Історична подія: Перший випадок конфіскації майна в Україні у жінки за підтримку сепаратизму – в Вінниці

Екс-командир роти "Айдара" Євген Дикий в інтерв'ю для 24 каналу висловив переконання, що в новому законопроекті про мобілізацію слід посилити відповідальність за ухилення від військової служби та від військового обліку. Він зауважив на "парадоксальну ситуацію", коли військового, хто відмовляється воювати через страх, можуть засудити до п'яти років ув'язнення, а той, хто відмовляється служити після проходження медичної комісії, може отримати максимум три роки. Дикий наголосив на необхідності введення примусових заходів для тих, хто ухиляється від служби, та закликав депутатів не боятися втрат рейтингів, оскільки на непідконтрольних територіях України рейтинги не мають значення.

Згідно з новим законопроектом про мобілізацію, уряд приймає ряд заходів для зміцнення мобілізаційних можливостей:

Введено електронні повістки, які вважатимуться врученими після появи в електронному кабінеті військовозобов'язаних;Встановлені санкції за неявку за повісткою, включаючи блокування рахунків, заборону використовувати автомобіль і виїжджати за кордон;Збільшені штрафи за порушення правил військового обліку, введена кримінальна відповідальність за відмову від проходження медичного огляду;Скасована відстрочка від мобілізації для тих, хто отримує другу вищу освіту, та для аспірантів, які навчаються за контрактом;Ставляться під мобілізацію раніше судимі за нетяжкі злочини;Вимагається додаткове пред'явлення військового квитка з відміткою про зняття з обліку при виїзді за кордон;Керівникам лікарень наказано повідомляти в Територіальні центри керівництва з реєстрації військовозобов'язаних про перебування на стаціонарі осіб віком від 18 до 25 років;Вік мобілізації знижено з 27 до 25 років тощо.Зазначені заходи створюють можливість для влади посилено контролювати мобілізаційні процеси, але також ставлять під загрозу права та свободи громадян. Співробітники Територіальних центрів керівництва з реєстрації військовозобов'язаних мають широкі повноваження, які можуть бути використані не завжди законно, що може призвести до порушень прав громадян та підпалювати гнів суспільства.

У новому законопроекті про мобілізацію в Україні запропоновано ряд заходів, спрямованих на зміцнення військової мобілізації. Ці заходи включають в себе введення електронних повісток, посилення відповідальності за ухилення від служби та військового обліку, а також ряд інших заходів для ефективного втручання держави у мобілізаційні процеси. Однак, разом з тим, ці заходи можуть стати причиною порушення прав та свобод громадян, а також зростання недовіри суспільства до дій влади. Таким чином, необхідно забезпечити баланс між необхідністю зміцнення обороноздатності країни та збереженням гарантій прав і свобод громадян.

Розкриття проектом "Схеми" нового скандального факту викликає хвилю обурення: з'ясувалося, що молода дівчина, яка є дочкою заступника генерального прокурора Юрія Вербицького, стала власницею елітного майна, загальна вартість якого оцінюється в 52 мільйони гривень. Цей інцидент викликає серйозні запитання щодо джерел походження таких значних коштів для молодої особи, особливо зважаючи на її офіційну зайнятість та фінансовий статус до появи цього майна. Звинувачення у корупційних схемах та недопущення недекларованого доходу може підірвати довіру до владних структур і справедливості в країні. Необхідно провести ретельне розслідування цієї ситуації та вжити відповідних заходів для встановлення прозорості та відповідальності перед законом.

Згідно з розслідуванням, Христина Ільницька володіє будинком площею 240 кв. м, вартість якого становить $1,2 мільйона, автомобілем Porsche Macan T 2023 року випуску за $100 тисяч і, ймовірно, київським салоном краси Leo Beauty Club. Водночас будинок вона придбала за ціною у 24 рази нижчою за ринкову вартість.

За останні 10 років сукупний офіційний дохід Ільницької склав близько 360 тисяч гривень. Задекларовані доходи її коханого також значно менші, ніж вартість її майна.

Дівчина пояснила наявність у неї елітної нерухомості спадщиною. Заступник генпрокурора Вербицький, своєю чергою, заявив, що не вважає стосунки з Ільницькою «сімейними», тому в декларації її нерухомість не вказав.

