У Сумській області внаслідок російського ракетного удару по стрільбищу загинули шестеро українських військових, ще десятеро дістали поранень. Про це повідомила пресслужба Національної гвардії України. Трагедія сталася 20 травня під час проведення занять на полігоні однієї з військових частин. На місці події вже розпочато службове розслідування. Командира частини відсторонено від виконання обов’язків. У Нацполіції додали, що […]Ірак та Пакистан підписали нові угоди з Іраном, що стосуються постачання нафти та зрідженого природного газу, підкреслюючи зростаючий вплив Тегерана на енергетичні потоки через Ормузьку протоку. Як повідомляє агентство Reuters, це відбулося на фоні загострення енергетичної ситуації в Перській затоці, викликаної військовими конфліктами між США та Ізраїлем проти Ірану, які призвели до серйозних перебоїв в експорті енергоресурсів.
Цей регіон зазвичай забезпечує близько 20% світових постачань енергії, і наразі він опинився в умовах загостреної нестабільності, що ускладнює логістичні маршрути через Ормузьку протоку. Останнім часом США посилили тиск на іранську інфраструктуру, блокуючи порти і намагаючись обмежити морські перевезення. Іран спочатку погрожував повним закриттям протоки, але згодом адаптував свою стратегію, перетворивши її в контрольований транзитний коридор.
В умовах цих змін Ірак і Пакистан стали країнами, які найбільше страждають від перебоїв з постачанням. Ірак, який традиційно експортує велику частину своєї нафти через Ормузьку протоку, зазнає серйозних фінансових втрат через будь-які обмеження на пересування суден. Представники іракського міністерства нафти повідомляють, що Багдад активно веде переговори з Тегераном про збільшення обсягів транзиту, адже доходи від нафти складають близько 95% бюджету країни, і навіть незначні перебої можуть створити серйозні фінансові труднощі.
За новими угодами через протоку вже пройшли два іракські танкери, кожен з яких перевозить близько двох мільйонів барелів нафти. Це стало першим свідченням часткової стабілізації транзиту, але з новим акцентом на роль Ірану як регулятора потоків.
Пакистан, також потерпаючи від зростання цін на пальне та підвищеного попиту на електроенергію, підписав окрему угоду на постачання зрідженого природного газу. Країна зазвичай імпортує великі обсяги СПГ для забезпечення енергетичних потреб, особливо в літній сезон, коли споживання енергії зростає через використання кондиціонерів. За повідомленнями, два танкери зі СПГ вже вирушили до Пакистану в рамках цих угод. До початку конфлікту країна отримувала близько десяти партій СПГ щомісяця, проте нинішні перебої в глобальних ланцюгах постачання змусили Ісламабад шукати нові шляхи забезпечення енергоресурсами.
Важливим є той факт, що ані Ірак, ані Пакистан не проводять прямих фінансових операцій з Іраном чи структурами Корпусу вартових ісламської революції, що дозволяє уникати санкцій. Додатково, Катар, один з найбільших експортерів СПГ, не є прямим учасником цих угод, але був проінформований про поставки до Пакистану, що свідчить про складність координації енергетичних потоків в регіоні.
Ці події змінили ситуацію на світових енергетичних ринках, де скорочення морського трафіку в Ормузькій протоці, який тепер становить лише 5% від довоєнного рівня, призвело до значних затримок у постачаннях. В результаті ціни на нафту марки Brent зросли більш ніж на 50% з початку конфлікту, а вартість СПГ в Європі та Азії піднялася на 35-50%.
Експерти вказують на те, що навіть часткове відновлення транзиту не забезпечує стабільності ринку, оскільки ключовим залишається політичний контроль над маршрутом. У такій новій геоекономічній реальності Іран отримує можливість впливати на баланс постачань енергоресурсів у багатьох регіонах світу.
Тегеран також підкреслює, що контроль над Ормузькою протокою має залишатись за ним навіть після закінчення конфлікту. Іран вимагає репарацій, скасування санкцій і доступу до заморожених активів як умови для майбутнього мирного врегулювання. Експерти попереджають, що така позиція може ускладнити подальші переговори між США, Іраном та сусідніми державами, закріплюючи нову модель енергетичної залежності, де ключові потоки контролюватимуться не лише ринковими механізмами, але й політико-військовим впливом у регіоні.
