Франко-німецька оборонна група KNDS відкрила дочірнє підприємство в Києві

Заступниця керівника відділу Київської митниці Тетяна Овдієнко опинилася під пильним оком громадськості після того, як її декларація про майновий стан потрапила в поле зору антикорупційних медіа. У документах зазначено, що посадовиця отримала значні грошові подарунки, суми яких майже зрівнялися з офіційним річним доходом її родини. Це викликало низку запитань щодо прозорості таких фінансових операцій, оскільки значна частина цих коштів не є відомою громадськості.

Крім цього, в декларації Тетяни Овдієнко вказано наявність нерухомості в Борисполі, Київська область. Однак цей об'єкт заслуговує на особливу увагу: квартира площею 42,6 м² була придбана за 200 тисяч гривень у вересні 2017 року, що значно нижче за ринкову вартість подібного житла на той час. Формально власницею є сама Тетяна Овдієнко, проте право проживати в квартирі також мають її чоловік, Олександр Сердюк, та син.

Чоловік декларантки володіє одразу трьома земельними ділянками в селі Сергіївка Прилуцького району Чернігівської області. Усі вони куплені 20 лютого 2023 року:

дві ділянки площею 5,65 га кожна (задекларована вартість — по 155 тис. грн);

одна ділянка площею 1,4 га (38 тис. грн).Загалом ідеться про понад 12 гектарів землі. У документі вказано, що земля приносить дохід через оренду, але немає детальної інформації про її фактичне використання чи врожайність. Це важливий момент, бо такі площі часто оформлюють не для «городу», а як актив.

Із рухомого майна сім’я декларує лише один автомобіль — Toyota Camry 2016 року випуску. За даними декларації, авто було придбане 4 січня 2022 року чоловіком чиновниці за 170 тис. грн. Це заявлена вартість угоди.

Сукупний офіційний дохід родини за 2024 рік становить 241 тис. грн.Основний дохід — зарплата чоловіка у держпідприємстві «Міжнародний аеропорт “Бориспіль”»: 114 тис. грн на рік. Додатково він отримав 26 тис. грн за здачу майна в оренду (ТОВ «Агрікор Холдинг») та ще 16 тис. грн зарплати за сумісництвом у ТОВ «Агро-Картель».

І саме на цьому фоні виникає те, що привернуло увагу антикорупційних журналістів: готівкові «подарунки».

Тетяна Овдієнко задекларувала 40 тис. грн подарунку від свого батька, Володимира Борисовича Овдієнка.

Її чоловік задекларував 35 тис. грн подарунку від свого батька, Івана Михайловича Сердюка.

Разом — 75 тис. грн «подарованих коштів» від родичів. Ці гроші — майже третина від загального задекларованого доходу сім’ї за рік і, зауважимо, перевищують офіційний особистий дохід самої чиновниці. Саме ця пропорція викликає питання в антикорупційників: наскільки економічно реалістично, що батьки дарують десятки тисяч гривень готівкою в умовах війни, і чи не є це способом легалізувати сторонні надходження.

Ще один нюанс — ліквідні активи. У декларації вказано не лише нерухомість і землю, а й наявність істотних грошових запасів у родини. Це важливо з точки зору антикорупційного аналізу, тому що на фоні скромних задекларованих доходів утримання житла, землі понад 12 гектарів і авто бізнес-класу виглядає фінансово напруженим без додаткових джерел. Саме тому журналісти та антикорупційні ініціативи говорять про ймовірні «приховані доходи» або використання родичів як формальних дарувальників.

Тетяна Овдієнко — не топ-політик національного рівня, а чиновниця митниці. Але саме митниця — одна з найчутливіших до корупції ланок держави під час війни: це і контроль потоків товарів, і специфіка ухилення від податків, і контрабанда. Будь-яка невідповідність способу життя доходам у таких посадовців цікавить і суспільство, і правоохоронців.

Формально подарунки від батьків можна декларувати і це не заборонено. Проблема починається там, де «подарунок» стає інструментом, щоб пояснити походження готівки, яка не виглядає співмірною офіційній зарплаті. Особливо коли мова не тільки про кеш, а й про землю в десятки гектарів і авто бізнес-класу, куплене незадовго до або під час повномасштабної війни.

На тлі загального тиску на корупцію в держсекторі й тренду на перевірку статків посадовців (у т.ч. через воєнний стан і суспільний запит на прозорість) такі декларації стають не просто формальністю, а потенційним приводом для перевірок активів родини.

15 жовтня має особливе значення, оскільки в цей день відзначаються кілька важливих міжнародних і локальних свят, церковних пам’ятей, а також традицій, що пов’язані з осіннім календарем. ООН проголошує цей день Міжнародним днем білої тростини, мета якого — привернути увагу до проблем незрячих і слабозорих людей. Цей день покликаний нагадати про необхідність створення безбар’єрного середовища для людей з обмеженими можливостями та забезпечення рівного доступу до життєвих благ.

Крім того, 15 жовтня відзначають ще одне важливе свято — Міжнародний день сільських жінок. Це свято покликане підкреслити незамінну роль, яку відіграють жінки в сільській місцевості, де вони становлять значну частину трудових ресурсів і активно беруть участь у забезпеченні продовольчої безпеки. Сільські жінки, часто без зайвих розмов, працюють на землі, утримують домашнє господарство і підтримують економіку своєї громади.

У нашій країні ця дата не має офіційного загальнодержавного свята — це робоча середа. Водночас у довідниках і місцевих матеріалах 15 жовтня пов’язують із народними традиціями праці, прибирання й підготовки до зими.

За новим стилем у храмах вшановують преподобного Євфимія Солунського, пустельника Лукіана Печерського та святого Савіна Катанського; у деяких традиціях згадують мучеників Кипріяна і Устину (за старим стилем). До цих днів звертаються з молитвами про сили для праці та народжуваність, про успіх у роботі й злагоду в сім’ї.

Наші предки вважали 15 жовтня днем праці й добрих вчинків: прибирали хати й погреби, лагодили інвентар, готували вулики до зимівлі та квасили овочі. Народні прикмети підказують, що якщо небо блакитне — скоро похолоднішає; якщо йде дощ — чекати сніжної зими; опале листя берези віщує кінець тепла. Існує повір’я: три добрі справи для незнайомців у цей день приносять удачу.

Оскільки народна традиція пов’язує день із працею і добром, радять не лінуватися, не байдикувати та уникати сварок і грубих слів. З релігійної точки зору також доречно дотримуватися смирення й ввічливості у ставленні до ближніх.