Журналіст-розслідувач Юрій Ніколов оприлюднив інформацію, що викликала суспільний резонанс і поставила низку запитань до системи фінансового контролю державних посадовців. Йдеться про керівника одного з департаментів Фонду державного майна України Андрія Мельника, майновий стан якого, за даними публічних джерел, містить нетипові та суперечливі деталі.

Посадовець походить із Луганської області та, як зазначається, залишив окуповану територію після подій 2014 року, переїхавши на підконтрольну Україні частину країни. Саме цей біографічний факт додає особливої чутливості до подальших обставин, викладених у його електронній декларації.

Крім значних запасів золота, Мельник задекларував спецдозволи на розробку родовищ, розташованих на тимчасово окупованій території Луганської області.

Юрій Ніколов висловлює сумніви щодо логіки перебування такої заможної людини на державній службі з відносно низькою заробітною платою та підкреслює потенційні ризики для національної безпеки. Зокрема, виникає питання щодо можливої залежності українського чиновника, який керує державними активами, від російської сторони, що контролює доступ до його багатомільйонних статків у Москві.

Ця ситуація ставить під сумнів прозорість управління державними ресурсами та безпеку стратегічно важливих об’єктів, адже чиновник із значним фінансовим інтересом за кордоном може опинитися під тиском зовнішніх факторів.

У 2024 році місцева влада Сіверськодонецька, що була евакуйована через окупацію, звітувала про виконання закупівель, спрямованих на підтримку військових. Серед придбаного – FPV-дрони, станції радіоелектронної боротьби та спеціалізоване обладнання для протидії ворожим безпілотникам. Загальна сума витрачених коштів склала понад 5,5 мільйонів гривень. Здавалося б, все йде за планом: укладені контракти, акти приймання-передачі, забезпечення армії необхідними засобами для боротьби з ворогом. Однак після детальних розслідувань детективами та журналістами виявилось, що значна частина техніки так і не потрапила до військових частин.

Корупційна схема, яка стала результатом цієї історії, вражає своєю масштабністю. Гроші були виділені на закупівлю високотехнологічного обладнання, необхідного для захисту наших військових на передовій. Проте дрони так і не надійшли в армію, а кошти, ймовірно, були спрямовані в інші напрямки, залишаючи армію без необхідної техніки. Це не тільки підриває ефективність оборони, але й ставить під сумнів довіру до державних інститутів, які мають забезпечувати безпеку країни.

У випадку Сіверськодонецька ця ж схема стала прикриттям для виведення коштів.

За даними слідства, посадовці місцевої військової адміністрації разом із керівництвом КП фактично імітували постачання оборонної техніки. Під конкретні «потреби військової частини» оформлювали листи-запити, миттєво отримували «комерційну пропозицію» від заздалегідь визначеного постачальника, підписували договір і одразу складали акт приймання. У Prozorro з’являлися вже готові контракти — без оголошень, без конкуренції, без порівняння ринку. На папері — ідеально. На фронті — порожньо.

У квітні 2024 року КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» придбало (за документами) 20 багатоканальних станцій РЕБ «для протидії FPV-дронам» на суму 2 млн 960 тис. грн. У липні було укладено ще один контракт — на 150 FPV-дронів і три наземні станції управління загальною вартістю 2 млн 574 тис. грн. Сукупно – 5,53 млн грн. Самі закупівлі оголосили як «термінову оборонну необхідність», тобто без відкритих торгів.

Далі задіювався другий поверх схеми. Кошти переказувалися на рахунки обраних приватних компаній, після чого «прокачувалися» через низку пов’язаних ФОПів, конвертувалися в готівку та розподілялися між учасниками. За даними слідства, ці документи — договори, накладні, акти приймання, договори «відповідального зберігання» — мали одну мету: створити ілюзію, що техніка нібито є і вже передана військовим.

Досудове розслідування відкрите за ч. 4 та ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України — привласнення або розтрата майна в особливо великих розмірах, у тому числі за попередньою змовою групою осіб. Максимальна санкція за цими статтями — до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна і забороною обіймати посади. Тобто слідчі БЕБ уже кваліфікують історію не як «управлінську недбалість», а як організоване виведення бюджетних коштів під час війни.

