Колишню в.о. голови ДПС можуть ув’язнити на 8 років: деталі справи

11 листопада 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання, під час якого розглядалося питання обрання запобіжного заходу для Ігоря Миронюка. За матеріалами слідства, він разом із Дмитром Басовим нібито координував тіньові процеси у межах організованої схеми, що діяла в одній із державних структур. Справу розслідують детективи НАБУ за процесуального керівництва САП.

За версією правоохоронних органів, підозрювані могли впливати на ухвалення управлінських рішень, використовуючи службові зв’язки та неформальні механізми контролю. Слідство вважає, що такі дії були спрямовані на отримання неправомірної вигоди та збереження впливу на фінансові й кадрові потоки. У матеріалах провадження йдеться про системний характер діяльності та попередню змову між фігурантами.

Замовник обґрунтував відмову від конкуренції «терміновістю» виконання робіт. Водночас фактичний стан покрівлі був відомий задовго до підписання договору, а ознак раптового руйнування, які б виправдовували невідкладні процедури, зафіксовано не було.

Єдиним виконавцем робіт без жодної альтернативи визначили ТОВ «ДЕКАН ПРОЕКТ». 8 грудня 2025 року з компанією уклали договір на суму понад 16 мільйонів гривень. Аналіз попередньої діяльності цього підрядника свідчить про стійку залежність від одного замовника: більшість контрактів фірма отримує саме від університету Каразіна. Така концентрація підрядів фактично усунула інших потенційних учасників ринку і закріпила доступ до бюджетних коштів за конкретним суб’єктом.

Окремі положення договору викликають серйозні застереження з точки зору захисту пам’ятки архітектури. У документації відсутнє чітке розмежування між реставраційними роботами та звичайним ремонтом. Це суперечить законодавству про охорону культурної спадщини і відкриває можливість довільно змінювати характер робіт без належного контролю.

Не менш проблемними є умови щодо строків і ціни. Попри задекларований «твердий кошторис», договір передбачає можливість коригування вартості та графіка виконання робіт через додаткові угоди. Така конструкція фактично легалізує затягування процесу і створює підґрунтя для подальшого збільшення витрат.

Економічний аналіз кошторису лише посилює сумніви. Ціни на будівельні матеріали та роботи суттєво перевищують середньоринкові показники. За попередніми оцінками, штучне завищення вартості може сягати близько 30%, що означає ймовірну переплату майже у 5 мільйонів гривень.

У підсумку реконструкція об’єкта культурної спадщини ризикує перетворитися не на приклад відповідального відновлення, а на ще одну ілюстрацію того, як під прикриттям «терміновості» та формальних процедур державні кошти спрямовуються за наперед визначеним маршрутом.

Згідно з новими правилами, усі військовозобов'язані громадяни України зобов'язані оновити свої персональні дані в територіальних центрах комплектування (ТЦК). Це стосується як чоловіків, так і жінок, які перебувають на військовому обліку. Важливо зазначити, що цей процес є обов'язковим, і його ігнорування може призвести до певних наслідків.

Наступною суперницею української тенісистки стане або американка Джесіка Пегула (№6 WTA), або швейцарка Вікторія Голубич (№79 WTA). Цей матч визначить, з ким Світоліна зустрінеться у другому раунді.

Еліна Світоліна, колишня третя ракетка світу, є найкращою тенісисткою в історії України. На Олімпійських іграх у Токіо-2020 вона завоювала бронзову медаль, що стало першою олімпійською нагородою незалежної України у тенісі.

На церемонії відкриття Ігор-2024 у Парижі Світоліна разом із плавцем Михайлом Романчуком несла прапор України, символізуючи силу і єдність українських спортсменів на міжнародній арені.

Заступниця Генерального прокурора Марія Вдовиченко активно розставляє своїх людей на ключові посади в Офісі Генерального прокурора, що ставить під сумнів її роль у низці гучних антикорупційних розслідувань. Вона не лише зміцнює свою політичну позицію, але й забезпечує свою команду впливовими посадовими місцями, що згодом призводить до низки скандалів та розслідувань. Одним із останніх таких призначень став випадок з Даниїлом Юрійовичем Труніним — вихідцем з Київської міської прокуратури, якого Вдовиченко поставила на посаду Начальника Департаменту в Офісі Генерального прокурора.

