Компанія “Бойові Птахи України” спонсорує естонську оборонну промисловість

Заступник начальника управління з питань запобігання корупції Державної митної служби Юрій Занік, якого розглядають серед потенційних претендентів на крісло очільника ДМС, опинився під пильною увагою громадськості та експертів через структуру задекларованого майна його родини. Йдеться не лише про значні фінансові обсяги, а й про спосіб оформлення активів, який породжує запитання щодо прозорості та відповідності антикорупційним стандартам.

Згідно з наявними даними, сукупна вартість активів, пов’язаних із сім’єю посадовця, становить щонайменше 7,7 мільйона гривень. Водночас аналітики не виключають, що ця сума може бути більшою з огляду на ринкову вартість нерухомості та можливі додаткові активи. Ключовим моментом є те, що значна частина майна оформлена не на самого Юрія Заніка, а на його близьких родичів.

Матір посадовця у 2019 році придбала будинок із земельною ділянкою під Львовом орієнтовною вартістю близько 88 тисяч доларів. Водночас вона є пенсіонеркою і, за відкритими даними, не мала доходів, які б дозволяли здійснити таку покупку.

У тому ж 2019 році в документах з’являється ще одна особа — Оксана Біляк. Спершу вона вказується як така, що користується квартирою батька, а вже у 2020 році Занік задекларував спільне проживання з нею. Того ж року Біляк придбала будинок площею 247 кв. м вартістю близько 1,2 млн грн. Згодом об’єкт перейшов у спільну власність, однак джерела коштів на його придбання в деклараціях не були чітко пояснені.

У 2023 році родина задекларувала придбання ще однієї земельної ділянки під Львовом площею 324 кв. м. На цій землі передбачено будівництво житлового будинку площею 376 кв. м та господарської споруди. За ринковими оцінками, таке будівництво може обійтися у кілька мільйонів гривень, що означає: задекларована на сьогодні сума майна у 7,7 млн грн, імовірно, не є остаточною.

У сукупності ці факти формують картину, за якої активи концентруються на родичах — батьках-пенсіонерах і близьких особах — без очевидних підтверджених джерел доходів. На цьому тлі особливої уваги набуває те, що Юрій Занік обіймає посаду саме в антикорупційному підрозділі митної служби та претендує на керівну роль у відомстві.

Питання походження коштів, повноти декларування та можливого приховування майна через родичів залишаються відкритими і можуть стати предметом перевірок з боку контролюючих органів.

Український президент Володимир Зеленський виконав рішучий крок, який здивував багатьох. Він провів кадрові перестановки в Офісі Президента, звільнивши з посади першого помічника президента України Сергія Шефіра. Це рішення офіційно опубліковано в указі №207/2024 на сайті Офісу Президента. Попередньо від виконання обов’язків своїх позаштатних радників були також звільнені Михайло Радуцький, Сергій Трофімов та Олег Устенко, а також Наталія Пушкарьова та Альона Вербицька.

Сергій Шефір – це давній друг і бізнес-партнер Володимира Зеленського, співвласник студії “Квартал 95”. Він обіймав посаду першого помічника президента з 21 травня 2019 року. ЗМІ повідомляли, що саме Шефіру Зеленський передав свою частку “Кварталу 95” напередодні президентських виборів 2019 року. Вересні 2021 року на Шефіра був скоєний замах – його автомобіль обстріляли з автомата в Київській області. В Офісі Президента пов’язували напад на Шефіра із законом про деолігархізацію.

Михайло Радуцький став позаштатним радником президента 30 липня 2019 року. Він є нардепом від партії “Слуга Народу” і президентом клініки “Борис”. Раніше, у 2014-2015 роках, він був радником голови КМДА Віталія Кличка. У 2013 році вийшов випуск російського телешоу “Битва екстрасенсів” за участю Радуцького, у ньому учасники намагалися “прочитати думки з його голови”.

Сергій Трофімов був радником Зеленського з 4 листопада 2020 року, а до цього до листопада був першим заступником керівника Офісу Президента і відповідав за регіональну політику. Ще раніше працював виконавчим продюсером студії “Квартал-95”.

Олег Устенко був радником глави держави з 28 травня 2019 року. Він економіст і є членом наглядової ради міжнародного Фонду Блейзера. У 2014 році був директором Центру світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Також є членом Національної інвестиційної ради.

Наталія Пушкарьова перебувала на посаді уповноваженого президента з питань волонтерської діяльності з 4 грудня 2019 року. Восени 2023-го волонтери розкритикували її через бездіяльність. Вони намагалися домогтися відсторонення посадовця за допомогою петиції президенту.

