Гектар за ціною від 26 тисяч: як змінилися ціни на землю в Україні

Чоловіків, які скоїли напад на патрульних у Вінницькій області, при цьому в результаті загинув один поліцейський, а інший був поранений, затримали в Одеській області. Про це інформував голова Національної поліції України Іван Вигівський. Нападники, виявлені як батько та син, військовослужбовці 52 та 26 років відповідно, уродженці Вінницької області, переховувалися на території Одеської області, де їх і затримали співробітники спецпідрозділу КОРД. Поліцейський, який загинув, захищаючи свого напарника, встиг вистрілити та поранити зловмисників. Оманливі мотиви нападу та обставини інциденту встановлюються поліцією. Речниця Нацполіції Олена Бережна розповіла, що нападники переховувалися у закинутій будівлі та намагалися втекти за кордон, маючи при собі бойові гранати. Слідчі розпочали кримінальне провадження за статтею – вбивство або замах на вбивство правоохоронця під час виконання службових обов’язків, за якою передбачено довічне позбавлення волі.

У соцмережах з'явилося відео з камер спостереження на автозаправній станції, яке реєструє момент, коли нападники, одягнені в зелено-оливковий одяг, що схожий на той, що носять українські військові, здійснюють напад. Автомобіль, на якому вони пересувалися, також мав оливковий колір. Згідно з джерелом в поліції, записи, які були опубліковані в мережі, відображають події відповідно до реальності, і на них видно підозрюваних осіб, які, здається, були одягнені у військову форму. Однак підтвердженням того, що вони є військовослужбовцями Збройних Сил України, наразі ще не надійшло, але ця інформація перевіряється.

Автомобіль підозрюваних був зупинений серед ночі для звичайної перевірки поліцією. Проте, під час цієї перевірки вони відкрили вогонь на поліцейських. Міністр внутрішніх справ, Ігор Клименко, наголосив, що немає виправдання для такого злочину, незалежно від статусу чи мотивів нападників. Інцидент підкреслив важливість безпеки для поліцейських.

У мережі також з'явилося відео з натільної камери одного з поліцейських, що показує спокійну розмову між поліцейськими та особами, які потім напали на них. За даними ЗМІ, серед можливих нападників є батько та син, уродженці Вінниччини Валерій і Віталій Васілаке. Офіс генерального прокурора заявив, що перевіряються інформація щодо їх зв'язку зі злочином, включаючи двох військовослужбовців. На відеозапису один з нападників заявляє, що він та його батько служили в 28-й окремій механізованій бригаді ЗСУ, але військове командування стверджує, що вони вже понад рік не є членами цієї бригади.

Після розгортання подій командування Сухопутних військ підтвердило, що підозрювані дійсно є військовослужбовцями однієї з військових частин цього роду військ. У своєму заявленні командування обіцяє активно сприяти розслідуванню цієї трагедії. "Винні у цьому злочині повинні бути покарані найсуворіше", – наголошено у пресслужбі.

Поліція повідомила, що загиблий під час нічного нападу поліцейський — це 20-річний Максим Зарецький. Він був рядовим поліцейським і служив інспектором сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 (Бершадь) Гайсинського райуправління. "Максиму було всього 20 років. Він навчався у Національній академії внутрішніх справ з 2021 року і протягом півтора року віддано виконував свої службові обов'язки у секторі реагування патрульної поліції", – зазначили в поліції.

Загибель молодого поліцейського Максима Зарецького у результаті нападу на патрульну машину у Гайсинському районі Вінницької області стала тяжкою втратою для суспільства. За словами поліції, Максим був відданий своїй службі та проходив навчання у Національній академії внутрішніх справ, що підкреслює його високий професіоналізм та зобов'язаність.

Відомості про трагічну подію, яка призвела до загибелі поліцейського, розголошуються й деталізуються в соціальних мережах та засобах масової інформації. Підтвердженням статусу військовослужбовців підозрюваних у цьому нападі є інформація від командування Сухопутних військ. Заявлення про готовність допомогти у розслідуванні цієї події вказує на серйозне ставлення до встановлення правди та притягнення винних до відповідальності.

Ця трагедія нагадує про важливість безпеки та захисту правоохоронців у виконанні їхніх обов'язків. Напад на поліцейських підкреслює необхідність посилення заходів безпеки та розкриття подібних злочинів для забезпечення правопорядку та безпеки громадян.

Другий рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну свідчить про тенденцію до "замороження" конфлікту. Навіть за таких умов відбулися битви, які ввійдуть в історію. Протягом 2023 і на початку 2024 року Росія змогла виграти криваві й жорсткі битви за два міста на Донеччині – Бахмут і Авдіївку. Україна, незважаючи на це, пробила потужну російську лінію оборони в Запорізькій області і провела надзвичайно складну операцію з форсування Дніпра та утримання плацдарму на лівобережжі Херсонщини.