Ключовими виконавцями виступили дві компанії, які формально не мають жодного відношення до виробництва або постачання військової техніки.

ТОВ «Промислова група А.С.Д.» отримало контракт на постачання 150 FPV-дронів і трьох наземних станцій управління на суму близько 2,57 млн грн. На папері компанія займається спецодягом, меблями, деревиною, технікою для офісу, металами — список видів діяльності розкиданий від текстилю до хімії. У відкритих реєстрах компанія фігурує у кримінальних провадженнях за ст. 191 ККУ («розтрата майна»), неодноразово змінювала керівництво й зареєстрована за адресою масової реєстрації, де існують десятки інших фірм. Нинішнім власником і директором називають Дмитра Добровольського із Запоріжжя. Раніше бенефіціаром був Максим Карпов.

ТОВ «НВО “Металіт”» отримало замовлення на 20 багатоканальних станцій РЕБ на суму майже 2,96 млн грн. Ця фірма формально торгує господарськими товарами, займається будматеріалами, меблями та дрібними підрядами — від встановлення поручнів до поставок мікрофонів і гучномовців. Вона також фігурує у кримінальних провадженнях за розтрату майна й так само змінювала власників і директорів у прискореному режимі: нині нею керує запоріжець Олександр Латій.

Обидві фірми пов’язані між собою через ту саму людину — Максима Карпова. Він фігурує як колишній бенефіціар «Промислової групи А.С.Д.» і водночас як керівник «Металіту» в попередні періоди. Така «перекличка» менеджменту виглядає як ознака контрольованої мережі компаній, через яку можна обслуговувати схеми з бюджетом: сьогодні — «робочий одяг», завтра — «системи РЕБ для фронту».

По-перше, масштаби. Йдеться не про один сумнівний договір на кілька сотень тисяч гривень, а про понад 5,5 млн грн «оборонки» у прифронтовому регіоні, де кожен робочий FPV-дрон — це збережене життя на позиції. Це гроші, які мали перетворитись на очі й зброю для штурмових груп, а не на готівку в кишенях місцевих «менеджерів війни».

По-друге, модель. Програма шефської допомоги військовим частинам створювалася як інструмент швидкої підтримки армії без бюрократії. Але відсутність відкритих торгів, мінімум контролю та можливість проводити закупівлі через комунальні підприємства перетворюють її на ідеальний канал для відпрацьованих схем. У випадку Сіверськодонецька ми бачимо типові маркери корупційної мережі: фіктивне постачання, підставні фірми з десятком випадкових КВЕДів, «збіги» в менеджменті, переведення коштів у готівку через підконтрольних ФОПів. Це не випадковий збій – це бізнес-модель.

По-третє, повторюваність. Ті самі компанії з’являються не тільки у «дронових» контрактах. Журналісти нагадують: після угод про FPV і РЕБ «Промислова група А.С.Д.» та «Металіт» почали отримувати інші бюджетні підряди від структур, пов’язаних із Сіверськодонецькою громадою — наприклад, від «Сєвєродонецькводоканалу» (контракти більш ніж на 2 млн грн) та КНП «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» (навіть «інформаційні послуги»). Це вказує, що мова йде не про разову оборудку «під фронт», а про розгалужену мережу отримувачів бюджетних грошей.

Розслідування триває. БЕБ і Спеціалізована прокуратура у сфері оборони працюють за статтею про розтрату в особливо великих розмірах, що передбачає до 12 років ув’язнення з конфіскацією. Публічно детективи поки не називають прізвища конкретних фігурантів, але фіксують, що в схемі були задіяні посадовці місцевої військової адміністрації, керівництво комунального підприємства та директори компаній-постачальників.

Важливий аспект — те, що оборонні кошти витягувалися в тилу, при цьому Сили оборони саме в цей період масово просили FPV-дрони і станції РЕБ як критичний інструмент на передовій. Тобто історія не просто про «економічні злочини», а буквально про те, що частина заявленої для війська зброї існувала тільки у вигляді підписаних актів.

Це справа не про бюрократію. Це справа про життя на нулі.