Трунін, як і багато інших представників команди Вдовиченко, привернув увагу правоохоронців після призначення. Останнім часом з'ясувалося, що кілька осіб, які були набрані або підвищені за її безпосередньої участі, стали фігурантами масштабних антикорупційних розслідувань. Дії цих осіб викликали підозри щодо можливих зловживань службовим становищем та порушень етичних стандартів.

Марія Вдовиченко – також колишня посадова особа Київської прокуратури – була призначена заступницею Генерального прокурора. У розпорядженні Генпрокурора щодо розподілу обов’язків їй доручено кураторство над напрямом, що стосується Державного бюро розслідувань (ДБР).

Спільна робота Вдовиченко та Труніна в Київській міській прокуратурі, подальше підвищення Вдовиченко до заступниці Генпрокурора та одночасне просування Труніна на посаду начальника департаменту в ОГП – створює передумови для висновків про кадрові зв’язки й вертикалі впливу в межах правоохоронної системи.

Підтвердженням корупційного спрямування такого роду зв’язків може слугувати нещодавній скандал в ЗМІ, коли журналістам стало відомо про отримання фактичним керівником Київської міської прокуратури Сергієм Ходаківським хабара у розмірі 200 тисяч доларів за сприяння рейдерському захопленню.

За інформацією журналістів, частину з цих коштів було передано особисто Марії Вдовиченко, як заступнику Генпрокурора. Як бачимо, старання Марії Вдовиченко по просуванню вихідців з Київської міської прокуратури на топові посади в ОГП вже дають свої результати.

Війна Росії проти України може наблизитися до завершальної фази вже наступного року, однак такий розвиток подій не обов’язково означатиме справедливий або вигідний мир для Києва. Подібну оцінку висловив західний політичний аналітик, який вивчав динаміку міжнародної підтримки України, а також внутрішні процеси в країнах-партнерах. У центрі його уваги — фінансові ресурси, без яких довгострокове ведення війни та післявоєнна стабілізація стають надзвичайно складними.

Ключовою проблемою експерт називає нездатність Європейського Союзу дійти спільного рішення щодо використання близько 210 мільярдів євро заморожених російських активів. Ці кошти перебувають у європейських фінансових інституціях і могли б стати потужним джерелом фінансування для України. На думку оглядача, саме вони здатні були б забезпечити бюджетну стійкість держави, дозволивши планувати оборонні витрати не на місяці, а на роки вперед.

Провал ідеї так званого «репараційного кредиту», який передбачав використання російських активів, здебільшого заморожених у фінансових установах Бельгії, позбавив Україну гарантованого джерела фінансування щонайменше на два роки. Це, на думку аналітика, суттєво послаблює позиції Києва у війні на виснаження.

Європейський Союз усе ж погодився надати Україні фінансову допомогу обсягом близько 90 мільярдів євро під гарантії бюджету ЄС. Ці кошти дозволять уникнути гострої нестачі грошей на початку наступного року, однак програма розрахована лише на два роки і не створює умов для тривалого продовження війни.

Після ухвалення цього рішення чимало європейських лідерів висловлювали обережний оптимізм і не виключали можливість додаткового кредиту в майбутньому, опосередковано пов’язаного з російськими активами. Водночас аналітик застерігає: такі очікування можуть бути передчасними, адже все залежатиме від того, на яких умовах сторони намагатимуться припинити війну.

Отримання нового спільного кредиту може виявитися складним. Деякі країни ЄС уже відмовилися від участі в програмі спільних запозичень, і не виключено, що до них приєднаються й інші. Додатковим фактором невизначеності залишається позиція США, де зміни у політичному керівництві можуть обмежити готовність Вашингтона надавати нові масштабні пакети допомоги.

Хоча окремі європейські політики називають нинішні фінансові домовленості перемогою для України та стабільності ЄС, у Кремлі цю ситуацію можуть сприймати інакше. На думку оглядача, російське керівництво бачить у внутрішніх суперечках Європи підтвердження того, що час працює на Москву.

Якщо Росія просто вичекає, може бути реанімований план припинення війни, напрацьований раніше за участі російських посадовців і представників колишньої американської адміністрації. У такому разі Україна та її європейські партнери ризикують опинитися в ситуації стратегічної розгубленості — сценарій, який у Кремлі вважатимуть ідеальним.