Ексгубернатор Волині Юрій Погуляйко став пенсіонером-мільйонером

Десятого березня цього року виповнюється рік з дня винесення вироку українському правозахиснику Максиму Буткевичу. Після присудження йому 13 років позбавлення волі, протягом останніх 20 місяців колишній журналіст ВВС перебуває у полоні в Росії. Останній візит адвоката та отримана інформація від батьків Буткевича до колонії суворого режиму №2 в окупованій Луганщині надихнули трохи оптимізму. Йому нарешті дозволили листування, але лише в межах Росії. Листи від друзів вже відправлені, але їх доставка може зайняти деякий час. Максим повідомив, що не отримав передачі від української сторони, яку планувалося передати військовополоненим напередодні новорічних свят. На жаль, разом з цією передачею Буткевич не отримав також листа від своїх батьків. Навіть після надходження посилки, російська сторона не підтвердила її вручення полоненим. Щодо умов у колонії, Буткевичу дозволили користуватися бібліотекою, що раніше було заборонено. Його зовнішній вигляд покращився, а харчування, за словами матері, теж мало б стати кращим. Наступного місяця, 13 березня, у Верховному суді Москви розглядатимуть касаційну скаргу на справу Буткевича. Батьки знову підтримують надію на зустріч з сином і надіються на його обмін. “Наша головна мета – дочекатися звільнення Максима. Ми не втрачаємо надію на його повернення”, – підкреслює Євгенія Буткевич.

Максим Буткевич вирішив долучитися до фронту на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, незважаючи на відсутність військового досвіду, крім навчання на військовій кафедрі, де отримав філософську освіту. У червні 2022 року він потрапив у полон разом із своїм підрозділом у районі захоплених росіянами пунктів Золоте і Гірське Луганської області. Після цього російські ЗМІ розпочали масштабну кампанію дезінформації, називаючи його “переконаним фашистом” та “головним підривником режимів” у Казахстані та Білорусі. Десятки російських сайтів поширювали фейкові новини, де його класифікували як “бойовика”, “нациста”, “пропагандиста” і “русофоба”, приписуючи йому навіть розпалювання громадянської війни. Також його називали “британським шпигуном” через його минулу роботу на BBC.

Максим Буткевич є відомим правозахисником в Україні, який протягом десятиліть адвокатував права людей та допомагав сотням мігрантів. У його біографії значиться робота в українській службі ВВС у Лондоні, викладання у Києво-Могилянській академії та робота в ООН.

Колеги та друзі описують Максима Буткевича як пацифіста та захисника мігрантів, який публічно засуджував різноманітні форми нетерпимості та фашизму. Майже 15 років свого життя він присвятив боротьбі за права людини. Максим був членом правління українського відділення Amnesty International та співзасновником організації “Без кордонів”, яка активно виступає проти ксенофобії та расизму в Україні, а також надає допомогу переселенцям. Він відзначився в боротьбі за визволення в’язнів Кремля, зокрема режисера Олега Сенцова.

“Максим боровся проти дискримінації, ворожніх висловлювань та виступав за те, щоб Україна не виганяла людей до країн, де їм загрожувала небезпека. Він допомагав їм знайти притулок тут”, – розповідає Володимир Яворський, юрист з Центру громадянських свобод, друг Максима.

Згідно з версією російських слідчих, у червні 2022 року Максим вистрілив із протитанкового гранатомета по під’їзду житлового будинку у Сєвєродонецьку, де, за їх словами, були двоє людей. Проте, за словами його матері, його підрозділ ніколи не перебував у Сєвєродонецьку, а воював біля Золотого й Гірського. У серпні 2023 року суд у Москві підтвердив вирок правозахиснику. Після цього Максим на три місяці зник у російській каральній системі, і ні рідні, ні адвокати не знали його місцезнаходження. Виявилося, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині у місті Боково-Хрустальне (Вахрушеве). Amnesty International називає вирок Максиму Буткевичу “помстою російської влади за його правозахисну діяльність”, а зізнання, яке він, за їхніми словами, зробив, – вимушеним.

У результаті дослідження статті про Максима Буткевича виявлено, що він є видатним правозахисником та активістом, який протягом багатьох років боровся за права людини та публічно виступав проти нетерпимості та фашизму. Його діяльність включала участь у роботі Amnesty International та співзаснування організації "Без кордонів", яка надавала допомогу переселенцям та боролася з ксенофобією та расизмом.

