Енергетична криза: Відключення електрики 22 березня підтримується масованим ударом

У більшості країн світу ми можемо спостерігати зростання популярності дронів-убивць. Ця нова форма зброї, яка вперше була розроблена в Україні, відкриває перед військовими можливість проведення масштабних і високоточних операцій, що змінює парадигму ведення війни. Не дивно, що в обкладинці та заголовку ми бачимо гармату-ракету, символізуючи силу і вразливість нової зброї. Проте варто зазначити, що в Україні також розвивається інша галузь безпілотних літальних апаратів, таких як БПЛА і FPV-дрони, які відрізняються своєю більш практичною та функціональною спрямованістю. Такі саморобні дрони, які мають вигляд звичайних моделей на стяжках, навіть викликають сміх та сарказм.

Варто зазначити, що концепція безпілотних літальних апаратів має свої корені в минулому. Нікола Тесла, великий винахідник і електроінженер, вже наприкінці XIX століття запатентував радіокеровану модель корабля, підкресливши, що вона може мати велике значення у воєнний час, звертаючи увагу на потенційну руйнівність такої технології. Перший літаючий ударний безпілотник був створений Чарльзом Кеттерінгом у США ще у 1910 році. Цей літак, замаскований як звичайний літальний апарат, мав на борту вибухівку і годинниковий механізм, що автоматично активувався і спрацьовував, коли апарат перебував над ціллю. Незважаючи на те, що США прийняли вироблені 45 екземплярів на озброєння, вони так і не були використані у жодній воєнній операції.

У висновку можна зазначити, що розвиток безпілотних літальних апаратів, зокрема дронів-убивць, є актуальним явищем у сучасному військовому світі. Важливо враховувати не лише технологічні досягнення, а й потенційні наслідки використання такої зброї. Україна, яка є піонером у цій галузі, має можливість вплинути на подальший розвиток цієї технології та визначити її етичні та правові рамки в контексті міжнародного співробітництва. Також важливо враховувати історичний контекст розвитку безпілотних літальних апаратів і зробити висновки з минулих досвідів, щоб уникнути можливих негативних наслідків використання цієї технології у майбутньому.

Згідно з оцінкою члена оборонного комітету Федора Веніславського, розгляд законопроекту щодо посилення мобілізації відбудеться у другому читанні до кінця березня. За його прогнозом, комітет завершить розгляд поданих поправок до 10-15 березня у оптимістичному сценарії та до 20 березня — у песимістичному. Загалом, було подано понад 4 тисячі правок, які об'єднали у 16 блоків. Вони вже були розглянуті на комітеті, і тепер будуть обговорюватися з авторами поправок.

Основні блоки включають такі пункти:

Вирішення питання обмежень конституційних прав і свобод ухильників, таких як виїзд за межі України та арешт банківських рахунків.Зміни щодо електронного кабінету призовника, де реєстрація буде правом, а не обов'язком.Уточнення повноважень органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств та інших організацій у мобілізаційних заходах.Зміни в роботі поліції та Територіальних Центрів Керування (ТЦК), включаючи вимогу мати при собі військовий квиток.Нові правила стосовно відстрочки для аспірантів та механізм обчислення ухильників.Перегляд придатності до військової служби для осіб із інвалідністю II і III групи.Перегляд стану осіб, які відбувають покарання, з можливістю їх мобілізації.Узгодження щодо термінів демобілізації та збереження базової військової підготовки для чоловіків 18-25 років.Ці зміни покликані забезпечити ефективність та адаптивність системи мобілізації в умовах сучасних викликів та загроз.

У висновках до наведеної статті можна зазначити, що законопроект про посилення мобілізації в Україні розглядатиметься Верховною Радою до кінця березня згідно з оптимістичним сценарієм. Незважаючи на значну кількість поданих правок, вони були об'єднані у 16 блоків та вже розглянуті на комітеті. Основні напрямки законопроекту включають вирішення питань обмежень прав та свобод ухильників, уточнення ролі електронного кабінету призовника, а також зміни в діяльності поліції та органів влади під час мобілізаційних заходів. Політична воля до прийняття цих законодавчих змін підтверджує важливість та актуальність питань, пов'язаних із підтримкою обороноздатності України в умовах зростаючих загроз.

Ситуація, що склалася, викликає занепокоєння серед військових експертів та політиків. Вони застерігають, що нестача артилерійських боєприпасів може суттєво вплинути на хід бойових дій. Деякі аналітики навіть прогнозують можливість повторення так званого "снарядного голоду", який вже спостерігався раніше.

Ось, що він пише в своїй статті:

Змушений визнати, що мій колега Федір Веніславський мав рацію у своєму твердженні, що закон про воєнний стан забороняє звільнення Кабінету міністрів України.

Давайте я нагадаю цю заочну дискусію. Колега відкрив Закон “Про правовий режим воєнного стану” і знайшов там чинну статтю №10 “Недопустимість припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану”. Вона говорить, що:

“У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Кабінету міністрів України”. Запам’ятайте це словосполучення “припинення повноважень” – воно буде вирішальним.

Я ж своєю чергою посилався на Конституцію України і, зокрема, на статтю 115, де йдеться про те, що “Кабінет міністрів України, відставка якого прийнята Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого уряду”.

І фактично наша суперечка була в площині: коли звільняють прем’єра/КМУ, – це “припинення повноважень”? Чи діє безперервність влади? І тут закон чи регламент Ради не дає відповіді окрім… випадкової норми, яка точно розставляє все на свої місця.

Пам’ятаєте, я писав, що коли змінюють Кабмін, то всі законопроєкти від нього відкликаються автоматично? Так ось це відбувається на основі двох законів:

1. Закону України про Кабмін, ст. 27.

2. Закону України про Регламент, ст.105.

Але тут головне: і там, і там це відкликання законопроєктів попереднього уряду відбувається саме через “припинення повноважень”. І якщо ми поглянемо на історію останніх змін уряду: чи то Яценюка на Гройсмана, чи вже в цьому скликанні Гончарука на Шмигаля, то саме так і було. Тобто кожного разу в аналогічній ситуації це було припиненням повноважень.

Тому так, звільнення прем’єра і обрання нового уряду – це “припинення повноважень КМУ”. Тобто прямо заборонено зараз статтею 10 закону про воєнний стан.

І тому колега Веніславський має рацію: для заміни Шмигаля зараз влада має або змінити закон України про воєнний стан… або його порушити. Інші креативні варіанти неможливі з вищеописаних причин.

P.S. Але коли це когось зупиняло…