Групу прокремлівських агітаторів затримали у Києві

Ужгород: місто на кордоні війни

У жвавому місті Ужгороді, що розташоване на крайньому заході України, молодь продовжує безтурботно веселитися та відвідувати нічні бари, оскільки тут ще не ввели комендантську годину і ризик обстрілів майже відсутній. Однак місцеві мешканці стурбовані присутністю офіцерів, які також відвідують нічні клуби у пошуках уникників військової служби.

У зв'язку з тривалістю конфлікту Київ вирішив вжити більш суворих заходів проти ухильників від призову, але деякі винятки існують, зокрема для осіб з вищою освітою, які знаходять шляхи уникнення мобілізації через навчання.

Згідно з воєнним станом, чоловікам віком від 18 до 60 років заборонено виїжджати з країни без спеціального дозволу. Таким чином, прикордонний Ужгород стає пунктом переправи для тих, хто намагається нелегально перебратися через річку до сусідньої Угорщини, проте такі спроби все частіше призводять до трагічних наслідків.

Навіть за таких умов, до Ужгорода приїжджають люди з інших регіонів, які прагнуть жити подалі від зони військових дій. Це призвело до помітного зростання населення міста і підвищення орендної плати за житло. Незважаючи на ризик мобілізації, нічні вечірки в Ужгороді продовжують тривати, відзначає The Times.

У підсумку, стаття розкриває складну ситуацію у місті Ужгороді, де молодь продовжує веселитися в нічних клубах, незважаючи на тривалу війну та загрозу мобілізації. При цьому, присутність офіцерів у нічних закладах створює певні ризики для молоді, яка намагається уникнути військової служби. Важливою проблемою стає також нелегальна переправа через кордон та зростання населення міста, що призводить до підвищення цін на нерухомість. Таким чином, стаття відображає складну реальність життя українців на кордоні зі зонами конфлікту та наголошує на необхідності знаходження ефективних рішень для вирішення цих проблем.

«Орієнтовно в районі 40-50% міста, можна сказати, перебуває під контролем ЗСУ. Решта території – ворогом захоплена», – сказав Василь Чинчик.

За його даними, за минулу добу росіянам не вдалося просунутися. У Торецьку залишається ще близько 1150 цивільних, триває їхня евакуація, повідомив Чинчик.

Зазначимо, що за укранськими військовими картами росіяни контролюють набагато менше, ніж половину міста. За російськими ж, вони вже захопили частину центру міста та мікрорайони Нахалівка і Забалка.

Російські війська, здійснюючи систематичні хімічні атаки на українських військових, насаджують страх та нестабільність на передовій. Згідно з дослідженням журналістів видання The Telegraph, на різних ділянках фронту українські захисники постійно стикаються з нападами безпілотників, які розпилюють отруйні гази та інші хімічні речовини на їхні позиції. Використання таких засобів, як CS або хлоробензальмалононітрил, є порушенням Конвенції про хімічну зброю. За словами командира української розвідгрупи, ситуація настільки загострюється, що майже щодня їхні позиції піддаються атакам гранатами, що містять газ. Це, хоча не завжди летально, все ж сіє паніку серед бійців та примушує їх відступати, надаючи перевагу противнику. Свідчення інших українських солдатів підтверджують постійні атаки хімічними засобами, які зараз вимагають від них постійного носіння протигазів. Експерти підтверджують використання різних хімічних речовин, включаючи сльозогінний газ та інші отруйні сполуки. Інциденти цього роду стають все більш загостреними, і російські війська навіть використовують такі смертельні речовини, як ціанід водню, який був застосований під час Першої світової війни. Ці атаки, заборонені міжнародними угодами, становлять серйозну загрозу для життя та здоров'я українських військових, а також місцевого населення на тимчасово окупованих територіях. Українські військові офіційно документували 626 випадків хімічних атак з боку Росії з початку повномасштабного вторгнення. Проте, деякі експерти вважають, що ця цифра значно занижена. "На жаль, у поточній ситуації причини смертей багатьох українських солдатів адекватно не розслідуються. Просто їх занадто багато", — вказує Ребека Мачоровська. Хімічні атаки стали нормою, і тепер українські військові отримують спеціальну підготовку для подібних ситуацій. Навчальні матеріали, надані The Telegraph, описують атаку на українські позиції біля Бахмута наприкінці минулого року. "Російські безпілотники скинули три хімічні гранати, ймовірно, наповнені CS, безпосередньо на їхні позиції. Коли солдати намагалися втекти, їх атакували снарядами та безпілотниками, скидаючи звичайні гранати. Навчальний посібник радить солдатам залишатися на місці та терпіти перші кілька хвилин впливу сльозогінного газу замість того, щоб тікати зі своїх бойових позицій. Після перших кількох хвилин впливу, дія газу стає менш інтенсивною", — йдеться у матеріалі.

Українські військові, не зважаючи на свою відданість та мужність, стикаються з серйозними труднощами у забезпеченні та використанні засобів захисту. Не всім бійцям надаються протигази, що робить їх уразливими перед хімічними атаками ворога. Більшість доступних протигазів є застарілими, виготовленими ще в радянські часи, тому їхня ефективність у протистоянні сучасним хімічним загрозам обмежена.

За даними Генерального штабу Збройних Сил України, російські війська значно збільшили використання боєприпасів із отруйними хімічними речовинами на фронті. З моменту початку повномасштабного вторгнення зафіксовано 626 випадків подібних атак, з яких 51 припадає на січень 2024 року. Експерти аналітичної компанії ISW вважають, що Росія систематично застосовує хімічну зброю з декількох причин, включаючи залякування та деморалізацію українських військ, а також порушення міжнародного права.

З останніх звітів відомо, що окупаційні сили навіть почали використовувати гранати РГ-ВО з хлорацетофеноном, що є одним з типів сльозогінного газу, для придушення масових протестів та заворушень на окупованих територіях. Ці нові методи підтверджують безжальність та безглуздість ворога, який намагається за допомогою хімічних засобів перекрити волю українського народу та зламати відчайний опір військових.

У висновку можна зазначити, що ситуація з використанням хімічної зброї на території України стає все більш загостреною. Російські війська систематично здійснюють хімічні атаки проти українських військових, порушуючи міжнародні норми та стандарти. Українські захисники стикаються з серйозними проблемами у забезпеченні засобів захисту, таких як застарілі протигази та недостатнє їхнє виділення. Високий рівень використання хімічної зброї Росією свідчить про цілеспрямовану стратегію залякування та деморалізації українських військових, а також порушення міжнародного права. У зв'язку з цим, вирішення проблеми хімічних атак вимагає комплексного підходу та міжнародної співпраці для забезпечення ефективного захисту та покарання винних у порушеннях.