Кабмін України частково відновив бронювання від мобілізації

4 липня 2024 року стало відомо про резонансне розслідування Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) щодо можливих корупційних схем у Державній митній службі. Ця новина викликала значний суспільний резонанс та привернула увагу до питань доброчесності у державних органах.

Шептицькому пред’явлено звинувачення за закінчений замах на підбурювання до хабарництва (статті 15, 27 та 369 Кримінального кодексу України). За даними слідства, влітку 2023 року Шептицький вирішив поставити своїх людей на високі посади в митниці через підкуп тимчасового виконуючого обов’язки голови Держмитслужби. Для цього він залучив Руслана Черкаського, колишнього заступника очільника митниці, звільненого у 2023 році через корупційні скандали, як посередника. Черкаський мав передати пропозицію щодо хабаря на посади у західних областях, зокрема за мільйон доларів за керівництво Львівською митницею.

За словами детективів, Шептицький планував разом із спільником Олегом Гаталяком фінансувати ці призначення та визначати кандидатів, які підходять для різних посад. Гаталяк також мав контролювати та розподіляти хабарі в майбутньому підконтрольному підрозділі митниці, наприклад, плануючи отримувати близько 2 мільйонів доларів щомісяця з Волинської митниці.

Шептицький зустрічався з Черкаським кілька разів для обговорення плану, залучаючи до розмов Гаталяка. Під час цих зустрічей обговорювались не лише вартість посад на різних підрозділах митниці, а й деталі схеми оплати. Наприклад, за призначення на посаду керівника Львівської митниці обговорювалась сума півмільйона доларів, за Чернівецьку – 200 тисяч. Згідно з змістом розмов, це був “перший платіж” за саме призначення, після чого планувалась регулярна виплата з частки незаконних прибутків щомісячно.

Згідно з текстом підозри, план Шептицького зазнав неуспіху через обставини, які не залежали від нього. Проте у списку “підходящих” кандидатур, який Черкаський передав на розгляд очільнику Держмитслужби, особисто відзначено кандидатуру Юрія Герасимова, колишнього голови Харківської митниці, якого справді призначено керівником Чернівецької митниці у січні 2024 року.

Нагадаємо, що Назар Шептицький є пасинком Олександра Рувіна, голови КНДІСЕ – найбільшого та найвпливовішого судово-експертного інституту в Україні. Обидва були героями розслідування Bihus.Info у 2021 році, коли журналісти розкривали сумнівне походження статків родини Рувіна в контексті конфлікту інтересів та скандальних експертиз.

Щодо Назара Шептицького вдалося встановити, що він володів значною кількістю дорогоцінної нерухомості та розкішних автомобілів, які не відповідали його офіційним доходам. Наприклад, серед них був Range Rover, вартістю близько 3,5 мільйона гривень, квартира в ЖК “Французький квартал” приблизно на 150 тисяч доларів, а також квартира у ЖК “Липська вежа” в урядовому кварталі Києва, оренда якої коштувала 8 тисяч доларів на місяць. Протягом декількох років також спостерігалася присутність Шептицького на автомобілях, зареєстрованих на інших осіб, які мали довіреності на його пасинка, Олександра Рувіна. Серед цих автомобілів були Mercedes-Benz G 63 AMG, два Toyota Land Cruiser 200 і Aston Martin DB9. Загальна орієнтовна вартість цих автомобілів становила приблизно 9 мільйонів гривень.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Відомо, що Зеленський акцентував увагу на розвитку можливостей дальнього удару, зокрема через впровадження балістичних ракет і безпілотників, які здатні вражати цілі на значних відстанях. Це може передбачати не лише збільшення постачань такої зброї від союзників, а й підтримку в розвитку вітчизняного виробництва.

Важливо зазначити, що на нову зброю, яку планується розвивати, не поширюватимуться обмеження, які були накладені західними країнами. Такі зміни дозволять Україні суттєво посилити свої військові можливості.

Інші аналітики та військові джерела, опитані виданням, також вважають, що цей пакет заходів може включати в себе розробку балістичних ракет та інші заходи, спрямовані на нарощування оборонних можливостей. Серед цих заходів – розширення інфраструктури НАТО в Україні та збільшення чисельності загартованих у боях українських військ.

Україна зайняла активну позицію в Чорному морі, перехопивши ініціативу і ставши визначальним гравцем у регіоні. Це стало поворотним моментом у геополітичній динаміці морської зони, а Військово-Морські Сили України (ВМС) надали пояснення щодо цього етапу.

