Елітний ремонт: Прокурор Андрій Андрєєв вклав 3 мільйони доларів у реконструкцію будинків у Конча-Заспі

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Сьогодні, об 11:54, з території тимчасово окупованого Криму було здійснено пуск російської балістичної ракети 9М723 ОТРК “Іскандер-М” по Одесі. Час підльоту та завдання удару — 11:57. Попередньо, удар коригував розвідувальний БПЛА “Орлан-10”, який за напрямком на Одесу було зафіксовано близько 11:00.

Цей удар став причиною не тільки трагедії, яка забрала 10 життів і покалічила 47 людей, а й хвилі жахливої ​​конспірології, проявів людської тупості, що підживили російську пропаганду, а також дуже дивних офіційних заяв.

Але про все по черзі.

Насамперед хочу зазначити, що Одесу регулярно обстрілюють саме балістичними ракетами 9М723 ОТРК “Іскандер-М”, які можуть перехоплювати лише комплекси великого радіуса дії ЗРК Patriot та SAMP/T. Нічим іншим, чи то ЗРК “Стріла-10”, “Бук-М1”, чи NASAMS, IRIS-T і навіть С-300, у тих модифікаціях, які є на балансі у ЗС ЗСУ, неможливо.

Російські окупанти продовжили системний терор міста, що є найважливішим як морський і транспортний вузол, використовуючи постійний сценарій пуску, попередньо розвідувального БПЛА, а вже після нього — задіяння засобу ураження.

Тому про боротьбу з розвідувальними БПЛА варто говорити нарівні з загрозою ударів балістикою. Сьогодні збиття “Орланв-10” об 11:45 передувало самому пуску. Але в цьому матеріалі я говоритиму не про протидії БПЛА, про що й так сказано більш ніж достатньо, а дещо про інші речі. Загальнолюдські, скажімо так.

Після того як в Одесі прогримів вибух, російські пропагандистські майданчики заговорили про локацію, по якій було завдано “успішного” удару, де розташувалася одна специфічна установа. Тут ставимо позначку — запам’ятаємо цей абзац.

Буквально за кілька хвилин… Кілька хвилин! В одеських пабликах соціальними мережами, особливо Telegram, починають масово поширюватися відео з місця трагедії, які не лише дозволяють встановити геолокацію прильоту, а й ступінь руйнувань. Крім того, з’являється відео нібито збиття ракети 9М723, яке потрапило до мережі близько 12:00 і до 12:15 його не запостив лише лінивий.

Тим часом усі ці фото та відео, в перші хвилини після удару російських окупантів по Одесі, з місця трагедії дозволяють ворогові провести дорозвідку без залучення БПЛА та інших засобів. Одесити масово самі ж підказували ворогові та подавали унікальну розвідінформацію!

Кожен, хто опублікував відео з криками “А*єть, який кошмар!”, фактично підставляв оточення та себе особисто на повторний удар. Кожне з цих відео було джерелом інформації для ворога та оперативного реагування на задовільний або ні результат.

Здавалося б, третій рік повномасштабної війни, постійно та з усіх екранів лунає: не знімайте відео та фото роботи ППО, не знімайте місця прильотів, не викладайте це все в мережу різних гівнопабліків. Але ні, ген лемінга в суспільстві невикорінений.

Найбільше здивували особистості, які начебто не просто цивільні особи, тож добре повинні розбиратися в тому, що таке інформація, яка оперативно зливається в мережу. Але ні… Протягом пів години низка одеських ЛОМів, назвемо їх так, уже розповідали про трагедію від першої особи, перебуваючи в епіцентрі руйнувань.

Інстинкт самозбереження? Ні, не чули. Підставити рятувальників, медиків, пожежників і себе коханих під повторний удар? Так, завжди готові!

Я думаю, що не всі дійові особи, які сьогодні ловили хайп на трагедії, до кінця розуміли, під якою вони загрозою перебували та на яку загрозу наражали оточення.

Я не знаю, як іще пояснити людям, які знімають з місць ракетних ударів і викладають інформацію в соцмережі заради привернення до себе уваги, що оптимально це робити після того, як надано першу допомогу постраждалим, через годину чи дві, щоб не наражати всіх навколо на загрозу і не постачати ворога оперативною розвідувальною інформацією. Може, закон якийсь треба ухвалити? Чи вже прийняли, але він не працює, бо не виконується? Я не юрист, то не моя спеціалізація, не знаю.

Але одна справа цивільні, а зовсім інша — офіційні особи.

Офіційні також відзначилися. Наприклад, повідомивши, що над Одесою було збито ракету 9М723. Зрозуміло, коли ракету збивають, уламки падають униз, тож тут жодної провини ППО не може бути. Вина тільки і лише на окупантах. Будь-хто, хто намагається маніпулювати цією темою, — ворог апріорі. І якби ракета не була б збита, то наслідки й жертви були б набагато серйознішими та більшими.

Але, з огляду на офіційну заяву, можна зробити висновки про те, що в районі Одеси вже розміщено ЗРК Patriot або SAMP/T, бо, як я зазначав вище, ніщо інше не може перехоплювати балістику. Тобто офіційно, латентно, підтверджено факт прикриття Одеси цими комплексами.

