Із 1 липня 2024 року розпочинається поетапне підвищення акцизного податку на тютюнові вироби: що це означає для споживачів?

Останнім часом в Україні активно обговорюють питання мобілізації, особливо в контексті зниження віку мобілізованих осіб. Згідно з інформацією, що надійшла від видання The New York Times, масовий призов молодих чоловіків у віці 20 років може негативно вплинути на демографічну ситуацію в країні та призвести до зниження народжуваності. Українські експерти також підтверджують наявність демографічної кризи, вказуючи на різні фактори, що впливають на неї.

Одним із ключових чинників є зростання мобілізації та відправлення молодих чоловіків на військову службу. Дослідження показують, що це може суттєво змінити структуру населення та народжуваність. Попередні економічні кризи 90-х років також підтверджують такий вплив наростаючої мобілізації на демографічні показники.

Проте, крім мобілізації, існують інші фактори, що впливають на демографічну ситуацію в Україні, такі як відсутність ефективної державної політики щодо підтримки сім'ї, економічна нестабільність та низький рівень соціального захисту. Ці проблеми, разом із мобілізацією, створюють серйозні виклики для демографічного розвитку країни.

Зниження віку мобілізованих осіб, як зазначають експерти, може мати довгострокові наслідки для економіки та безпеки України. Призов більшої кількості чоловіків у віці 20 років може призвести до скорочення кількості народжених у цьому поколінні українців, що в подальшому загрожує складовим елементам суспільства.

Загалом, демографічна криза в Україні вимагає комплексного підходу та ефективних заходів з боку держави для підтримки сімей, збереження народжуваності та забезпечення стабільності економіки.

За останні роки українське суспільство стикається зі зниженням народжуваності, що відзначається вже з 2013 року. Згідно з дослідженнями, кожного року народжується на 6-7% менше дітей, що є серйозною проблемою для країни. Експерти, зокрема, економіст і фінансовий аналітик Олексій Кущ, розглядають це явище як передумову демографічної кризи в Україні. Вони вказують на різні фактори, що впливають на цю ситуацію, зокрема наростаючу мобілізацію та економічну нестабільність.

Експерти підкреслюють, що Україна стикається не просто з кризою, а з катастрофою демографічного характеру. Відсутність ефективної державної підтримки сімей, низький рівень соціального захисту, а також колосальна міграція з країни є основними чинниками, що сприяють цій ситуації. Мобілізаційний вік, хоч і має вплив на народжуваність через можливе відправлення молодих чоловіків на військову службу, проте є лише опосередкованим фактором у цілому комплексі проблем.

Згідно з думкою експертів, необхідно вживати невідкладних заходів для розв’язання демографічної кризи. Це включає в себе підтримку сімей, створення сприятливих умов для виховання дітей, а також ефективну політику щодо розвитку економіки та соціального сектора. Тільки комплексний підхід може допомогти змінити негативні тенденції в демографічній сфері та забезпечити стабільний розвиток країни.

Коли пара вирішує народжувати дітей, вони стикаються з фінансовими труднощами, адже збільшуються витрати на утримання сім'ї. Проте в Україні відсутня ефективна державна політика щодо стимулювання та підтримки таких сімей, яка б допомагала зменшити фінансове навантаження на батьків. Жінки, які хочуть мати дітей, стають перед вибором: продовжувати працювати для забезпечення сім'ї або ж пожертвувати своїм кар'єрним зростанням, збільшуючи фінансові витрати на догляд за дітьми. Така ситуація затримує рішення багатьох сімей щодо народження дітей.

Основною причиною відмови від батьківства є економічні труднощі, відсутність підтримки від держави та непередбачуваність майбутнього. Зазначений експерт вважає, що державні заходи, запропоновані для підтримки сімей, не є достатньо ефективними для стимулювання народжуваності. Таким чином, мобілізація не має прямого впливу на рівень народжуваності, але суттєво впливає на соціально-економічну ситуацію країни загалом.

