав, що стоятимуть скільки скажуть.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

За словами керівника Ради резервістів Сухопутних військ Івана Тимочка, російські окупанти стикаються з численними труднощами в регіоні. Хоча локальні атаки і спроби захопити кілька сіл можливі, це більше інформаційна кампанія, ніж стратегічна ініціатива.

“Коли росіяни на Вовчанському напрямку просунулися на кілька кілометрів, інформаційний ґвалт створював ілюзію масштабного наступу. Схоже відбувається і зараз із Запоріжжям”, — зазначає Тимочко.

Ключовою проблемою для росіян залишається так званий Роботинський виступ — прорив ЗСУ у російські оборонні позиції. Це змушує окупантів постійно шукати слабкі місця в обороні українських військ, що значно виснажує їхні ресурси.

Хоча російські сили мають безперебійну логістику завдяки залізничному сполученню вздовж узбережжя Азовського моря, вузька зона постачання перебуває під постійними ударами української артилерії та ракетних систем. Як зазначає Тимочко, це ускладнює постачання не лише на Запоріжжі, але й у тимчасово окупованому Криму.

The Economist повідомив про підготовку Росії до “сміливого” наступу на Запоріжжя. Проте, за словами Владислава Селезньова, ексречника Генштабу ЗСУ, навіть за наявності 90-тисячного угруповання “Днепр”, реальні перспективи наступу обмежені. ЗСУ активно укріплюють позиції навколо Запоріжжя, що зводить ризики до мінімуму.

Українське командування не ігнорує цей напрямок. Розвідка і сили оборони постійно моніторять ситуацію, вживаючи превентивних заходів. За словами Тимочка, ці дії можуть виглядати непомітними, але їхня ефективність не викликає сумнівів.

“Критики помилково вважають, що підготовка повинна супроводжуватися масовими переміщеннями техніки. Однак сучасна війна — це, насамперед, грамотна стратегія та вогневий контроль, а не показові маневри”, — наголошує він.