Насправді це латентне підтвердження було зроблено набагато раніше. У ніч на 17 листопада на Одесу та область було запущено ракети Х-22 і, згідно з офіційною статистикою, за цю добу їх було й збито. Але збиті вони були теж або ЗРК Patriot, або SAMP/T. Тобто про це за натяками людина, яка знається на можливостях ППО, здогадалася, але чи багато ви чули радісних вигуків про те, що були збиті Х-22 і чому це сталося?

Ні. І правильно. Тому що більшість із тих, хто здогадався, розуміють, що хороші новини потребують тиші.

Далі. Статистика загиблих.

Як я писав вище, російська ракета вбила 10 і поранила 47 людей. Але в мене особисто постає питання, кому спало на думку точно вказати професії загиблих? Адже саме за цією інформацією російські окупанти так само зробили висновки про результати удару. Замість узагальнених даних хтось вирішив надати деталізовані. Ось питання, навіщо всім знати, що серед загиблих — слідчі та конвоїри?

Я чудово розумію, що ця нотатка може викликати хвилю негативу з різних боків. Але якщо у кожного, хто сьогодні злив ворогові інформації більше, ніж тільки можна було б собі уявити, причому це стосується як равликів зі смартфонами, що бігали по трупах, як ужалені, так і офіційних структур, що припустилися низки проколів, є що сказати на своє виправдання. ОК. Я визнаю свою неправоту і погоджуся з тим, що на третій рік повномасштабної війни це нормально — знімати місця прильотів, повідомляти ворогові, чим збивали, і деталізувати втрати серед представників силових структур.

Екс-народний депутат і видатний журналіст Олесь Доній у відвертій розмові висловив своє переконання, що демократичний процес в Україні потребує негайного оновлення через важливість виконання конституційних норм. Він висловив думку, що проведення виборів до Верховної Ради в жовтні минулого року та виборів президента у березні цього року, як цього вимагає Конституція, було б доцільним для збереження демократичних цінностей в країні.

"Тоді б мали більші шанси на успішний результат. З кожним місяцем ці шанси зменшуються, і разом із ними зменшується бажання проводити вибори", — підкреслив він. Олесь Доній наголосив на тому, що найбільша трагедія полягає в поступовій втраті Україною демократії. Закінчення терміну повноважень президента згідно з Конституцією 20 травня має важливе значення для майбутнього країни.

"Демократія — це не тільки перемога улюбленця, а процедура. Ми зараз переживаємо трагедію втрати демократичних процедур і інститутів. Ми ризикуємо стати авторитарною нацією, що не має важливих демократичних цінностей", — відзначив він. Експерт також підкреслив, що ця ситуація може вплинути на майбутнє країни впродовж наступних десятиліть.

У зв'язку з цим він розглядає заяву екс-президента Петра Порошенка про намір балотуватися на майбутніх виборах як можливість привернути увагу до необхідності проведення виборів та збереження демократії в Україні.

У висновку слід відзначити, що висловлені Олесь Донійм проблеми та перспективи щодо проведення виборів в Україні є дуже важливими та актуальними. Він підкреслив необхідність дотримання конституційних норм та збереження демократичних цінностей у країні. Також було вказано на ризики втрати демократії та переходу до авторитарного режиму в разі подальшого відкладення проведення виборів.

Зазначено, що наразі в Україні відбувається поступове підірвання демократичних процедур та інститутів, що є серйозним викликом для майбутнього країни. Отже, важливо, щоб влада враховувала ці побоювання та діяла відповідно до вимог закону та принципів демократії для забезпечення стабільності та процвітання України.

Україна готується мобілізувати 330 тисяч новобранців, щоб замінити виснажених військових на передовій, повідомляє Financial Times, посилаючись на Міністерство оборони України. За словами представників військового відомства, решта новобранців буде використана для компенсації втрат та задоволення інших потреб армії, залежно від ситуації на полі бою. В цілому, планується мобілізувати півмільйона осіб. Однак значна частина чоловіків боєздатного віку не виявляє бажання вирушати на фронт, повідомляє Financial Times. Згідно з даними Верховної Ради, лише 3,7 мільйона з 11,1 мільйона чоловіків віком від 25 до 60 років можуть бути мобілізовані. Решта перебувають у статусі війни, мають інвалідність, перебувають за кордоном або заброньовані на виробництві. Дані опитування Info Sapiens, проведеного у лютому, показали, що 48% чоловіків не готові воювати, 34% готові, а решта сказали "важко сказати". Стосовно мобілізаційного законопроєкту, журналісти FT зазначають, що ухильники будуть піддаватися домашнім відвідинам з боку військових вербувальників та будуть позбавлені водійських прав. Ці дані наводяться із посиланням на депутатів, які обговорюють остаточну версію законопроєкту.

Україна планує мобілізувати значну кількість новобранців, щоб замінити виснажених військових на передовій. Згідно з інформацією, наданою Financial Times та Міністерством оборони України, планується залучити до служби 330 тисяч осіб. Однак, існують складнощі у реалізації цього плану через нестачу кандидатів та їх бажання брати участь у війні. Лише частка чоловіків боєздатного віку виявила готовність до служби на фронті. Важливою задачею залишається пошук альтернативних шляхів забезпечення потреб армії, а також мотивація громадян до активної участі у захисті країни.