Тим часом, за даними ООН, з початку повномасштабного російського вторгнення з України, понад 6 мільйонів громадян виїхали за кордон. Більшість біженців направилися до країн Європейського Союзу, зокрема до Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії. Понад 3,3 мільйони осіб перетнули кордон з Польщею, і за оцінками польського уряду, близько половини з них можуть залишитись на тривалий термін у країні.

• На фоні демографічної кризи в Україні, спричиненої низькою народжуваністю та масовою еміграцією, виникає необхідність впровадження ефективних заходів державної підтримки сімей, що бажають мати дітей.

• Відсутність стимулюючої державної політики та недостатня соціальна підтримка сімей стають головними причинами відмови від батьківства та зменшення народжуваності в Україні.

• Наявність економічних труднощів, непередбачуваність майбутнього та відсутність можливостей для кар'єрного зростання також впливають на рішення сімей щодо народження дітей.

• Мобілізація, хоч і не є безпосередньою причиною зменшення народжуваності, але може поглибити економічні труднощі сімей та посилити еміграційні процеси з країни.

• Важливою задачею для влади є розробка та впровадження комплексних програм та заходів для підтримки сімей, зокрема з метою стимулювання народжуваності та забезпечення умов для комфортного виховання дітей.

• Зростаюча кількість громадян, які емігрують з України через війну та економічні труднощі, поглиблює демографічну кризу та створює серйозні виклики для подальшого розвитку країни.

Формально Віктор Шакірзян займає посаду секретаря Рівненської міської ради, однак у реальності саме він виконує функції очільника міста, ухвалюючи ключові управлінські рішення без прямого мандата від виборців. Не перемігши на жодних загальноміських виборах, Шакірзян опинився на вершині міської влади завдяки процедурним механізмам та внутрішнім домовленостям, що викликає дедалі більше запитань у громадськості.

Його шлях у владу важко назвати класичною політичною кар’єрою з відкритою конкуренцією та виборчими кампаніями. Натомість він виглядає як добре вибудувана управлінсько-бізнесова модель, у якій тісно переплелися інтереси міського адміністрування, забудови та контролю над фінансовими потоками. Така конфігурація дозволяє концентрувати вплив без необхідності публічної електоральної підтримки.

У 2020 році Шакірзян спробував стати мером, але програв вибори Олександру Третяку. Втім, поразка не стала політичним завершенням. Він отримав посаду секретаря міськради — формально другорядну, але стратегічно ключову. За законом саме секретар у разі відсутності або відставки мера автоматично виконує його обов’язки. Після відходу Третяка ця норма фактично відкрила Шакірзяну шлях до керівництва містом без нових виборів.

Паралельно змінилася структура власності його бізнесу. Компанії, які раніше пов’язували з Шакірзяном, були переписані на родичів і близьке оточення: сестру, батька, сина та партнерів. Формально посадовець більше не має відношення до комерційної діяльності. Проте саме ці підприємства або пов’язані з ними структури продовжили отримувати підряди за бюджетні кошти.

Ключовим гравцем у тендерах стало ТОВ «Адамантбуд». Із 2021 року компанія отримала контрактів більш ніж на 142 мільйони гривень — від ремонту доріг і шкіл до облаштування укриттів та адміністративних приміщень. При цьому фірма використовує техніку й ресурси підприємств із кола, яке раніше пов’язували з Шакірзяном. У штаті працюють його родичі, а в документах фігурують спільні контакти та кошторисники.

Антимонопольний комітет встановив ознаки змови між «Адамантбудом» і компаніями з цього ж середовища. Наприкінці 2024 року їх внесли до переліку порушників, заборонивши участь у закупівлях на три роки та наклавши штраф понад 1,2 мільйона гривень.

Показовою стала історія з ремонтом у будівлі виконкому на Соборній. Депутатам пояснювали необхідність термінової заміни труб із витратами «до мільйона гривень», однак документація передбачала повноцінний капітальний ремонт санвузлів. Проєкт підготували заздалегідь, а на тендер вийшла лише одна новостворена компанія. У підсумку вартість робіт зросла до понад трьох мільйонів гривень.