Речник ВМС Збройних сил України Дмитро Плетенчук у своїй заяві зазначив, що в сьогоднішній ранок не спостерігалося присутності бойових кораблів ні в Чорному, ні в Азовському морях. Він пояснив це тим, що російські кораблі уникають виходу в море через небезпеку знищення внаслідок дій українських військ.

Плетенчук відзначив, що така поведінка ворога може бути пов’язана з виборами президента в Росії, оскільки Кремль не хоче псувати свою імідж та уникати втрат кораблів. Він також зазначив, що наразі в Чорному морі фіксуються невеличкі катери, які використовуються для робіт біля берега.

Пресслужба ВМС повідомила про виведення Росією двох носіїв крилатих ракет "Калібр" в Середземному морі. Речник ВМС заключив, що Україна наразі знаходиться в перевагу, і російська сторона шукає тактичні рішення для уникнення подальших втрат.

У висновку можна сказати, що активна позиція України в Чорному морі свідчить про зміни у геополітичній ситуації регіону. Відсутність російських кораблів у водоймах зв'язана з намаганням уникнути можливих втрат через дії українських військ. Це також вказує на зростаючу стратегічну важливість Чорного моря та роль України в ньому. Українські ВМС виявилися в перевазі, що змушує Росію шукати нові тактичні рішення для подальшої дії.

Наші джерела підтверджують, що стан підготовки мобілізованих солдатів Збройних Сил України на сьогоднішній день справді досяг найнижчого рівня, що фіксується з 2022 року. Якість навчання та забезпечення військовослужбовців в порівнянні з попереднім роком зазнала погіршення. За даними наших джерел, влада активно здійснює масовий призов громадян, надаючи недостатній рівень підготовки та обладнання, але водночас оперативно направляючи їх у вогневу зону, щоб кількістю компенсувати недостатню якість. Такий підхід дозволяє не створювати надмірного фінансового тиску на державний бюджет. Солдати перетворюються на масовий "конвеєр", де їхнє життя стає ставкою у грі, де завданням є тримати оборонну лінію за будь-яку ціну.

Згідно з військовим законодавством, громадяни України віком від 25 до 60 років підлягають мобілізації. Тимчасово, громадяни віком від 18 до 25 років вважаються призовниками і проходять базову військову службу, яка скорочена майже в шість разів порівняно з попередніми строками (3-5 місяців замість 18) та включає базову загальновійськову підготовку. Ця норма набуде чинності з 1 вересня 2025 року і буде викладатися як окрема дисципліна у всіх вищих навчальних закладах країни. Також громадяни матимуть можливість пройти підготовку в навчальних центрах Збройних Сил України, щоб отримати необхідні навички для державної служби або служби у місцевих органах влади чи прокуратурі.

Громадяни віком від 18 до 25 років можуть бути мобілізовані добровільно, а громадяни віком від 25 до 60 років — примусово. У законодавстві не передбачено термінів демобілізації під час воєнного стану для цієї категорії громадян. Жінки можуть вступити на військовий облік лише за власним бажанням, за винятком тих, хто має медичну або фармацевтичну освіту, проте їхню мобілізацію можливо здійснити лише за їхньою згодою. Іноземці та особи без громадянства не зобов'язані вступати на військовий облік, але мають можливість добровільно вступити на контрактну службу в Збройних Силах України або Національній гвардії.

Отже, зазначена стаття відображає серйозні проблеми, пов'язані з якістю підготовки та забезпеченням солдатів Збройних Сил України. Згідно зі звітом, якість навчання та обладнання солдатів зараз перебуває на найнижчому рівні з 2022 року. Політика масової мобілізації, яка здійснюється владою, призводить до відправлення погано підготовлених та слабко забезпечених солдат на фронт.

Законодавство щодо військової служби потребує перегляду, особливо щодо строків служби та умов демобілізації під час воєнного стану. Важливо також забезпечити належну підготовку молодих призовників, яка буде гарантувати їхню ефективну діяльність у разі потреби.

Пропоновані зміни у військовому законодавстві, такі як скорочення строків військової служби та введення обов'язкового військового навчання у вищих навчальних закладах, можуть сприяти покращенню ситуації. Важливо також враховувати індивідуальні потреби громадян щодо вступу на військовий облік та їхньої участі у військовій службі.