Проте, за версією російських слідчих, йому було пред'явлено обвинувачення у вистрілі з протитанкового гранатомета по житловому будинку у Сєвєродонецьку, що викликало смерть двох осіб. Однак згідно з відомостями його матері та інших джерел, його підрозділ не перебував у зазначеному місті.

Після вироку у Москві Максима Буткевича зник на три місяці, а потім виявилось, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині. Amnesty International та інші правозахисні організації вважають вирок Максиму неправомірним і спрямованим на помсту за його правозахисну діяльність.

Отже, справа Максима Буткевича є ще одним прикладом порушення прав людини та правозахисної діяльності у Росії, і необхідно продовжувати міжнародний тиск на владу цієї країни для його звільнення та захисту прав і свобод усіх громадян.

Служба безпеки України (СБУ) оголосила про вдалий розгортання спецоперації, спрямованої на припинення діяльності агентурної мережі російської Федеральної служби безпеки (ФСБ) на території України. Серед затриманих осіб – колишні та нинішні співробітники українських спецслужб. Згідно з інформацією, отриманою під час розслідування, затримані передавали розвіддані про українські військові об'єкти та енергетичні об'єкти до російської сторони. Один із затриманих, колишній співробітник зовнішньої розвідки, виявився завербованим ФСБ ще до початку агресії Росії проти України та передавав важливу інформацію про стратегічні об'єкти. Інші члени групи здійснювали шпигунські операції, збираючи дані про військові та інфраструктурні об'єкти. Відзначимо, що ФСБ використовувала загрози вбивства сімей затриманих та виплачувала грошову винагороду за виконані завдання. Наразі всі затримані перебувають під вартою та можуть бути притягнуті до відповідальності за державну зраду згідно з Кримінальним кодексом України. Цей випадок став ще одним підтвердженням спроби російських спецслужб проникнення та дестабілізації ситуації в Україні.

Українська Служба безпеки оголосила про проведення успішної спецоперації, під час якої затримала агентурну мережу Федеральної служби безпеки Росії на своїй території. У результаті операції було затримано п'ять осіб, серед яких – колишні та нинішні співробітники українських спецслужб. Затримані звинувачені у передачі розвіддані про оборонні та стратегічно важливі об'єкти до російської сторони. Один із затриманих був завербований ФСБ ще до початку агресії Росії проти України та передавав секретну інформацію про об'єкти ядерної енергетики. Цей випадок підтверджує спроби російських спецслужб втручання в справи України та загрозу її національній безпеці.

У вечірньому зверненні до українського народу 18 березня, президент Володимир Зеленський розкрив важливі аспекти поточної ситуації в країні. На засіданні Ставки Верховного головнокомандувача глава Збройних Сил України Олександр Сирський представив стратегічні напрямки дій, вказавши на успішні позиції в різних регіонах, а також підкреслив покращення логістики в армії. Звіти Міноборони та Мінстратегпрому щодо контрактів на постачання військової техніки та боєприпасів свідчать про намір досягнути рекордного рівня військово-промислового комплексу цього року та подальшого його розвитку. Відзначивши міжнародну співпрацю, Зеленський наголосив на позитивних відносинах з Індонезією та запропонував їй приєднатися до Глобального саміту миру. Він також висловив вдячність Європейському союзу за створення Фонду допомоги Україні на підтримку оборони країни, віруючи у його важливу роль у майбутній безпеці України.

У зверненні до українського народу 18 березня, президент Володимир Зеленський висвітлив ключові події та досягнення військової справи в країні. Він відзначив успішні позиції Збройних Сил України на різних напрямках, а також покращення логістики у військовому секторі. Заяви про досягнення рекордного рівня військово-промислового комплексу та плани подальшого розвитку свідчать про стратегічне планування країни щодо забезпечення своєї безпеки. Наголошення на міжнародній співпраці свідчить про важливість залучення інших країн у підтримку України та спільну боротьбу за мир і стабільність. Ухвалення Європейським союзом рішення про створення Фонду допомоги Україні підсилює переконання у підтримці та солідарності з боку міжнародного співтовариства.