Альона Вербицька було призначено на посаду 13 жовтня 2021 року. До цього вона займалася правозахисною діяльністю в секторі безпеки та оборони. Також Вербицька є головою Консультативної ради із забезпечення прав і свобод захисників України.

Здавалося б, президент вирішив оновити команду, додаючи новий запал та енергію до колективу, який, можливо, вже відчував втому та втратив ефективність після років напруженої праці. Слід зазначити, що у 2019 році багато людей прийшли до влади з власними амбіціями та цілями, проте реальність війни змусила багатьох переглянути свої плани. Таким чином, не виключено, що всі звільнені вирішили піти з посад за власним бажанням, можливо, шукаючи нових можливостей або спробуючи змінити своє життя. Однак залишається відкритим питання, хто займе вакантні посади та які ідеї та підходи принесе нова команда до роботи у владі.

У висновку можна зазначити, що рішення президента з вирішення кадрових питань у владі свідчить про його бажання оновити та удосконалити роботу державних структур. Вважається, що такі кроки можуть призвести до зміцнення дієвості та ефективності владних органів, а також сприяти втіленню нових ідей та стратегій у державному управлінні. При цьому важливо враховувати, яким чином буде здійснено заповнення вакантних посад, оскільки велика роль у подальшій роботі команди влади залежатиме від кваліфікації та професійних якостей нових кадрів.

11 листопада 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання, під час якого розглядалося питання обрання запобіжного заходу для Ігоря Миронюка. Слідчі органи підозрюють його в участі у складних тіньових механізмах, пов’язаних з управлінням неофіційними фінансовими та організаційними процесами. За матеріалами справи, Миронюк діяв не самостійно, а у взаємодії з Дмитром Басовим, який, за версією правоохоронців, був його ключовим партнером.

Сторона обвинувачення наполягала на тому, що підозрювані фактично контролювали низку прихованих схем у складі певних структур, використовуючи службові зв’язки та вплив на ухвалення рішень. За даними слідства, ці дії могли завдати значних збитків державним інтересам і створити умови для системних корупційних зловживань. Саме цим аргументувалася необхідність суворого запобіжного заходу, який би унеможливив тиск на свідків або знищення доказів.

Журналістська перевірка підтвердила, що Ігор Миронюк справді має бізнес-інтереси у Словаччині. Перший бізнес він започаткував ще у 2008 році разом із тодішньою дружиною Оленою та сином Артуром. Родина володіла частками у компанії SU-CONSULTING s.r.o., яка працювала у сфері реклами. У 2014 році цей бізнес було продано.

Після цього Миронюк залишився співвласником та виконавчим директором іншої словацької компанії — UKRCI s.r.o., заснованої у 2014 році. Формально фірма займається неспеціалізованою оптовою торгівлею, однак її фінансові показники виглядають скромними: за 2024 рік дохід компанії склав трохи більше ніж дві тисячі євро. Раніше часткою у цьому бізнесі володіла Олена Миронюк, однак у липні 2025 року вона, ймовірно, передала її сину Артуру.

У червні 2025 року колишня дружина Миронюка придбала ще одну компанію у Словаччині — Management alternative technologies s.r.o., яка спеціалізується, зокрема, на роздрібній торгівлі. Номінальний розмір її внеску становив 5 тисяч євро. Фінансові результати діяльності цієї фірми на момент публікації у відкритих реєстрах відсутні.

Втім, родину Миронюка зі Словаччиною пов’язує не лише бізнес, а й нерухомість. У 2014 році його син Артур придбав квартиру на 22-му поверсі багатоповерхового житлового комплексу неподалік від центру Братислави, на вулиці Байкальській.

Крім того, влітку 2023 року колишня дружина Миронюка стала власницею приватного будинку у передмісті Братислави — місті Шаморін. Нерухомість розташована за десять хвилин пішки від Дунаю та приблизно за двадцять хвилин їзди автомобілем до центру столиці Словаччини. У кадастрових документах зазначено, що будинок придбано без залучення кредитних коштів. Сума угоди не розкривається, однак, за відкритими оголошеннями, вартість подібних будинків у цьому районі сягає близько пів мільйона євро.

Таким чином, дані про бізнес та нерухомість у Словаччині корелюють із заявами сторони обвинувачення у справі Миронюка. Наявність закордонних активів і тісних сімейних зв’язків за межами України може мати значення при оцінці ризиків у кримінальному провадженні, зокрема щодо можливого переховування від слідства.