Контроль над Куп’янськом майже втрачено, бій за Константинівку почнеться наступного тижня

Колишньому керівнику транспортного департаменту Київської міської державної адміністрації Сергію Мейзелю висунуто підозру у службовій недбалості у зв’язку з закупівлею роторної парковки ще у 2017 році. Тоді на придбання обладнання витратили 3,6 мільйона гривень — приблизно 140 тисяч доларів за курсом того часу. Однак питання щодо встановлення парковки так і не було вирішене, що згодом призвело до повної втрати її функціональної цінності.

Розслідування показало, що жоден із структурних підрозділів КМДА не потребував цього обладнання, а експлуатувати його стало неможливо через псування матеріалів. Конструкції, які залишалися незмонтовними протягом тривалого часу, заіржавіли та були списані, що завдало бюджету значних збитків. Ситуація стала предметом критики з боку громадськості та контролюючих органів через очевидну непрозорість процесу закупівлі та відсутність належного контролю за використанням міського майна.

Наразі Сергія Мейзеля призначили управляти конфіскованим ТРЦ Ocean Plaza, який раніше належав російському олігарху Аркадію Ротенбергу, близькому до Володимира Путіна. Також Мейзеля пов’язують із нардепом від забороненої ОПЗЖ Вадимом Столаром.

Службова недбалість та необдумані витрати державних коштів підкреслюють необхідність більш ретельного контролю за закупівлями у столичній адміністрації та прозорості управління міськими ресурсами.

Український громадський діяч і військовий Олег Симороз, ретельно проаналізувавши законопроєкт про мобілізацію, прийнятий Радою на першому читанні, приходить до висновку, що більшість положень у цьому документі — це лише марні слова. За інформацією УНІАН, він зазначив: "Я сподівався побачити у законопроєкті новаторські рішення, що могли б відновити довіру до системи. Але я побачив лише маніпуляції та обман. Наприклад, стосовно фінансового забезпечення військовослужбовців — Міноборони обіцяли додаткову винагороду у розмірі 30 тисяч гривень. Але у тексті законопроєкту я не знайшов жодної згадки про цю винагороду. Крім того, фінансове забезпечення у розмірі 20 тисяч гривень повинно супроводжуватися додатковою відзнакою за участь у бойових діях, це слід чітко врегулювати".

Симороз також висловив свої зауваження щодо процедури демобілізації українських військовослужбовців: "Ви подаєте рапорт, але поки ставка не приймає рішення стосовно конкретної категорії військовослужбовців, демобілізація не відбудеться. Фактично, це може зайняти більше, ніж 36 місяців. Крім того, процес повинен бути справедливим. Є різниця між начальником групи логістики в тилу і військовим, який знаходиться в окопі. Я пропонував, щоб безпосередня участь у бойових діях рахувалася як два дні".

Симороз також висловив свої сумніви стосовно "рівного військового обліку для всіх". У законопроєкті запропоновано позбавити держслужбовців і силовиків гарантованої відстрочки від служби в Збройних Силах. "У цьому документі все написано дуже хитро. Здається, що правоохоронців позбавлять права на відстрочку. Проте, аналізуючи, хто насправді є держслужбовцями, я зрозумів, що з 140 тисяч працівників Національної поліції лише 4 тисячі належать до категорії держслужбовців. Більшість з них — це жінки-діловоди. Слідчі, оперуповноважені, патрульні — всі вони не є держслужбовцями і зберігають право на відстрочку", — продовжує Симороз.

Правозахисник висловив і свої сумніви щодо "електронного кабінету призовника", куди згідно з документом, територіальні центри кваліфікації та військові комісаріати надсилатимуть електронні повістки: "Я радий, що уряд на 100% впевнений, що всі в нашій країні мають смартфони. Я б порадив їм зняти рожеві окуляри і подивитися навколо. Адже історії про витік інформації з 'Дія', а також проблеми з електронним голосуванням під час 'Євробачення' показали, що цифровізація не завжди працює на сто відсотків. Я не впевнений, що хочу довіряти свої дані такій системі". Правозахисник додає, що цифровізація не вирішить проблем корупції у системі, оскільки для цього потрібна реформа військкоматів.

