Ексдепутат зі Львівщини підозрюється у недостовірному декларуванні майна та доходів

Міністерство освіти і науки України наголошує, що навчання в університетах або аспірантурі не може використовуватися як підстава для ухилення від мобілізації. Заступник міністра освіти і науки Микола Трофименко зазначає, що всі спроби використати освітні інститути для уникнення військової служби підлягають ретельній перевірці спільно з правоохоронними органами та Державною службою якості освіти. В рамках цієї роботи було виявлено спроби маніпуляцій з боку деяких навчальних закладів. Так, у результаті перевірки Класичного приватного університету стало відомо, що заклад намагався заднім числом внести до Єдиного державного електронного бази освіти (ЄДЕБО) близько трьох тисяч аспірантів, що, безсумнівно, свідчить про спробу маніпуляцій з метою ухилення від мобілізаційних вимог.

З огляду на виявлені порушення, Міністерство освіти та науки України прийняло рішення анулювати ліцензію цього навчального закладу. Такий крок є частиною ширших заходів, спрямованих на забезпечення прозорості та відповідальності в системі освіти країни. Водночас Міністерство закликає інші навчальні установи дотримуватись законодавства і не ставати інструментами для ухилення від виконання громадянських обов’язків.

Попри це, вступна кампанія до аспірантури триває, і цього року держава виділила 7 тисяч бюджетних місць, тож кількість аспірантів очікувано зросте. Плановане впровадження єдиного державного заліку з української та іноземної мов для аспірантів поки відкладено.

Міністерство освіти підкреслює, що закон та порядок у сфері освіти та мобілізації залишаються пріоритетом, і жодна спроба використати навчання для уникнення служби не залишиться поза увагою.

Україна відзначається активними зусиллями щодо модернізації своїх військових літаків з метою впровадження західних плануючих авіабомб, інформує Forbes. Такий курс дій обумовлений враженням від руйнівної потужності російських плануючих авіабомб, які призводять до значних втрат серед українських військових сил. Українська армія відзначає важливість адаптації до сучасних загроз і покликана до підвищення своєї обороноздатності за допомогою новітніх технологій та вдосконалення бойової техніки.

Однак партнери не зможуть надати Україні таку саму кількість бомб, яку виробляє Росія, зазначає видання.

Планувальні бомби КАБ вагою 1100 і 2200 фунтів є «чудодійною зброєю». А контрзаходів в українців «практично немає». Але вони можуть завдати удару у відповідь своїми власними плануючими бомбами. Йдеться про американський боєприпас JDAM-ER і французький AASM, а також так звану бомбу малого діаметру SDB з дальністю планування до 69 миль.

З цією метою українські ВПС перетворюють свої 40 або 50 уцілілих винищувачів МіГ-29 і, можливо, десятки винищувачів Су-27, які залишилися, на високоточні планувальні бомбардувальники.

Це важлива подія, оскільки крихітні українські військово-повітряні сили – лише сотня колишніх радянських літаків у кількох бригадах – щосили намагаються відповідати руйнівній кампанії планерних бомбардувань набагато більших російських ВПС, які мають сотні Су-30, Су-34 і Су-35 з чотирма або навіть шістьма КАБами на кожен виліт, пише американське видання.

З появою цього літа 85 колишніх європейських винищувачів F-16 в українських ВПС буде достатньо літаків, щоб відповідати темпам бомбардувань росіян. Чого в українців явно не вистачатиме, так це бомб.

На думку Forbes, вкрай малоймовірно, що союзники України пожертвують більш ніж кількома сотнями планерних бомб на місяць – можливо, це всього лише десята частина від того, що необхідно Україні, щоб відповідати повітряній вогневій потужності Росії.

Погрози президента США Дональда Трампа запровадити жорсткі торговельні обмеження проти будь-якої держави, яка спробує перешкодити його планам стосовно Гренландії, стали тривожним сигналом для європейських союзників. У дипломатичних і політичних колах Європи ці заяви сприйняли не лише як елемент внутрішньоамериканської риторики, а як демонстрацію готовності Вашингтона діяти різко й без урахування інтересів партнерів по НАТО та ЄС.

Європейські лідери дедалі частіше говорять про кризу довіри у трансатлантичних відносинах. Намір застосовувати каральні мита як інструмент політичного тиску проти союзників розглядається як підрив усталених принципів співпраці, що десятиліттями були основою західної системи безпеки. Особливе занепокоєння викликає той факт, що подібні погрози пролунали у контексті територіальних і стратегічних інтересів у Північній Атлантиці — регіоні, який має ключове значення для оборони Європи.

Протягом останнього року європейські держави, зокрема й ті, що не входять до Європейського Союзу, активно працюють у форматі неформальної координаційної групи, яка фактично діє без участі Сполучених Штатів. До неї залучені Велика Британія, Норвегія та інші партнери. Цей формат отримав неофіційну назву «коаліція бажаючих».

Радники з національної безпеки приблизно трьох десятків урядів перебувають у постійному контакті. Вони регулярно проводять онлайн-зустрічі, особисті консультації та обмінюються повідомленнями в неформальних каналах зв’язку. У цих колах сформувався високий рівень довіри, що дозволяє швидко координувати позиції та шукати спільні рішення в умовах, коли США дедалі частіше сприймаються як фактор нестабільності, а не як гарант безпеки.

За цей час європейські лідери напрацювали відпрацьований механізм взаємодії на випадок різких або потенційно небезпечних дій з боку американського президента. Це дозволяє оперативно узгоджувати спільну реакцію без залучення Вашингтона.

Окреме місце в цьому неформальному об’єднанні посідає Україна. Саме навколо підтримки Києва почалося формування тісних контактів між ключовими європейськими столицями. Участь України не лише зміцнила взаємну довіру між партнерами, а й створила новий рівень координації, коли лідери та радники безпосередньо знають один одного й можуть швидко виходити на прямий зв’язок.

Україна розглядається як унікальний елемент потенційного безпекового альянсу. Це найбільш мілітаризована держава серед учасників цього формату, яка має одну з найбільших армій у Європі, розвинену індустрію безпілотних технологій і безпрецедентний сучасний бойовий досвід. Жодна інша європейська країна не має подібного практичного досвіду ведення повномасштабної війни.

У разі поєднання військового потенціалу України з можливостями провідних європейських держав, таких як Франція, Німеччина, Польща та Велика Британія, новий альянс міг би отримати колосальну силу. Йдеться як про ядерні, так і про неядерні компоненти стримування, що здатні забезпечити безпеку континенту навіть без прямої участі США.

Таким чином, дедалі очевидніше, що Європа поступово готується до сценарію стратегічної автономії, у якому роль Вашингтона буде суттєво обмежена, а Україна може стати одним із ключових стовпів нової системи європейської безпеки.