Наприкінці 2022 року Росія розпочала наступальну операцію на Донбасі, зокрема на Бахмут. Загони найманців приватної військової компанії "Вагнер", вербовані з в'язнів російських тюрем, атакували Бахмут. Після успішного прориву російських сил оборона українських військ ускладнилася, і виникли дискусії щодо стратегії влади України.

У цій битві важливе значення мала рішучість українських військових триматися до останнього, незважаючи на тиску з зовнішніх джерел. Місто Бахмут, попри важкі обставини, залишалося українським. Ця битва, хоч і з масивними російськими втратами, свідчила про стійкість та визначеність українських військових.

У травні 20-го числа російські війська повідомили про захоплення міста Бахмуту, однак українська влада не підтвердила цю інформацію. Операція на цьому напрямку отримала назву "Бахмутська м’ясорубка" через величезні втрати обох сторін, загиблих ще досі невідомої кількості.

Паралельно з битвою за Бахмут, Україна готувала нові підрозділи для проведення свого наступу. Нові бригади, навчені на Заході та озброєні іноземною бронетехнікою, розпочали наступ у Запорізькій області 4 червня. Одним із ключових напрямків удару стало село Роботине, що лежить між Оріхівом та Токмаком, контроль над яким був важливим для перерізання російського сухопутного коридору з Криму на Донбас.

Українські війська зазнали значних втрат у боях під Роботиним, але після тримісячних бойових дій 28 серпня змогли визволити село від російських військ. Однак ця перемога обійшлася дорого втратами сил і часу, через що Українські війська не змогли рухатися далі в напрямку Токмака та Мелітополя. На кінець осені наступ на цьому фронті практично припинився.

У зимовий період російські війська розпочали атаку на Роботине, спрямовуючи свої дії на нейтралізацію успіхів українських сил у цьому районі. Незважаючи на це, одним із найбільших досягнень для Збройних Сил України у 2023 році стало створення плацдарму на лівому березі Херсонщини. Після визволення Херсона від окупантів у 2022 році лінія фронту між українськими і російськими військами проходила по річці Дніпро, перетин якої обидві сторони не могли вдало форсувати.

Восени 2023 року стало відомо, що українські війська змогли переправитись через Дніпро та створити плацдарм на лівому березі. Протягом тривалого часу цю інформацію не робили публічною, але середині листопада українська влада оголосила про його існування. Плацдарм, розташований біля села Кринки, піддається постійним обстрілам та бомбардуванням з боку російської армії, що призвело до практичної знищення цього населеного пункту. Незважаючи на це, українським військам вдається утримувати плацдарм, який має важливе стратегічне значен

Українська влада, ймовірно, зосередиться на стратегічній обороні та формуванні нових військових резервів. У разі збереження міжнародної підтримки та постачання військової техніки від Заходу, Україні може вдалося виконати локальні наступальні операції в Запорізькій області та на Херсонщині. Ці дії можуть мати успіх за умови надходження великої кількості дальнобійних ракет і обіцяних літаків F-16. Сучасні винищувачі забезпечать необхідне повітряне прикриття для сухопутних операцій. Однак більшість аналітиків переконані, що третій рік великої війни буде для України переважно роком стратегічної оборони та мобілізації нових військових ресурсів.

У висновку можна зазначити, що українська влада орієнтується на стратегічну оборону та мобілізацію нових військових сил. Залежно від підтримки Заходу та постачання необхідної військової техніки, можливі локальні наступальні операції у Запорізькій області та на Херсонщині. Однак більшість експертів вважають, що українські війська переважно будуть зосереджені на стратегічній обороні протягом третього року великої війни.

Соціальні мережі часто стають майданчиком, де члени відомих родин діляться подробицями свого життя. Нещодавно увагу громадськості привернув допис Ольги Гринкевич, доньки відомого львівського підприємця.

Першим нашим “героєм” стане зірка телеекранів – Сергій Філімонов, чия популярність почала рости після того, як його зі скандалом, але все таки зробили командиром одного з найвідоміших військових підрозділів – “Вовки Да Вінчі”.

Да Вінчі

Доброволець “Правого сектору” Дмитро Коцюбайло з позивним “Да Вінчі” – безумовний Герой України, всього себе присвятив війні з російськими загарбниками. З перших днів війни Да Вінчі приймав участь в бойових діях, а у 2016 році був призначений командиром першої штурмової роти ДУК ПС.

У 2021 році Дмитро Коцюбайло, будучи цілком гідний цього звання, отримав Героя України та став першим добровольцем, якому це звання присвоєно прижиттєво.

