Колишній керівник ДСНС на Вінниччині примушував підлеглих будувати собі будинки

Командування Сухопутних військ Збройних сил України оприлюднило офіційні дані щодо військової служби українського співака Віталія Козловського. Відповідно до наказу начальника Генерального штабу від 23 травня 2024 року, артист був зарахований до резерву як солдат 3-го запасного взводу 90-ї запасної роти військової частини А4718.

До свого підрозділу він прибув із Національного президентського оркестру та вже 17 червня приступив до виконання службових обов’язків. Завданням Козловського було проходження навчальних зборів, які готують військовослужбовців до можливої мобілізації у разі загострення бойових дій. Це стандартна процедура для резервістів, що передбачає відпрацювання навичок, необхідних для виконання завдань у складі бойових підрозділів.

За інформацією Сухопутних військ, Козловський також проводив концерти у військових підрозділах для підтримки морально-психологічного стану особового складу. Водночас підрозділ уточнив, що він не брав участі у бойових чи оборонних діях. 28 червня 2024 року співак був звільнений зі служби наказом командира через сімейні обставини — догляд за дружиною або чоловіком з інвалідністю I чи II групи. Згідно з документом, Козловський здав посаду та припинив військову службу.

Раніше в інтерв’ю журналістці Марічці Падалко Козловський заявив, що займається патронатною службою з побратимами. Проте в Сухопутних військах спростували цю інформацію, зазначивши, що артист не був направлений на таку службу офіційно. У відповідь команда Козловського повідомила, що він дійсно залучений до патронатної діяльності, однак — не як військовослужбовець, а як представник благодійного фонду «Патронатна служба “Промінь допомоги”» 22 ОМБр.

Ситуація, що склалася, викликає занепокоєння серед військових експертів та політиків. Вони застерігають, що нестача артилерійських боєприпасів може суттєво вплинути на хід бойових дій. Деякі аналітики навіть прогнозують можливість повторення так званого "снарядного голоду", який вже спостерігався раніше.

За даними дослідження журналістського консорціуму, європейські виробники можуть виготовляти значно менше снарядів, ніж заявляють офіційні представники ЄС. Наприклад, виробнича потужність ЄС оцінюється приблизно в 600 тисяч снарядів на рік, що значно менше від заявлених 1,7 мільйона снарядів на рік до кінця 2024 року.

«Я думаю, що в Європі є, можливо, лише кілька країн, які мають запаси снарядів 155-мм на 30 днів», – сказав постійний секретар Міністерства оборони Естонії Кусті Салм у коментарі Delfi Estonia.

Той факт, що ЄС не встигає за оборонними потребами України, здається очевидним і представникам самої європейської збройової промисловості.

«Досвід війни в Україні показує величезний попит на артилерійські боєприпаси. Наявні виробничі потужності в західному світі не відповідають цим обсягам», – заявив у червні один із провідних європейських виробників зброї Rheinmetall.

Ця нестача снарядів стає причиною запізнень у поставках до України, яка знаходиться в активному конфлікті з Росією. Україна звертається до ЄС для отримання підтримки, проте обіцянки щодо постачання снарядів часто не виконуються через технічні та організаційні проблеми в європейській збройовій промисловості.

«Думаю, що частина програм недовиконана не тому, що хтось не захотів, а тому, що відбуваються дискусії всередині – хто виготовляє, хто кому платить, чи виконані всі зобов’язання покласти в «спільну касу» гроші. Хтось каже – «я все віддав, компенсуйте мені», або якась одна країна все блокує», – розповів Олексій Резніков.

Незважаючи на це, Україна посилює власні зусилля щодо виробництва артилерійських снарядів калібру 155 мм, щоб забезпечити власні потреби. Наприклад, планується запуск власного серійного виробництва цих снарядів, що дозволить країні збільшити самодостатність у цій стратегічно важливій галузі.

За даними Мінстратегпрому, українські збройні компанії домовилися із двома неназваними американськими фірмами та однією європейською – це Rheinmetall – про спільне виробництво 155-мм снарядів.

Після початку повномасштабної війни Україна вперше за часи незалежності розпочала масове виробництво боєприпасів радянських калібрів і з того часу вийшла на потужність у кілька десятків тисяч снарядів на місяць.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Зокрема, Марко Заальфранк, глава відділу торгівлі в континентальній Європі в енергетичній групі Axpo, зазначив, що “цінова різниця недостатньо приваблива, щоб виправдати ризик закачування газу в зону бойових дій.” Цей вислів ілюструє загальну позицію європейських енергетичних компаній, які в умовах військових дій та непередбачуваності ситуації намагаються мінімізувати ризики.

Українські підземні сховища газу традиційно використовувалися європейськими компаніями як надійний спосіб зберігання палива, особливо в осінньо-зимовий період. Однак нинішня ситуація в Україні, пов’язана з війною, призвела до того, що компанії ЄС шукають альтернативні варіанти для зберігання енергоносіїв, навіть якщо це передбачає додаткові витрати.

Для України така тенденція може обернутися суттєвими фінансовими втратами. Доходи від послуг зі зберігання газу були важливим джерелом валюти для країни, особливо на тлі війни та економічної нестабільності. Втрата цих доходів може поглибити економічні проблеми, з якими вже стикається Київ.