Фагот з ТНМК відповів на заяву співачки Каменських: «Вона ворог України»

На Черкащині розгортається скандальне розслідування, пов'язане з діяльністю кількох осіб, які є членами Медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). Вони стали об'єктом підозр у підробленні офіційних документів та службовому підробленні. Це серйозне порушення, що має значення в контексті законодавства України, згідно з ч. 3 ст. 358 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України. Владні органи Черкащини вживають всіх можливих заходів для ретельного розслідування цієї справи та встановлення всіх фактів. Забезпечення чесності та надійності роботи МСЕК є надзвичайно важливим для забезпечення прав громадян на якісну медичну експертизу.

Крім того, серед осіб, яким вручено підозру, є лікар-ортопед, який за попередніми даними, поставив фіктивний діагноз пацієнту, що є серйозним порушенням етичних та професійних стандартів медичної практики.

Новина була б однією із багатьох по викриттю корупції у МСЕК, якби не одне “АЛЕ”. “Потрібним пацієнтом” виявився 27-річний син міського голови міста Умань Ірини Плетньовоі Назар Плетньов. У 2022 році Ірина Плетньова, із використанням своїх місцевих контактів у МСЕК та лікувальних закладах Умані, порішала отримання сином ІІ групи інвалідності по опорно-руховому апарату і “бронь” від мобілізації.

Під слідством опинилися терапевт, невропатолог, хірург та офтальмолог обласного центру медико-соціальної експертизи, а також ортопеди-травматологи міської лікарні. Поліцейські встановили, що медичні працівники внесли до офіційних документів неправдиві відомості для присвоєння пацієнту групи інвалідності.

Тепер у Плетньової зовсім інші проблеми – як так пропетляти, щоб підозру не отримала вона сама, бо лікарі під слідством по безпосередній ініціаторці злочину мовчати не будуть, і її “відмазаний” син Назар.

Очевидно, що мерство в Умані для Плетньової – теж під великим питанням. А епізодів по місту, окрім МСЕК, більш аніж достатньо.

Колишній прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андрій Броневицький публічно висловив переконання, що звільнення заступника керівника САП Андрія Синюка має ознаки «класичного інституційного прикриття». На його думку, таке рішення виглядає як спроба відвести увагу від системних проблем і знизити градус суспільного тиску, який посилився після оприлюднення матеріалів резонансної «справи Міндича».

У центрі цієї справи опинився високопосадовець, який тривалий час вважався одним із найвпливовіших представників САП, що мав особливі комунікації з Офісом Президента. За даними слідства, Синюк згадується у матеріалах як особа, що виконувала роль учасника злочинної організації, долучаючись до реалізації схем, які приписують оточенню бізнесмена Міндича. У цих документах йому приписують участь у виконанні завдань, пов’язаних із впливом на окремі процеси, що могли мати корупційний характер.

Головне порушення, на яке звертає увагу експрокурор, — спосіб, у який відбулася відставка. Синюк звільнений «за власним бажанням», хоча частина 9 статті 46 Закону «Про прокуратуру» прямо забороняє звільняти прокурора під час незавершеного дисциплінарного провадження.

За законом порядок мав бути іншим:– внутрішній контроль САП проводить повну перевірку;– матеріали передаються до КДКП;– КДКП ухвалює остаточне й незалежне рішення.

Жоден із цих етапів не був завершений.

Попри невиконання процедури, звільнення погодили фактично одразу. Ба більше — Синюк отримав 382 723 грн вихідних виплат, що вже відображено в його декларації. Фактично особа, яку в підозрі описують як учасника злочинної організації, не лише уникнула дисциплінарної відповідальності, а й отримала значну компенсацію при звільненні.

Броневицький наголошує: ситуація нічим не відрізняється від тих випадків, за які антикорупційні органи самі ж критикують інших. У місці, де мають демонструвати зразкову прозорість, відбувається повне порушення процедур і подарунок фігуранту кримінальної справи.

За його словами, це радше схоже на «тиху евакуацію», ніж на верховенство закону:САП не завершила розгляд, не передала матеріали до дисциплінарного органу і дозволила топпосадовцю піти з посади без жодних наслідків.

У підсумку, зазначає експрокурор, САП «мала б частіше дивитися в дзеркало» — адже за механізмами боротьби з корупцією нерідко ховається практика її ж прикриття.