Київводоканал уклав контракт на постачання дизель-генераторів на 243 млн грн

У Білорусі розпочалась масштабна перевірка бойової готовності збройних сил, ініційована рішенням президента Олександра Лукашенка. Ця перевірка, яка триватиме не менше ніж кілька тижнів, стала важливим кроком у зміцненні обороноздатності країни, враховуючи зростаючу напруженість у регіоні та можливі зовнішні загрози. Протягом цього періоду Білорусь проводить комплексні навчання, що охоплюють не лише сухопутні війська, а й повітряні сили, а також різноманітні підрозділи спеціального призначення.

Перевірка бойової готовності в Білорусі може також бути сигналом того, що країна готується до ймовірних змін у безпековій ситуації на міжнародній арені. Незважаючи на те, що офіційна мета цих заходів — перевірка здатності до швидкого реагування та мобілізації, політичні аналітики вважають, що за цим стоїть ширша стратегія, спрямована на підвищення впливу Білорусі в геополітичних справах регіону.

Українська сторона уважно фіксує активність білоруської армії, оскільки Білорусь від початку повномасштабної війни відіграє допоміжну, але важливу роль у військовій інфраструктурі Росії. Саме з білоруської території у 2022 році здійснювалися ракетні удари по північних регіонах України, а логістика російських військ тривалий час проходила через білоруські залізниці.

Хоча згодом присутність російських підрозділів у Білорусі скоротилася, Мінськ і надалі надає свою територію як військовий плацдарм. Це включає навчальні полігони, казарми, транспортні маршрути та інфраструктурну підтримку.

Попри тісну військову співпрацю з Москвою, білоруська армія безпосередньо не бере участі в бойових діях проти України. Причина — внутрішня ситуація в самій Білорусі. Війна залишається вкрай непопулярною серед населення, а відправлення солдатів за межі країни несе для режиму ризик внутрішньої дестабілізації.

На початку повномасштабного вторгнення частина білоруських військових і офіцерів відкрито виступила проти втягування країни у війну. Деякі з них залишили службу або взагалі виїхали з країни. Цей фактор і надалі стримує Лукашенка від прямої участі у війні живою силою.

Відмова від відправлення солдатів не означає нейтралітету. Білоруська промисловість працює на потреби російської армії, а територія країни використовується для запусків дронів і розміщення елементів ударної інфраструктури. Восени 2025 року в Білорусі було розгорнуто російські ракети середньої дальності, які офіційно декларуються як «оборонні».

Крім того, під час нинішніх навчань білоруська влада заявила про намір посилити охорону кордону з Україною та інвестувати в нові військові об’єкти поблизу прикордонних районів. Будівництво полігонів і модернізація пунктів пропуску створюють додаткові ризики для північного напрямку.

Для України головна проблема — відсутність чітких гарантій. Лукашенко публічно запевняє, що не планує воювати, однак водночас зберігає повну військову інтеграцію з Росією. Це змушує українське командування тримати північний кордон у стані підвищеної готовності та закладати потенційні сценарії загроз.

Навіть без прямого вторгнення з білоруської території, сама можливість такого розвитку подій примушує Україну утримувати значні сили на півночі, що впливає на загальну конфігурацію оборони.

У найближчі місяці ситуація навколо Білорусі залишатиметься фактором стратегічної невизначеності. Україна та її партнери продовжать уважно стежити за розвитком подій, адже будь-яка зміна позиції Мінська може мати серйозні наслідки для регіональної безпеки.

На думку Шрама, держава має приділити особливу увагу наданню земельних ділянок військовим, замість того щоб виставляти їх на аукціони. Адвокат підкреслив, що земля є одним з найцінніших ресурсів країни, особливо в нинішніх умовах.

Я думаю, якщо закон гарантує право військових скористатися безоплатним отриманням земельної ділянки, то держава має забезпечити це, а не продати всі землі, які в неї є, і тим самим позбавити можливості громадян реалізувати таке право, в тому числі ветеранів, учасників бойових дій, учасників АТО,

Він наголосив, що земля є найціннішим ресурсом України, а тому продавати її в умовах війни необдумано.

Можна звісно все попродавати, а далі що? Була якась промисловість, вона зараз у занепаді. І земля лишається єдиним ресурсом який у нас є, і завдяки якому можна забезпечувати продовольчу безпеку хоча б нашої держави. Це основа, від якої можна відштовхуватися. Розпродати землю зараз, як на мене це дуже неправильне рішення

Шрам додав, що надавати дозвіл на продаж української землі іноземцям також неправильно, тому КСУ, у якому перебувають на розгляді питання тлумачення окремих норм конституції щодо землі, має нарешті дати відповіді на ті питання, які перед ним поставлені, це, в тому числі питання володіння землею сільськогосподарського призначення іноземними фізичними та юридичними особами.

Фонд держмайна готує перші 100 тисяч гектар до передачі на аукціон. Землі, які будуть виставлені на аукціон, раніше знаходилися в користуванні Національної аграрної академії. Ті своєю чергою отримали “національне багатство” у спадок від радянських колгоспів. Весь цей час земля оберталася у сірих схемах НААН, збагачуючи посадовців та співробітників самої академії.

Одна з таких держпідприємств НААН, що підпала під передачу до Фонду держмайна – “ДГ “Агрофірма “Надія”. Попри заяви НААН, що землі “Надії” ніколи не передавалися в оренду – виявилось, що зовсім нещодавно майже вся їх земля була передана приватній компанії для вирощування соняшнику.

Також “ДГ “Агрофірма “Надія” відома тим, що за сприяння НАБУ намагається відібрати земельні ділянки у більш ніж тисячі АТОвців. Останні приватизували землю у Сумській області, проте в “Надії” вважають, що ці землі належали їм. Законних підстав вважати, що землі АТОвців мають відношення до НААН наразі немає – так постановив Верховний суд.

Проте в НАБУ та САП заявили про готовність допитати захисників країни.

Протистояння НАБУ, САП та АТОвців відбувається в рамках кримінального провадження, де фігурує зокрема ексміністр Микола Сольський. До своїх посад на держслужбі він працював адвокатом і зокрема сприяв тому, щоб АТОвці отримали земельні ділянки.