Персональні дані обробляють інші установи, а не лише територіальні центри кваліфікації та військові комісаріати. Проте, те, що відбувається за зачиненими дверима військкоматів, це просто жахливо. Вас забирають телефони при вході, ви не можете вийти з приміщення без підпису уповноваженого працівника військкомату, у системі панує тотальна корупція, а співробітники не вміють адекватно спілкуватися з людьми. Замість воєнкомів давно пора було встановити цивільних менеджерів, фахівців з управління, психологів. І зробити весь процес абсолютно прозорим, а не приховувати за вухом державної таємниці. У нас є центри адміністративних послуг, і вони мають перетворитися на центри надання військових послуг. Громадяни повинні мати повну довіру до системи. Вони повинні бачити, що всі процеси відкриті і прозорі. Але, замість цього, коли ви заходите в військкомат, ваш телефон майже буквально вибивають із ваших рук", — додає він.

Зі свого боку, ми зауважимо, що терор територіальних центрів кваліфікації на вулицях країни вже повністю дискредитував ідею мобілізації та спричинив глибокий розкол і неприйняття дій військкоматів населенням. А в разі ухвалення законопроєкту про мобілізацію, Україну справді чекає тотальний контроль над чоловічим населенням. По суті, країна вводить нове кріпосне право, де у громадян будуть лише обов'язки і жодних прав.

У вищезгаданій статті відображено критичний погляд українського громадського діяча і військового Олега Симороза на законопроєкт про мобілізацію, який був ухвалений Радою в першому читанні. Він вказує на численні проблеми та недоліки у системі військового обліку, недостатню прозорість процесу мобілізації, та загрозу тотального контролю над чоловічим населенням в разі ухвалення даного закону. Зокрема, він висловлює обурення щодо тотальної корупції, яка панує у військкоматах, та вимагає переорганізації системи управління та забезпечення військових послуг шляхом впровадження цивільних менеджерів та збільшення прозорості та відкритості процесу. Висновки цієї статті вказують на необхідність ретельного перегляду та доопрацювання законопроєкту про мобілізацію з метою забезпечення захисту прав громадян та підвищення довіри до системи.

У травні 2018 року Марія Яремчук вразила своїх прихильників, оголошуючи про завершення своєї музичної кар'єри. Однак весною минулого року вона вирішила повернутися до сцени та вразити публіку виступом на "Євробаченні-2023". У той же місяць, але вже в 2023 році, Марія випустила пісню "Щит і меч", яка, як виявилося, була створена ще кілька років тому. У своїх коментарях вона зазначила, що ця пісня автобіографічна, але має потенціал для різноманітних інтерпретацій. Вона порівняла сцену зі справжнім життям, вказавши на важливість внутрішньої глибини та самовідкритості.

На "Євробаченні-2023", яке відбулося у Ліверпулі, Марія об'єднала свої таланти з репером OTOY та Златою Дзюнькою, щоб представити спільний музичний номер "Музика єднає покоління". Після цього вона також виконала український національний гімн "Щедрик" разом з іншими музикантами. Однак, не дивлячись на яскравий виступ, Марія визнала, що боротьба зі страхом сцени залишалася важким завданням для неї. Навіть психологічна підтримка не допомогла їй повністю подолати цей страх.

Попри свої труднощі, Марія Яремчук виявила себе не лише як музикантка, а й як активний учасник громадського життя. Вона висловила свою підтримку українському народові під час війни з Росією і активно допомагає благодійним організаціям у Львові, де вона мешкає. І хоча її присутність в інтернеті звужена лише до декількох публікацій в Instagram, у яких вона розмістила свої думки про музичну сцену та представила нову пісню "Щит і меч", Марія Яремчук продовжує залишатися активним учасником культурного та суспільного життя.

У висновку слід зазначити, що Марія Яремчук, хоч і зробила паузу у своїй музичній кар'єрі, знайшла сили повернутися на сцену та вразити глядачів своїм талантом на "Євробаченні-2023". Її відверті коментарі про життя за кулісами сцени, боротьбу зі страхом та внутрішньою сутністю музики показують її глибоке розуміння мистецтва та суспільної важливості музики. Вона не лише виступає на сцені, але й активно використовує свій голос для підтримки українського народу і допомагає благодійним організаціям. Її приклад свідчить про те, що справжнє мистецтво може бути не лише джерелом розваги, але й засобом вираження глибоких ідей та підтримки громадських цінностей.