Запитання виникають і до особистих активів посадовця. Будинок площею понад 300 квадратних метрів та земельну ділянку в деклараціях оцінювали в суми, що суттєво відрізнялися — від десятків тисяч гривень до мільйонів. Після публічної уваги оцінка різко зросла. При цьому нерухомість неодноразово переоформлювалася на інших осіб, хоча сам Шакірзян продовжує там проживати.

У результаті вимальовується модель, за якої політична посада забезпечує адміністративний контроль, а бізнес — фінансову основу. Формально закон не порушується: власники змінені, тендери проведені, рішення ухвалені колегіально. Фактично ж управління містом і бюджетними потоками концентрується в одному колі осіб. І доки ця система працює, реальна конкуренція за вплив на Рівне залишається мінімальною.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Раніше рішення військово-лікарської комісії про непридатність означало автоматичне виключення особи з військового обліку. Наказом №686 така норма скасовується. Зокрема, з тексту Положення вилучено положення про негайну реалізацію постанов ВЛК щодо виключення з обліку. Також прибрано норму, яка зобов’язувала складати свідоцтво про хворобу для тих, хто підлягає виключенню.

Однак ці зміни викликають багато запитань щодо їх відповідності чинному законодавству. Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» чітко визначає, що громадяни, визнані непридатними до військової служби, мають бути виключені з військового обліку. Ця вимога залишається в силі, адже накази Міністерства оборони не можуть скасовувати законодавчі норми.

Нововведення породжують низку правових та практичних суперечностей. Якщо непридатних більше не виключатимуть, залишається незрозумілим, які саме дані про них мають бути внесені до військово-облікових документів. До того ж виникає питання, чи не стане це підґрунтям для юридичних колізій, адже наказ не відповідає вимогам закону.

Можливі причини таких змін поки не пояснені. Одна з версій — бажання Міністерства оборони зберегти максимальний контроль над мобілізаційним резервом у складний період війни. Утім, без чітких роз’яснень суспільство може сприйняти ці зміни як спробу створити додатковий тиск на осіб, які за станом здоров’я не можуть виконувати військові обов’язки.

Наказ №686, безумовно, потребує додаткових роз’яснень з боку Міністерства оборони. Поки що залишається відкритим питання, як ці зміни будуть впроваджуватися на практиці і чи не призведуть вони до соціальної напруги серед тих, кого визнають непридатними до служби.

Адвокат Української православної церкви Роберт Амстердам розкрив перед громадськістю вражаючий обсяг своїх зусиль у справі захисту прав інституції та вірян. Його звіт, розтягнутий на понад 250 сторінок, виявив об'єктивні докази нападів на УПЦ, церкви та її священиків. У відеозверненні, що стало важливим кроком у підтримці православної громади, Амстердам закликав українську владу до утримання від подальшого розгляду законопроекту 8371, який вважає "проявом мови ненависті".

"Цей законопроект, — зауважив адвокат, — не тільки погрожує основам свободи віросповідання, але й розділяє націю, спонукаючи до конфліктів у суспільстві". Амстердам знову наголосив, що УПЦ не має жодного зв'язку з Московським патріархатом і відстоює незалежність від ідеології "русского мира".

"Наша церква будує божий мир, а не "русский мир", — зазначив він, процитувавши вислови митрополита Київського Онуфрія. Крім того, в американській соцмережі, Амстердам закликав до підтримки України з боку США, підкресливши, що підтримка України — це не лише акт солідарності, але й стратегічний крок для міжнародної стабільності.

• Звіт адвоката Роберта Амстердама підтверджує наявність об'єктивних доказів нападів на Українську православну церкву, її церкви та священиків.

• Законопроект 8371, спрямований на заборону УПЦ, вважається адвокатом проявом мови ненависті та може призвести до подальшого розділення суспільства.

• УПЦ чітко відділяє себе від Московського патріархату та активно виступає за свою незалежність та принципи будування божого миру.

• Підтримка України з боку США є критично важливою для міжнародної стабільності та демонстрації міжнародного правопорядку.

• Важливою метою є уникнення конфліктів у суспільстві та підтримка свободи віросповідання в Україні.