Але, знаковим є той факт, що нагородження Дмитра організувала його наречена – Аліна Михайлова. Це вона “дотиснула” Володимира Зеленського, щоб він нагородив Да Вінчі найвищою державною нагородою. “Дотиснула” – так як ця нагорода була вкрай необхідна для її власного політичного піару. Сам Коцюбайло, за свідченням близького оточення, ніколи публічності не шукав.

Після початку повномасштабної війни штурмову роту “Вовки Да Вінчі” було переформовано на 1-й окремий штурмовий батальйон у складі 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, а 7 березня 2023 року Коцюбайло загинув у битві за Бахмут.

Загибель Дмитра Коцюбайла була вміло використана Аліною Михайловою задля побудови власної політичної кар’єри: “приймаючи від Президента орден Богдана Хмельницького III ступеня, керівник нашої медичної служби “УЛЬФ” Аліна Михайлова віддала Президенту України особистий бойовий шеврон нашого командира Дмитра “Да Вінчі” Коцюбайла”.

В подальшому Аліна Михайлова розпочала різними шляхами тиснути на Валерія Залужного з вимогою передати батальон “Вовки Да Вінчі під командування її близького друга та партнера по “рекету забудовників” – Сергію Філімонову. При цьому необхідна кваліфікація та авторитет для керівництва батальоном у Філімонова був відсутній.

Незважаючи на заперечення Залужного, Михайлова з часом змогла через Офіс Президента пролобіювати призначення Сергія Філімонова командиром “Вовків Да Вінчі”.

Того ж дня представники батальйону відповіли, що категорично не погоджуються з призначенням: “У зв’язку із чисельними зверненнями до нас громадян після появи у медіа інформації про те, що командиром «Вовків Да Вінчі» став Сергій Філімонов, повідомляємо, що після загибелі нашого командира Дмитра Коцюбайла («Да Вінчі») наш батальйон – 1-ий ОШБ у складі 67 ОМБР ДУК незмінно очолює Юрій Капустяк”.

Але, не незважаючи ні на що, скандальна зміна командира відбулась. Задля того 1 ОШБ вивели зі складу ОМБР ДУК і ввели в склад 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Що знову таки відбулось за сприянням Аліни Михайлової.

Заможний комбат Філімонов – нове обличчя нової України

Сьогодні, завдяки Аліні, Філімонов не тільки зірка екранів, героїчний комбат, військовий експерт і все таке інше, ще й дуже заможна людина. Більшість часу він проводить в телестудіях, та на відпочинку у Франції, Португалії. Звідки взагалі у нього є час на війну – не зрозуміло. Як і незрозуміло звідки у нього гроші на більш ніж заможне життя.

Нещодавно Філімонов виклав цілу серію фотографії з родиною на яких у нього можна роздивитись на руці шикарний «Rolex» за 30 000 доларів.

Чи може командир батальйону відкласти за півроку війни таку суму?

Мабуть, що ні. А якщо додати, що його дружина також носить «Rolex» за ціною в 25 000 доларів, то думка про законність походження цих аксесуарів відходить на задній план.

Але й цього мало, щоб довести свою елітність Валерія красується в VanCleef за 7000 доларів.

Може Філімонов заробляє на інтерв’ю, чи збирає донати у подорожах, які перетворює на коштовні годинники? Чи франшиза “батальон “Вовки Да Вінчі” яку передала йому в користування Михайлова приносить такий дохід?

Ймовірно “війна із забудовниками” також були лише джерелом надприбутків. В одному з інтерв’ю напередодні масштабного вторгнення Філімонов заявив:

“Мені пропонували гроші на кожній забудові – від 50 тис. до 1 мільйона доларів”. І додав: “Тут питання в чому: вони пропонують гроші; якщо ти від них відмовляєшся, то гроші беруть поліція і прокуратура – заводяться кримінальні справи”. Як бачимо, Філімонову вирішив “не відмовлятись”. А з юридичної точки зору, такі дії кваліфікуються як “банальний рекет”.

Як не відмовилась і “вкрай принципова” Аліна Михайлова. Михайлова з Філімоновим неодноразово заявляли, що воюють з забудовником Віталієм Хомутинником, але це не завадило Михайловій увійти до складу депутатів КиївРади від партії “Голос”, спонсором якої є саме Хомутинник.

А з початком повномасштабного вторгнення Аліна Михайлова та Сергій Філімонов вирішили наживатись на війні, кращим підтвердженням чого є розкішний спосіб життя Філімонова, яким він не соромиться хизуватись в соціальних мережах.

Як бачимо, “нові герої” як Сергій Філімонов та Аліна Михайлова, спекулюючи на темі патріотизму, являються звичайними мародерами, а їх діяльність та розкішний спосіб життя мав би стати предметом вивчення правоохоронців.